9.5.1 Типове рішення автоматизації

Розглянемо типову схему автоматизації процесу центрифугування на прикладі центрифуги неперервної дії (рис. 9.14).

Після проведення процесу отриманий осад, як правило, направляється на сушку, тому при керуванні центрифугами ставиться задача отримання мінімально можливої при даних умовах вологості осаду. Це і буде ціллю керування.

Збурення при центрифугуванні аналогічні процесу фільтрування. Велике значення має стабілізація витрати суспензії, так як збільшення останньої призводить до виливання частин осаду із центрифуги і підвищення його вологості. Зменшення витрати порушує рівномірність шару осаду і призводить до сильної вібрації ротора.

Виділяють поняття фактор розділу, що визначає властивості центрифуги:

/9.6/

r – радіус барабана центрифуги (величина стала); n – число обертів ротора; g – прискорення сили вільного падіння.

Отже регулюючу дію будемо виносити шляхом зміни числа обертів n (підбір електродвигуна з числом обертів що забезпечують потрібну продуктивність центрифуги).

Для підтримання матеріального балансу в центрифузі непотрібно встановлювати регулятори, так як рівень фугату та осаду підтримується шляхом вільного витоку з апарату.

Параметри контролю:

1. Витрата суспензії фугату;

2. Мутність фугату;

3. Кількість електроенергії (що споживає електродвигун);

4. Тиск масла в системі змазки;

5. Температура підшипників.

Параметри сигналізації:

1. Перевантаження двигуна;

2. Тиск масла в системі змазки і температура підшипників.

Параметри блокування:

При різному падінні тиску і підвищення температури повинен

спрацювати пристрій захисту, який вимкне центрифугу. Вимикання повинно відбутися у випадку вібрації барабана, що є ознакою нерівномірного розподілу матеріалу у суспензії.

Рис. 9.14 Типова схема автоматизації процесу центрифугування: 1 – барабан центрифуги; 2 – датчик вібрації