У чому полягає різниця між автоматизацією за допомогою локальних систем регулювання і автоматизованими системами ?

До локальних систем відносять ті прилади і технічні засоби, які застосовуються для автоматизації порівняно простих об'єктів з невеликою кількістю регульованих параметрів (приблизно до 10). Це: а) показуючі, реєструючі та регулюючі прилади та пристрої, які, в свою чергу, діляться на універсальні та спеціалізовані;

б) регулюючі мікропроцесорні контроллери ("Реміконт", "Ломіконт" та інші);

в) агрегатні комплекси засобів автоматизації ("Контур", "Каскад", АКЗСР та фун¬кціональні пневматичні прилади серії "Старт");

г) регулятори прямої дії;

д) комплекси засобів автоматизації простих об'єктів.

Пристрої та системи локальної автоматизації можна детальніше групувати за таки¬ми ознаками:

- за рівнем автоматизації - на автоматичні та автоматизовані;

- за ступенем автоматизації - на системи часткової, комплексної та повної автоматизації;

- за призначенням - на системи автоматичного контролю, керування, регулювання, сигналізації, блокування та захисту;

- за принципом керування - на розімкнуті, замкнуті та комбіновані;

- за характером зміни регульованої величини - на стабілізуючі, слідкуючі, програмні, екстремальні, оптимальні, адаптивні;

- за характером носія енергії - на електричні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані;

- за характером сигналів – на аналогові та дискретні (за рівнем - релейні системи, по часу - імпульсні системи, по рівню і часу одночасно – цифрові системи);

- в залежності від мети керування – на стабілізуючі (підтримують вихідні параметри на постійному, заданому значенні) і оптимізуючі (які здатні знаходити оптимальні значення вихідних параметрів в залежності від ситуації в об’єкті).

- за кількістю регульованих величин - на одно- та багатовимірні.

АБО

Рівні автоматизації:

Перший (найнижчий) ступінь ієрархічної структури створюють типові технологічні процеси (механічні, гідродинамічні, теплові, масообмінні та хімічні) в окремому апаратурному оформленні і локальні системи автоматичного керування. Задача керування підсистемами в основному зводиться до локальної стабілізації технологічних параметрів типових процесів за допомогою АСР.

Основу другого ступеня ієрархії становлять агрегати, комплекси, АСК технологічними процесами (АСКТП) та ін. Агрегати і комплекси являють собою сукупність взаємопов'язаних окремих типових технологічних процесів та апаратів, у разі взаємодії яких виникають статично розподілені в часі збурення. На цьому ступені збільшуються складність і жорсткість зв'язків між апаратами, що потребує використання керуючих електронних обчислювальних машин (ЕОМ). Лише за такої умови можна досягти стійкої та надійної роботи системи, зменшення ймовірності аварійних зупинок і виконання технологічного процесу на високоефективному оптимальному рівні.