Методи визначення волокнистого складу тканин

Від волокнистого складу тканини залежать її призначення, методи обробки в швейному виробництві та умови зберігання. Спеціаліст-швейник повинен вміти правильно та швидко визначати його. Для визначення волокнистого складу тканин використовують два методи: органолептичний та лабораторний.

Органолептичний метод базується на використанні органів почуттів людини: зору, дотику, нюху. Він складається з таких прийомів аналізу тканин:

• за зовнішнім виглядом;

• на дотик;

• за виглядом ниток основи і утоку, за виглядом обірваного кінця пряжі та ниток, за виглядом волокон на обірваному кінці пряжі та ниток;

• за міцністю пряжі та ниток у сухому та вологому стані;

• за характером горіння ниток основи та утоку.

За допомогою зору визначають блиск, колір, прозорість, гладкість або ворсистість поверхні, звитість волокон , колір полум’я при горінні.

На дотик визначають м’якість або жорсткість, розтяжність, пружність, незминання, тепло або прохолоду, міцність.

За допомогою нюху визначають запах, який виділяють волокна при горінні.

Органолептичний метод простий, але суб’єктивний. Для його використання необхідні знання властивостей волокон, характеру їх горіння та характерних ознак, які відрізняють тканини, схожі між собою за зовнішнім виглядом: бавовняних та лляних; тканин з натурального шовку та штучних ниток, чисто- та напіввовня- них.

Ознаки, за якими відрізняють бавовняні та лляні тканини:

• відбілені лляні тканини більш гладкі та блискучі, ніж відбілені бавовняні;

• лляні тканини характеризуються більшою неоднорідністю пряжі по товщині;

• бавовняні тканини на дотик м’які та теплі, лляні - жорсткі та прохолодні;

• лляну пряжу та тканину значно складніше розірвати руками, ніж бавовняну;

• лляні тканини практично не розтягуються ні по основі, ні по утоку, а бавовняні, особливо білизняні, значно розтягуються по утоку;

• на кінці обірваної бавовняної пряжі однорідні дуже тонкі волокна, на кінці обірваної лляної пряжі - неоднорідні, прямі, гострі волокна різної довжини та товщини;

• бавовняні та лляні нитки горять практично однаково - яскраво-жовтим полум’ям, з наявністю вугіллячка, що світиться, з утворенням сірого попілу та запахом паленого паперу; лляна пряжа гірше тліє, швидше затухає.

Ознаки, за якими відрізняють тканини з натурального шовку та з штучних ниток:

• тканини з натурального шовку на відміну від тканин з штучних (віскозних) ниток характеризуються приємним, нерізким блиском;

• на дотик тканини з натурального шовку м’які, мало зминаються, а тканини з штучних ниток менш м’які, зминаються більше;

• при обриві нитки натурального шовку кінець нитки має вид зв’язаної маси волоконець, при обриві штучної нитки кінець нитки має вигляд пушистої китиці;

• при обриві руками мокрої нитки натурального шовку виявляється така ж міцність, як і в сухому стані; зволожена штучна нитка розривається значно легше, ніж суха; зволожена штучна нитка легко протискується пальцями;

• горять штучні нитки та натуральний шовк по-різному - натуральний шовк при введенні в полум’я швидко спекається в чорну грудку, при цьому поширюється запах паленого пір’я; віскозні нитки, подібно бавовні, горять швидко, з характерним запахом паленого паперу; ацетатні та триацетатні нитки при горінні утворюють твердий наплив і кислуватий запах.

Ознаки, за якими відрізняють чистововняні, напіввовняні та змішані тканини:

• чистововняні тканини мають нерізкий блиск, а ряд суконних тканин - щільний войлоковидний шар на поверхні; вовняні тканини з бавовною характеризуються бляклістю, а зі штапельними волокнами - блиском, меншою щільністю войлокови- дного шару;

• чистововняні тканини зминаються незначно, заломи, які утворюються при зминанні, швидко зникають; напіввовняні тканини зминаються тим сильніше, чим більше в них целюлозних волокон; змішані тканини, до складу яких входять синтетичні волокна (капрон, лавсан, нітрон) виявляють ще більший опір зминанню, ніж чистововняні тканини;

• при аналізі пряжі вовна розпізнається за її зігнутістю та незначним блиском;

• якщо до вовни додані інші волокна, їх розпізнають за характерними для них ознаками: матові, тонкі, звиті - волокна бавовни; менш звиті, довші та блискучі - штучні або синтетичні волокна;

• чистововняна та змішана пряжа горять по-різному: чис- тововняна - з утворенням чорного напливу та з запахом паленого пір’я, при виведенні з полум’я горіння припиняється; змішана - з утворенням напливу, вугіллячка, яке світиться, попелу та запаху, які залежать від змісту невовняних волокон.

Користуючись органолептичним методом, можна обґрунтувати відмінність капронових тканин від тканин з штучних ниток, тканин шовкових від напівшовкових, тканин штапельних від бавовняних та напіввовняних.

Лабораторний метод більш об’єктивний та точний. Метод базується на вивченні мікроструктури волокон та їх хімічних властивостей.

Аналіз волокнистого складу за цим методом проводиться за допомогою мікроскопу та хімічних реагентів.

При вивченні під мікроскопом пучків волокон, які витягнуті з пряжі, можна розпізнати за будовою окремих волокон, які з них входять до складу тканини. Однак деякі хімічні волокна (капрон, лавсан, вінол та інші) схожі за будовою. В даному випадку вивчення мікроструктури волокон можна доповнити відношенням волокна до дії деяких хімічних реактивів.

За допомогою хімічних реагентів можна визначити наявність тих чи інших волокон в складі тканини завдяки їх різному ставленню до дії розчинників та завдяки їх фарбуванню в різні кольори тими чи іншими речовинами. Так, ацетатне волокно від триацетатного можна відрізнити за допомогою ацетону: ацетатна нитка розчиняється в ацетоні, триацетатна - не розчиняється. Лавсан відрізняють від капрону за допомогою мурашкової кислоти: капрон розчиняється в кислоті, лавсан не розчиняється. Розчинення волокон в тих чи інших розчинниках наведене в спеціальних таблицях.

Відомо також, що при дії на бавовняні та віскозні тканини хлорцинкйодом вони фарбуються в блакитно-фіолетовий або червоно-фіолетовий колір; тканини з капрону, вовни, натурального шовку та ацетатних ниток фарбуються в жовтий колір. За допомогою експрес-методу можна легко розпізнати волокна капрону, лавсану та нітрону. Для цього готують суміш фарбників (рода- мін С та катіонний синій К), нагрівають до температури кипіння і на 2-3 хвилини занурюють туди волокна. Капрон фарбується в яскравий червоно-бузковий колір, лавсан - в світло-рожевий, а нітрон - в яскраво синє-блакитний.

Існує ще ряд методів якісного аналізу волокон: за щільністю, за рівноваговою вологістю, за температурою плавлення і гак далі.

8. БУДОВА ТКАНИН

Будова (структура) тканин визначається такими основними показниками:

• структурою пряжі та ниток;

• видом ткацького переплетення;

• щільністю та заповненням;

• структурою лицевої та зворотної сторін.

Сукупність факторів структури тканини визначає її основні властивості:

• механічні (міцність, видовження, драпірування, стійкість до стирання та інші);

• фізичні (повітропроникливість, теплопровідність, пило- ємність та інші);

• технологічні (розсунення ниток в швах, ковзання, пошкодження голкою та інші) та зовнішній вигляд. Під будовою тканин розуміють також взаємне розташування ниток основи та утоку і зв’язок між ними.