9.5.3 Управління центрифугами періодичної дії

Центрифуги періодичної дії в зв’язку з простотою конструкції знайшли широке використання в промисловості. Регулюючі впливи в них можуть бути внесені шляхом зміни тривалості окремих операцій залежно від вологості осаду. Однак, на практиці в зв’язку з відсутністю датчиків вологості процес ведуть по чіткій часовій програмі з допомогою командного пристрою (рис. 9.15). На нього поступають сигнали від датчика загрузки 6 барабана 1 центрифуги і кінцевих вимикачів положень ножа 2, що слугує для зрізування осаду і і приводиться в дію масляним виконавчим механізмом 3. При спрацюванні датчика загрузки командний пристрій формує сигнал на закриття клапана 7; операція завантаження при цьому припиняється. Тривалість наступних операцій (підсушки і промивки) встановлюється вручну з допомогою задавачів часу командного пристрою і забезпечується спрацюванням клапана 8. На деяких центрифугах почергово здійснюється кілька операцій підсушки і промивки з різною витримкою. Задана послідовність і тривалість їх також витримується командним пристроєм. Після завершення цих операцій пристрій видає імпульс не перемикаючий пристрій 5 маслорозподілювача 4, який з допомогою виконавчого механізму 3 приводить в дію ніж 2. Починається операція вигризки твердого продукту із барабану 1. Рух ножа триває до крайнього положення, що забезпечується кінцевим вимикачем КВ1. По його команді відбувається зворотній рух ножа до спрацювання другого кінцевого вимикача – КВ2; починається нова загрузка, або ж знову відкривається магістраль промивної води для регенерації сітки барабану 1. Далі цикл повторюється.

В якості параметра, що характеризує ступінь загрузки, можна використовувати рівень суспензії в барабані. Чутливим елементом рівня являється пластинка, контактуюча з верхнім шаром рідини в ньому. При зміні положення цього шару пластинка повертається разом з валом, на якому встановлений кулачок. Положення останнього перетворюється в аналоговий або дискретний сигнал, що відповідає рівню рідини. Таким же чином можна контролювати і рівень твердого осаду; тоді в якості чутливого елемента використовується гребінка, яка чинить опір лише твердій фазі.

В промисловості для контролю завантаження використовують також ємнісні датчики, що вимірюють електричну ємність між пластинчатим датчиком і рівнем суспензії в барабані або його стінці, датчики швидкості обертання барабану і потужності приводного електродвигуна.

Рис. 9.15 Система управління періодичною центрифугою: 1 – барабан; 2 – ніж; 3 – виконавчий механізм; 4 – маслорозподілювач; 5 – перемикаючий пристрій; 6 – датчик завантаження; 7, 8 – запірні клапани