3.3. Видобувні підприємства та їхні відмінні риси

У видобувній промисловості розрізняють такі видобувні підпри­ємства: шахта (копальня), рудник, кар’єр.

Шахта (копальня) – гірничопромислове підприємство з видобутку корисних копалин підземним засобом. Складається з наземних споруд і гірських виробок.

Рудник – гірниче підприємство з видобутку корисних копалин (переважно руди) відкритим і підземним засобами.

Кар’єр – гірниче підприємство з видобутку корисних копалин відкритим засобом. Стосовно кар’єру з видобутку вугілля використовується термін “розріз”.

Гірнича справа існує з давніх часів і дотепер є однією з основ економічної діяльності людини.

Гірнича справа пройшла довгий історичний шлях. А.І. Арсентьєв і В.А. Падуков виділяють чотири етапи розвитку гірничої техніки: біоенергетичний, машинного виробництва, електрифікації, автома­тизації.

Біоенергетичний етап (людина-інструмент-предмет праці) пов’язаний з використанням енергії мускульної сили людини і тварини.

Етап машинного виробництва (людина-машина-інструмент-предмет праці) пов’язаний із винаходом і використанням парової машини, розвитком машинного виробництва і розширенням масштабів гірничодобувної промисловості.

Етап електрифікації дозволив інтенсифікувати виробництво, підвищити продуктивність машин і устаткування.

Етап автоматизації характеризується передачею функцій керування гірничою технікою спеціальним пристроям.

Розширення сфери застосування безупинних процесів – один з найважливіших напрямків у розвитку гірничовидобувної промисловості. В останні роки на гірничих підприємствах широкого поширення набули циклічно-поточна і потокова технології видобутку скельних, осадових порід і руд при одночасному збільшенні частки відкритих виробок.

Роботи з проходки і підтримки гірничих виробок, виїмки гірничих порід називають гірничими. Для розробки родовища за допомогою гірничих робіт за визначеним планом проводять мережу підземних або відкритих гірничих виробок, у яких здійснюються виробничі процеси. У практиці гірничих робіт виділяють два основних способи розробки родовищ твердих корисних копалин: підземний і відкритий.

Підземним називають спосіб, при якому родовище розробляють за допомогою підземних виробок. При відкритому способі родовище розробляють за допомогою відкритих гірничих виробок. Підземні гірничі виробки можуть при цьому використовуватися лише в деяких випадках: для розміщення конвеєрів у похилих виробках, для видачі руди з кар’єру (Інгулецький ГЗК), для подачі поїздів, навантаження руди з дна кар’єру (Центральний рудник у Хібінах) або для осушення водонос­них порід. Ряд родовищ корисних копалин розробляють комбінованим способом: верхню частину – відкритим, нижню – під­земним.

У процесі розробки родовища підземним способом виділяють три стадії гірничих робіт: розкриття, підготовка й очисна виїмка. До особливостей видобувних підприємств варто віднести:

1. Обов’язкове проведення пошуків і розвідки родовища корисних копалин.

Пошук – комплекс геологорозвідувальних робіт, спрямованих на виявлення промислово цінних скупчень корисних копалин як можливого джерела мінеральної сировини для потреб економіки і на їх прогнозовану геолого-економічну оцінку.

Розвідка – комплекс робіт, проведених із метою визначення промислового значення родовищ корисних копалин, що одержали позитивну оцінку в результаті пошуково-оцінних робіт.

2. Повний взаємозв’язок із природним середовищем характерний для технологічних процесів, які є джерелами впливу на природне середовище. Серед них слід зазначити:

1) устрій проммайданчиків під бурові й інші геологорозвіду­вальні роботи;

2) будівництво доріг, комунікацій промислового і комунального призначення, будинків і споруджень підприємств;

3) проходку розкриваючих і підготовчих гірничих виробок;

4) видобуток корисних копалин підземним і відкритим способами;

5) складування порід і відходів виробництва;

6) засипання природних поглиблень рельєфу (балок, ярів, русел, струмків і т.д.) ;

7) будівництво опор, акведуків для прокладання водопроводів великого діаметра;

8) яроутворення при скиданні стічних вод та ін.

Основні кількісні характеристики джерел геомеханічних порушень:

• довжина і площа фронту гірничих робіт;

• швидкість просування фронту робіт;

• глибина робіт від поверхні;

• потужність уміщуючих порід, товщина прошарку грунту, що порушується;

• висота насипу порід;

• потужність порід, що обрушуються при підземних гірничих роботах, висота склепінь завалення, параметри зон зрушення порід над очис­ними і підготовчими виробками;

• обсяги корисних копалин, які видобуваються, порід, супроводжуючих компонентів;

• обсяги, площі та швидкості руху стічних вод рельєфом місцевості.

3. Мобільність основних засобів праці.

Очисне, прохідницьке й інше устаткування під час роботи постійно переміщується, потрапляючи в різноманітні гірничогеологічні умови, в той час як в інших галузях промисловості засоби праці встановлюються і працюють у стаціонарних умовах.