logo
Shpori_na_ispit_z_OD

Історія розвитку організаційної функції.

Організаційна функція еволюційно розвивалася в межах основних управлінських шкіл. В межах раціоналістичної школи або школи наукового управління яка являла собою інженерний підхід до управління було сформовано основні засади організації в-ва. За допомогою нормування хронометражу було визначено основні напрями підвищення ефективності організації. В межах адміністративної школи (класична школа менеджменту) було сформульовано не тільки універсальні принципи управління, але й основні організаційні функції. Зокрема Анрі Файоль сформулював 14 організаційних принципів серед яких «скалярний ланцюг», «єдиновладдя або єдність керівництва», «централізація», «розподіл праці».

Дослідником Урвіном було сформульовано принципи побудови формальної організації:

М.Вебером було запропоновано термін бюрократії на прикладі бюрократичних організаційних структур які й досі є основними в економіці будь-якої країни.

Отже основним внеском даної школи вважають розробку основних термінів, основного методологічного інструментарію функції організації, основна увага приділена лише формальним ОС.

Школа людських стосунків та поведінкова розвивали теорію організації шляхом дослідження неформальних ОС, групової динаміки, аналізу управління неформальними групами тощо.

В межах емпіричної школи багато уваги приділялося балансу формальних та неформальних аспектів організації та управління, зокрема:

- централізація,

- децентралізація

-делегування повноважень

Нова школа або кількісний підхід сприяла використанню математичних розробок в управлінні при вирішенні різноманітних організацій життя.

Досягнення даної школи сприяли розвитку економічної кібернетики як науки про управління складними організаційними системами. Дані дослідження сприяли виникненню сучасної парадигми управління яка представлена системним, ситуаційним, процес ним і маркетинговими підходами.