Фарбування.

• стрижка;

• очищення;

• пресування;

• заключне декатирування.

І. Попереднє оздоблення:

1. Обпалювання виконується на газообпалювальних машинах для забезпечення більшої рельєфності і чистоти ткацького малюнку на поверхні тканини. Після обпалювання тканини очищують від нагару.

2. Термофіксація змішанововняних тканин (з капроном, лавсаном, нітроном та триацетатними волокнами) - короткочасна обробка тканини гарячою водою або паром при температурі 110-220°С з метою стабілізації структури термопластичних волокон для запобігання їх усадки при наступних процесах оздоблення при підвищених температурах, які не перевищують температуру термофіксації.

3. Заварювання - обробка тканини гарячою водою для знімання внутрішнього напруження, яке виникає при процесах прядіння та ткацтва, а також для закріплення структури тканини та зниження здібності волокон до валяння. При цьому тканини очищуються і від шліхти та забруднень, поліпшується їх здібність до фарбування. В процесі заварювання можливе виникнення таких дефектів:

• заломи;

• нерівномірне заварювання - сприяє нерівномірності фарбування;

• муаровий ефект - ділянки на поверхні тканини зі сплющеними нитками.

4. Промивання - для повного вилучення домішок та надання тканині м’якості, поліпшених гігієнічних якостей і зовнішнього вигляду, усунення можливого неприємного запаху. При промиванні можливе виникнення заломів.

5. Мокре декатирування - обробка тканини гарячою водою та насиченою парою. За умовами та призначенням процес подібний заварюванню. Мокре декатирування проводять на машинах, які називають декатирами. Таку обробку проходять камвольні костюмні тканини та більшість тонкосуконних для надання їм щільності, більшої пружності та кращої підготовки до фарбування. Після мокрого декатирування можуть виникати такі ж самі дефекти, як і при заварюванні: заломи, муаровий ефект, нерівномірне декатирування.

6. Карбонізація чистововняних тканин - насичення їх розчином сірчаної кислоти з наступним висушуванням з метою видалення залишків рослинних домішок (колючок реп’яху), які не профарбовуються, і це різко погіршує зовнішній вигляд тканини.

7. Валяння - процес механічної обробки (інтенсивного збивання) суконних тканин для їх ущільнення і утворення на поверхні войлоковидного застилу, який частково або повністю закриває ткацьке переплетення. При валянні зменшуються лінійні розміри тканини (довжина та ширина) і зростають їх маса, міцність, щільність, товщина, м’якість та теплозахисні якості. Валяння тканин базується на специфічних властивостях вовняного волокна: його лускатості, звитості, розтяжності та пружності. На здібність тканин до валяння впливають вид пряжі та структура тканини. Краще звалюються тканини з товстої слабо скрученої пряжі, з різним напрямком скручування основи та утоку, малої щільності, які вироблені переплетеннями з довгими перекриттями. Валяння виконується на спеціальних валяльних машинах. Тривалість валяння може бути різною (від ЗО хвилин до 6 годин) залежно від волокнистого складу та структури тканини.

8. Ворсування виконується на ворсових верстатах для утворення ворсової поверхні з різним по висоті та густоті начісним ворсом залежно від інтенсивності ворсування. Ворсування надає тканинам м’якості, пушистості, підвищує теплозахисні якості. При ворсуванні можливе виникнення таких дефектів:

• проворсовка - руйнування ниток утоку;

• недоворсовка;

• смуги.

2. Фарбування вовняних тканин найчастіше виконується в полотні - це найбільш економічний спосіб. Іноді тканини виробляють з пофарбованих волокон - якщо випускають тканини високої щільності, фарбування яких ускладнюється, а також, якщо виробляються меланжеві або строкаті тканини. Фарбування вовняних тканин виконується кислотними, кислотними антрахіно- вими, кислотними металевими, протравними, активними та прямими фарбниками. Напіввовняні та змішані тканини, які містять різні за природою волокна, фарбують так званим двованним способом фарбниками різних видів: в одній ванні кислотними або протравними фарбниками фарбують вовняні волокна, а потім дисперсними або іншими фарбниками фарбують волокна синтетичні або штучні, які входять до складу даної тканини.

3. Заключна обробка:

1. Стрижка і очищення. З поверхні камвольних тканин видаляють небажаний ворс для кращого прояву ткацького малюнку переплетення. Суконні тканини підстригають для вирівнювання ворсу по висоті. При цьому можливе виникнення таких дефектів: смуги, порізи, дірки, обріз пругу.

2. Апретування проходять напіввовняні та змішані тканини для суконь для поліпшення їх пружності та драпірування, зменшення зминання, підвищення міцності у вологому стані та інших якостей. Пальтові тканини обробляють спеціальними водовід- штовхуючими апретами.

3. Вирівнюванню по утоку піддають малощільні пухкі тканини для суконь.

4. Пресування виконують з метою ущільнення тканини, усунення зморшок з поверхні, вирівнювання тканини по товщині, надання блиску.

5. Заключне декатирування - обробка тканини паром для надання їй здібності не усаджуватися при вологих обробках, закріплення структури, усунення зайвого блиску.

Чистововняні товсті пальтові драпи (ратини, флаконе) можуть піддаватися спеціальному оздобленню - ратиніруванню - це фігурне валяння тканини в зволоженому стані. При цьому ворс на поверхні тканини укладається в рельєфні діагоналеві смуги, рубчики, хвилі, вузлики або у вигляді «ялинки».