logo search
Shpori_na_ispit_z_OD

63.Механізм створення груп в організації

Групи, що виникають і функціонують в організаціях, проходять приблизно одні й ті ж стадії групового процесу.

Існує багато підходів до визначення груп, і майже всі автори підкреслюють, що учасники груп повинні, перш за все, психо­логічно усвідомлювати існування один одного і конкретну функцію.

Р.Фалмер подає визначення, яке охоплює характеристики, притаманні для більшості тлумачень. Група визначається як двоє або більше людей, які:

1) взаємодіють з кількома або всіма членами групи безпосередньо через мережу зв'язків;

2) поділяють одну мету або кілька спільних завдань;

3) керуються нормативною системою поведінки та взаємин;

4) підтримують стабільні рольові стосунки;

5) утворюють підгрупи на основі різних мереж притягування та відштовхування.

Інші визначення є більш обмеженими, вужчими і характери­зують лише окремі аспекти груп:

• група - це дві особи або більше, які взаємодіють одна з одною так, що кожна особа впливає на інших і одночасно перебуває під впливом інших осіб;

• група - це певна кількість працівників (з адміністрації, або та­ка, що не належить до управлінського персоналу), яка дотримується певних норм і прагне задовольняти свої потреби досягненням групо­вої мети.

У поданих визначеннях слід звернути увагу на характерні озна­ки будь-яких груп: наявність спільної мети, взаємний вплив членів групи один на одного та на поведінку групи в цілому, на­явність певних норм поведінки.

Ефективність діяльності будь-якої групи залежить від стадії її розвитку. На початкових стадіях розвитку, коли в групі немає єдності, спостерігаються часті помилки в роботі. Далі група починає зосереджувати увагу на взаємодопомозі та підтримці у досягненні ме­ти. Врешті група може повністю виявити майстерність і здібності своїх членів. Наведені тези підтверджують думку про те, що менеджери по­винні добре знати, на якій стадії знаходиться конкретна група, з метою вироблення ефективних засобів впливу на її членів.

Так, Бернард Басс визначив чотириступінчастий процес розвитку групи:

1. Взаємне визнання: члени групи відчувають недовіру та відчуження; відбувається активний пошук місії та основних завдань групи.

2. Прийняття остаточного рішення: відкрите спілкування стає нормою поведінки, докладаються зусилля для вирішення проблем і вироблення рішення, працівники підтримують думки один одного.

3. Мотивація: група досягає зрілості і проблеми всіх її членів відомі, учасники групи розуміють, що ліпше взаємодіяти, ніж конфліктувати, робиться наголос на солідарності групи.

4. Контроль: група, яка досягла цієї стадії, прекрасно ор­ганізувалася, її члени роблять внесок у виконання поставлених завдань в міру своїх здібностей (рис. 3).

Етапи формування груп

  1. Формування нової групи (індивіди шукають і визначають свої ролі). Першою стадією у формування групи є утворення єдиного цілого з практично чужих одне одному людей. Кожен прагне знайти собі роль, яка б забезпечила збереження його індивідуальності і одночасно підходила б для єдиного цілого. Люди поводяться обережно, ніяково, прагнуть діяти, не дратуючи інших і такої ж поведінки чекають від інших. Якщо необхідно виконати певну роботу, то її роблять насамперед на основі індивідуального виконання. У цьому випадку звичайним фактором, що об’єднує членів групи є задана робота, а виконання здійснюється «як у всіх».

  2. Набуття навичок. Група працює над більш широкими завданнями, виконання яких передбачає внесок усіх членів групи. Залежно від завдання можуть з’являтись конкретні проблеми (розподіл праці, техніка). Рішення приймаються переважно на основі голосування, а кінцевий результат визначається усередненою думкою

  3. Зміцнення. Люди виступають як сформована група, де члени вже мають враження про інших працівників і про методи їх роботи. Кожний знає свою роль і прагне здійснити її. Атмосфера діяльності досить розкута, але існує жорстка система норм.

  4. Розподіл на клани. Бажання членів групи співпрацювати різко падає. Між кланами виникає конкуренція та боротьба за владу.

  5. Внутрішня гармонія. Характерний і постійний пошук згоди будь-яким чином. Визнається значущість кожного члена з точки зору єдиного цілого. Атмосфера досить тепла, дружня , безпечна. Група має свої звичаї, а її члени - робочі місця.

  6. Подрібнення. Рівновага починає порушуватись, з’являються люди, які починають зауважувати, що одних дружніх стосунків недостатньо. Необхідно підтримувати контакти із зовнішнім оточенням і брати до складу групи сторонніх осіб. Група розпадається. Якщо розпад є остаточним, все потрібно починати спочатку, повернутись до індивідуальності та її значення для групи.

  7. Ідеальна група. Відкрита і всередину, і назовні. Співробітництво і комунікації здійснюються гнучко та цілеспрямовано. Ролі та норми не мають чітких контурів. До такої групи легко приєднатися, а члени її можуть бути членами інших груп. Діяльність суттєво спирається на особистий внесок та ініціативу кожного, спрямованість на нове, прагнення постійно розвивати себе і працювати на благо групи. Відповідальність спільна. Вся діяльність спрямована на пристосування до змін.

39