55. Інструментальний цех, характеристика виробничого процесу та техніко- економічні показники

Інструментальний цех здійснює виготовлення, ремонт і відновлення спеціальної оснастки (інструменту) загального користування. Увесь придбаний, виготовлений і відремонтований (відновлений) інструмент надходить до центрального інструментального складу. Основними завданнями ЦІС є: зберігання запасів стандартного, окремих видів спеціального інструменту, а також продукції інструментального і штампувального цехів; видача в установленому порядку інструменту цехам підприємства. Поповнення запасів ЦІС здійснюється за рахунок зовнішніх постачальників і продукції власного інструментального виробництва.

На кожний вид інструменту заповнюється картка і визначається певне місце (полиця) для його зберігання. Раціональним розміщенням і зберіганням інструменту на складі забезпечуються чіткий облік, належні умови середовища та можливості швидкого пошуку, для чого використовуються шафи, стелажі (зокрема механізовані).

Безпосереднє обслуговування робочих місць технологічною оснасткою забезпечують цехові інструментально-роздавальні комори.

Основними функціями ІРК, яка розташовується в центрі приміщення цеху, є: отримання інструменту від ЦІС, його зберігання, облік, видання на робочі місця і приймання з робочих місць, відправлення до майстерні централізованого заточування та в ЦІС для ремонту і відновлення, списання зношеного інструменту для відправлення в утиль, планування та регулювання запасів оснащення в ІРК.

До складу комплексного інструментального цеху належать: склад матеріалів і заготівельне відділення; відділення з виробництва певних груп оснащення — різального, вимірювального та допоміжного інструменту, прес-форм, штампів, пристроїв, металевих моделей; склад готової продукції, склад запасних частин; вимірювальна лабораторія, побутові приміщення.

На великих підприємствах для забезпечення основного виробництва спеціальним інструментом і оснащенням створюється ВЦ. Виробництво такого інструменту відноситься до одиничного і дрібносерійного типу. Це істотно впливає на структуру цеху, що складається з великої кількості дільниць: заготівельного, механічного, слюсарного, ковальського, термічного, штампів та прес-форм, модельного та ін Технічна підготовка виробництва інструментального цеху, як правило, зосереджується у відділі головного технолога підприємства. Програма видається в натуральному і грошовому виразах. Необхідно відзначити, що інструментальне господарство - дороге і відповідальний підрозділ на будь-якому виробництві. Тому аналізувати його роботу необхідно комплексно за наступною схемою: витрати на інструмент, що припадають на 1000 грн валового обсягу випуску продукції; частка витрат на інструмент в собівартості одиниці продукції; обсяг запасів інструменту та технологічного оснащення у відсотках до місячного витраті. За результатами аналізу розробляються необхідні заходи.

Заточення різального інструменту проводиться робітниками-заточниками в централізованому порядку, в зв’язку з тим, що це знижує витрати на заточення, підвищує його якість за рахунок кращої спеціалізації робітників-заточников, застосування для заточення спеціальних верстатів, розробки технології та правил заточення.

Кількість верстатів у заточувальному відділенні визначається як 1,5% від кількості встановленого обладнання (основного і ремонтного) за формулою:

Як і при інших видах технічного обслуговування виробництва, для інструментального обслуговування потрібна певна система показників, які забезпечили б кількісну його характеристику. При цьому всі показники доцільно поділити на дві групи: показники рівня організації та показники ефективності функціонування інструментального господарства.

Перша група повинна охоплювати як показники, спільні для всіх видів технічного обслуговування, так і специфічні показники.

До загальних можна віднести вже добре відомі: коефіцієнт пропорційності, коефіцієнт паралельності, коефіцієнт прямоточності, коефіцієнт безперервності, коефіцієнт надійності та коефіцієнт ритмічності, методика визначення яких детально розглянута в 5.1.

До цієї ж групи слід віднести і коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт трудової дисципліни та інші, методика визначення яких розглянута в 6.2.3.

Велике практичне значення мають спеціальні показники, до яких необхідно віднести: коефіцієнт використання обладнання, коефіцієнт використання виробничих площ, коефіцієнт механізації інструментального господарства, питому вагу робітників інструментального господарства, питому вагу інструментального господарства на підприємстві, рівень централізації інструментального господарства та деякі інші.

1. Коефіцієнт використання обладнання в часі характеризує рівень екстенсивного використання

, (6.43)

де - відповідно кількість верстато-годин, фактично відпрацьованих обладнанням за аналізований період та його плановий фонд часу.

2. Коефіцієнт використання виробничих площ в інструментальному господарстві

, (6.44)

де - кількість одиниць обладнання в інструментальному господар­стві; - питома площа, що припадає на одиницю обладнання (в машинобудуванні - приблизно 20 м.кв.); - фактична виробнича площа в інструментальному господарстві.

3. Коефіцієнт механізації інструментального господарства - показник, що характеризує зайнятість робітників механізованою працею

, (6.45)

де - чисельність виробничих робітників, що зайняті (охоплені) механізованою працею; - загальна чисельність робітників інструментального господарства.

4. Питома вага інструментального господарства на підприємстві, визначена за чисельністю робітників

, (6.46)

де: - загальна чисельність робітників на підприємстві.

3. Рівень централізації (децентралізації) інструментального обслуговування

, (6.47)

, (6.48)

де - коефіцієнт централізації інструментального обслуговування; - коефіцієнт децентралізації інструментального обслуговування; - вартість інструментальної продукції, виробленої на підприємстві; - загальна вартість інструментальної продукції, використаної на підприємстві.

6. Коефіцієнт функціонального розподілу праці - показник, що характеризує співвідношення між основними та допоміжними робітниками

, (6.49)

де - нормативне (планове) співвідношення чисельності допоміжних робітників та загальної чисельності робітників інструментального цеху; - кількість допоміжних робітників.

Ефективність функціонування інструментального господарства, ефективність інструментального обслуговування виробництва можна оцінити такими показниками:

1. Витрати на інструментальне обслуговування, що припадають на одиницю продукції, робіт, послуг - на 1 м проходки, на 1 т нафти, на 1 грн. продукції і т.п. За своїм економічним змістом даний показник характеризує інструментомісткість продукції і визначається за формулою, що аналогічна (6.35)

, (6.50)

де - витрати на інструментальне обслуговування виробництва; - обсяг продукції (робіт, послуг), що виробляється (надається) підприємством.

2. Питома вага витрат на інструментальне обслуговування в загальній собівартості продукції, що за своїм економічним змістом є коефіцієнтом інструментомісткості виробництва

, (6.51)

де - загальні витрати підприємства - повна собівартість продукції (робіт, послуг).

3. Забезпеченість запасами інструмента та технологічної оснастки, що визначається за формулою

, (6.52)

де - максимальний запас інструменту та технологічної оснастки; - місячні витрати інструменту та технологічної оснастки.

4. Питома вага запасів інструменту та технологічної оснастки у складі оборотних коштів підприємства

, (6.53)

де - середній запас інструменту та технологічної оснастки; - середній залишок оборотних коштів підприємства.

Середній запас інструменту та технологічної оснастки визначають за формулою

, (6.54)

5. Враховуючи, що виробництво інструментарію є дуже металомістким, варто використати і такий показник, як коефіцієнт металомісткості, що характеризує ефективність використання матеріальних ресурсів. За аналогією з показниками інструментомісткості тут можливі два варіанти даного показника: матеріаломісткості виробництва та матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнт матеріаломісткості виробництва визначається за собівартістю

, (6.55)

де - витрати матеріалів на забезпечення інструментального обслуговування виробництва.

Коефіцієнт матеріаломісткості продукції визначається за обсягом виконаних робіт, випущеної продукції чи наданих послуг

, (6.56)

де - обсяг продукції інструментального господарства підприємства.

Можливі резерви поліпшення організації та підвищення ефективності інструментального обслуговування пов’язані із скороченням непродуктивних витрат часу обладнання та робітників, зниженням витрат матеріальних ресурсів, зниженням простоїв виробництва через неналежне інструментальне забезпечення, зниженням витрат на інструментальне обслуговування та підвищенням загальної ефективності в інструментальному господарстві та на підприємстві загалом.

При оцінках рівня організації та ефективності технічного обслуговування (і не тільки) ми маємо справу із певною системою часткових показників, кожний з яких характеризує певну сторону діяльності того чи іншого господарства. А чи не можна використати якийсь один узагальнюючий показник?

Це можна зробити за однієї умови: коли всі часткові показники є одномірними, наприклад, коефіцієнти, що змінюються від 0 до 1 та набувають максимального значення 1. В таких випадках можна використати загальновідому формулу середньої геометричної

, (6.57)

де - знак перемноження; - значення часткових показників.

Значення , як і кожного із аналітичних (часткових) показників, перебуває в межах від нуля до найвищого рівня, що дорівнює одиниці.