12.2. Вимоги до засобів індивідуального захисту

12.2.1. Для приміщень категорій вибухопожежонебезпеки А і Б (аміачні холодильні компресорні та камери тощо) необхідно зберігати у спеціальних шафах поза приміщення необхідну кількість комплектів спеціального інструменту, акумуляторних ліхтарів (за відсутності аварійного освітлення) та засобів індивідуального захисту (протигази тощо).

12.2.2. Для захисту очей від механічної та хімічної дії відповідно з умовами праці працівники під час роботи повинні застосовувати захисні окуляри.

Типи захисних окулярів вибираються відповідно з ГОСТ 12.4.013–85Е.

Скельця окулярів не повинні зміщуватись в оправі більше ніж на 0.001 м.

12.2.3. При виконанні газозварювальних та електрозварювальних робіт необхідно застосовувати захисні окуляри зі скельцями-світлофільтрами.

12.2.4. Для захисту органів слуху необхідно користуватись протишумовими заглушками або внутрішніми вкладками, що закладаються до зовнішнього слухового проходу, або зовнішніми, що повністю перекривають вушну раковину, протишумовими або шумозахисними навушниками.

12.2.5. При виконанні робіт, пов’язаних з можливістю падіння згори деталей чи інструменту, для захисту голови необхідно застосовувати захисні каски.

12.2.6. Всі працюючі з кислотами та лугами повинні користуватись запобіжними окулярами (зі шкіряною або гумовою оправою) та гумовими рукавичками, а в окремих випадках — гумовим (прогумованим) фартухом та гумовими чоботами.

12.2.7. Перед роботою з розфасування хімічних речовин шкіра рук повинна бути змащена спеціальними захисними мазями або пастами (ХИОТ-6, Селиського, силіконовий крем тощо).

12.2.8. У разі контакту з перекисом водню слід використовувати засоби захисту рук.

12.2.9. При роботах у сховищах хімічних речовин слід обов’язково знаходитись у головному уборі.

12.2.10. При роботі з бактерицидними лампами необхідно захищати очі захисними окулярами з темними скельцями та використовувати запобіжні засоби для захисту шкіри обличчя та рук від опіків.

12.2.11. Для індивідуального захисту органів дихання від шкідливих парів та газів, присутніх у повітрі робочої зони в поєднанні з аерозолями або без них, при об’ємній частці вільного кисню не менше 19 % застосовуються протигази промислові фільтруючі за ГОСТ 12.4.121– 83. 

До комплекту протигаза входять:

– коробка фільтруюча — 1 одиниця (ГОСТ 12.4.122–83);

– маска — 1 одиниця (ГОСТ 12.4.166–85Е);

– гофрована трубка — 1 одиниця;

– сумка — 1 одиниця;

– коротка інструкція — 1 примірник.

Коробки спеціалізуються за призначенням залежно від шкідливих домішок, вони різняться між собою складом поглиначів, а за зовнішнім виглядом — розпізнавальним забарвленням. Марки фільтруючих коробок промислових протигазів наведено в таблиці 12.1. 

Маска промислового протигазу повинна бути правильно підігнана, не викликати больових відчувань на протязі шести годин праці.

Таблиця 12.1. Марки та характерисрики фільтруючих коробок

12.2.12. При роботах, пов’язаних з виділенням органічного та мікробного пилу, необхідно застосовувати респіратори марок ШБ-1, (“Пелюстка”), РПР-1, ПР-5, ШР, У-2к або РУ-60М.

Респіратор видається працівникам для індивідуального користування. Передавати респіратор іншим особам не дозволяється.

12.2.13. Універсальний фільтруючий респіратор РУ-60М використовується для захисту органів дихання працівників від дії шкідливих газів, парів та аерозолей (пилу, диму, туману), що одночасно та роздільно присутні у повітрі робочої зони.

У залежності від призначення універсальний респіратор комплектується фільтруючими патронами, марки яких наведені у табл. 12.2.

Таблиця 12.2

12.2.14. Для захисту від різноманітного органічного пилу (борошна, цукру, зерна тощо), а також від пиловидних хімі­катів застосовується респіратор У-2К.

12.2.15. Для захисту органів дихання людини, яка знаходиться в атмосфері з нестачею кисню або ж при наявності в ній шкідливих газів, парів, пилу (робота в ємкостях, цистернах, колодязях), застосовуються протигази шлангові ПШ-1 та ПШ-2. 

До комплекту протигаза ПШ-1 входять:

– коробка фільтруюча — 1 одиниця;

– рукав гумотканинний довжиною 10 м зі з’єднувальними деталями — 1 комплект;

– трубка гофрована — 3 одиниці;

– маска ШМП, зріст 1,2,3 — 3 одиниці;

– линва сигнально-рятувальна діаметром 0.0096 м довжиною 15 м — 1 одиниця;

– пояс рятувальний — 1 одиниця;

– валіза — 1 одиниця.

Для зручності користування на сигнально-рятувальній лин­ві кожні 0,5 м зав’язуються вузли.

12.2.16. При одночасній роботі в ємкостях, цистернах, колодязях двох осіб слід користуватись протигазами шланговими ПШ-2. 

До комплекту протигаза ПШ-2 входять:

– установка для нагнітання повітря — 1 комплект;

– рукав гумотканинний довжиною 20 м або 10 м (за узгодженням з замовником) — 2 комплекти;

– маска ШМТ, зріст 1,2,3 — 3 одиниці (за узгодженням з замовником дозволяється комплектувати додатково ШТМ — 0-4 зростів по 1 одиниці);

– трубка гофрована — 4 одиниці;

– пояс рятувальний — 2 одиниці;

– линва сигнально-рятувальна діаметром 0,0096 м довжиною — 25 м — 2 одиниці.

12.2.17. Рятувальні линви випробовуються двічі на рік. Линву піддають випробовуванню на міцність статичним навантаженням 200 кг на протязі 900 с. Довжина линви заміряється до випробовування та після його закінчення.

Видовження линви не повинне перевищувати 5 % її початкової довжини.

12.2.18. Випробовування рятувального поясу з карабінами проводиться один раз на 6 місяців.

12.2.19. Кожному поясові та линві присвоюється інвентарний номер, додається інструкція з перевірки рятувальних поясів та линв.

12.2.20. Для роботи у вибухопожежонебезпечних цехах необхідно застосовувати спецодяг та взуття, що відповідає вимогам п.6.1.50 ч.1 цих Правил.

12.2.21. Для запобігання накопиченню на тілі людини зарядів статичної електрики при контактній або індуктивній дії наелектризованого матеріалу елементів одягу необхідно забезпечити стікання цих зарядів у землю крізь електропровідність взуття та підлоги.

12.2.22. У вибухопожежонебезпечних цехах працівники повинні користуватись анти­статич­ним взуттям.

12.2.23. В окремих випадках для забезпечення необхідної електропровідності взуття допускається прибивання пі­дошви електропровідними (з міді або будь-якого металу, який не дає іскор) заклепками, що виходять на устілку.

12.2.24. У випадку, коли працівник виконує роботу сидячи, в неелектропровідному взутті, заряди статичної електрики накопичуються на його тілі, їх рекомендується відводити з використанням антистатичного халату у поєднанні з електропровідною подушкою стільця, або за допомогою легкознімних електропровідних браслетів, сполученних з землею через опір 10⁵–10⁷ Ом.

12.2.25. Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту повинні зберігатись в окремих сухих опалювальних та обладнаних припливно-витяжною вентиляцією приміщеннях.

12.2.26. Відносна вологість у складі не повинна перевищувати 85 %. Щоб уникнути псування спецодягу та спецвзуття через дію сонячних променів скло у вікнах складу слід пофарбувати в білий колір або закрити вікна шторами.

12.2.27. Спільне зберігання спецодягу, текстильних матеріалів, спецвзуття з кислотами, лугами та горючими матеріалами категорично не дозволяється.

12.2.28. Склад для зберігання текстильних матеріалів, спецодягу та спецвзуття обладнують комірковими стелажами.

12.2.29. При надходженні на склад спецодягу його укладають паками або зв’язками на плоскі спеціальні або сітчасті піддони із встановленням їх до коморок стелажів або штабелів.

12.2.30. Спецодяг, що надійшов на склад в невеликій кількості, в м’якій упаковці або поштучно, слід укладати до коморок стелажів. Двічі на рік його слід переглядати. При виявленні запаху або слідів плісені спецодяг та тканини слід висушити.

Стелаж для зберігання повинен бути гратчастим, дошки мусять бути рівно обстругані.

12.2.31. Спецвзуття слід зберігати в ящиках. Зберігати взуття в тюках не допускається. Двічі на рік його слід переглядати, очищати від пилу, добре провітрювати та змащувати рициновою олією.

12.2.32. Діелектричні рукавички, килимки та взуття необхідно зберігати на стелажах у розпакованому вигляді.

Після 6-ти місяців зберігання перед видачею вони в обов’язковому порядку повинні перевірятись на діелектричні властивості.