1. Загальні відомості про ливарне виробництво

Ливарним виробництвом називають галузь машинобудування, яка займається виготовленням заготовок технологіями лиття.

Лиття – один із найдавніших і найпоширеніших способів виготов­лення виробів і заготовок.

У загальному машинобу­дуванні литтям одержують близько 60 % всіх виробів, у верстатобуду­ванні – біля 80 % продукції. Сутність ливарного виробництва полягає у виготовлення деталі або заготовки шляхом заливання рідкого металу в ливарну форму, порожнина якої за розмірами і конфігурацією відповідає готовій деталі. Деталі (або заготовки), що одержуються мето­дами лиття, називають виливками (або відливками). Після кристалізації і затвердіння металу виливки виймають із форми.

Технології ливарного виробництва забезпечують можливість:

• виготовлення деталей різної форми, різної маси (від кількох грамів до сотень тонн), різної довжини (до 3 м) із стінками завтовшки від 2 до 500 мм;

• використання різних металевих сплавів з різними механічними властивостями (в тому числі важкооброблюваних різанням);

• виготовлення великої кількості однакових деталей;

• максимального наближення форми виливка до форми готової де­талі, що забезпечує мінімальні відходи металу.

Нові методи точного лиття зумовили широке застосування вилив­ків у авіації, ракето-, судно- і приладобудуванні, радіоелектроніці та інших галузях. Багато деталей з жароміцних і корозійностійких сплавів для хімічного машинобудування можна виготовити тільки литтям.

Для лиття придатні лише сплави і метали з високими «ливарними» властивостями.

Найбільшу кількість лиття – близько 70 % від маси всіх виливків – виробляють із сірого чавуну (включаючи модифікований і висо­коміцний), близько 20 % стальне лиття, близько 8 % лиття з ковкого ча­вуну, мідних, алюмінієвих, магнієвих і титанових сплавів.