3.7.1. Особливості нафти та її використання

Нафта – це природна суміш вуглеводів із домішкою сірчаних, азот­них і кисневих з’єднань, що являє собою масляну рідину звичайно чорного або темно-коричневого, іноді червонуватого, жовтого кольору (рідко-безколірна). При сонячному освітленні колір нафти змінюється (нафта флюоресцує) і набуває то синюватого, то зеленуватого вилиску. Нафті властивий характерний запах. Питома вага нафти 0,83-0,97. Дуже рідко зустрічається нафта, що має меншу питому вагу (до 0,7) і питому вагу, більшу від одиниці.

Однією з найважливіших фізичних властивостей нафти є її в’язкість, що впливає на якість одержуваних із нафти продуктів, особ­ливо мастильних масел.

Температури кипіння і застигання у різноманітних гатунках наф­ти і нафтопродуктів різні і коливаються від +30...35° до –11...–19°, а деякі гатунки не застигають при найдужчих морозах (Сахалінська). Нафта, що легко застигає, дуже утруднює її перекачування і транспортування по трубах, а нафтопродукти, що застигають (паливо, масла), утруднюють експлуатацію двигунів в умовах низьких температур.

Нафта і паливні нафтопродукти посідають перше місце серед інших видів палива за теплотворною спроможністю. Нафтове паливо дуже зручне у використанні; подачу його в топки і двигуни легко механізувати, бо воно згорає цілком і не утворює золи.

Економічна ефективність використання нафтового палива обумовлена не тільки його властивостями, але і відносною дешевизною, що пояснюється порівняно малою трудомісткістю процесу видобутку нафти, яка у декілька разів нижче трудомісткості видобутку вугілля.

Найбільш цінними видами палива є деякі продукти переробки нафти – бензин, газ, газойль, солярове масло, причому усі вони використовуються в двигунах внутрішнього згорання, що мають відносно високий коефіцієнт корисного використання палива. Одержуваний при перегонці нафти мазут є високоцінним котельним паливом.

Нафта відома людям із найдавніших часів, але її застосування дуже довгий час було вкрай обмежене. Розквіт нафтової промисловості розпочався з часу появи і широкого застосування двигунів внутрішнього згорання, що працюють на рідкому паливі. Постійно зростаючий попит на нафтопродукти спричинив посилені пошуки нафти, удосконалювання засобів її видобутку, переробки і транспортування. У результаті вивчення її фізичних і хімічних властивостей відкрилися найширші можливості використання нафти і продуктів її переробки не тільки як палива, але і як найціннішої сировини для хімічної промисловості, для виробництва сотень і тисяч речовин із найрізноманіт­нішими властивостями.

З нафти та її продуктів у даний час крім паливної групи (бензину, газу й ін.) і мастильних масел одержують також парафін, нафталін, вазелін, речовини для насичення деревини від гниття, дезінфекційні речовини, сажу для гумової промисловості і для виготовлення типографської фарби, барвники для текстильної промисловості, вибухові речовини, фармацевтичні препарати, запашні речовини, смоли, що у свою чергу, служать вихідним матеріалом для виробництва різноманітних пластмас, фотоплівок, синтетичного волокна і т. ін. З нафтопродуктів одержують жирні кислоти, що у виробництві мила замінюють натуральні жири, одержують також спирти, синтетичний каучук, асфальт і т. ін.

Нафта – це складна суміш різноманітних хімічних сполук. Вона складається з 84-85% вуглецю і 12-15% водню. Вуглець і водень утворюють у нафті численні з’єднання-вуглеводи. У незначній кількості нафта містить й інші елементи, наприклад, кисень, азот, сірку, що утворюють ряд складних з’єднань.