Властивості тканин Загальні відомості про властивості тканин

Властивості тканин за характером їх прояву поділяються на такі групи:

1. Геометричні властивості (розмірні характеристики): товщина, ширина, довжина куску, поверхнева щільність (маса 1 м²).

2. Механічні властивості - властивості, які виявляються внаслідок дії на тканини різних механічних сил та деформацій:

• внаслідок розтягу тканини виявляють міцність, видовження, пружність;

• при згинанні - жорсткість або м’якість, драпірування, зминання і т. ін.;

• внаслідок тертя та ковзання - тангенціальний опір ковзанню та стирання.

3. Фізичні властивості поєднують теплові, сорбційні, оптичні властивості, повітря- і водопроникливість та інші властивості, які виявляються під дією різних фізичних процесів та явищ.

4. Технологічні властивості тканини виявляють під час виготовлення з них швейних виробів, тобто в процесах розкрою, пошиття та волого-теплового оброблення. Це такі властивості, як ковзання, опір різанню, обсипання та розсунення ниток в швах, пошкодження голкою, усадка, здібності до формування і т. д.

Властивості тканин дуже різноманітні і залежать від їх волокнистого складу, структури, оздоблення. Властивості тканин суттєво впливають на їх якість, призначення, зносостійкість, споживчі характеристики та процеси обробки в швейному виробництві.

Розмірні характеристики тканин Товщина

Товщина тканини - це відстань між ділянками ниток, які найбільше виступають з лицевої та зворотної сторони. Товщина тканин може бути різною залежно від їх призначення. Товщину тканин зумовлюють такі фактори:

• лінійна щільність ниток та пряжі, з яких виготовлена тканина;

• ступень скручування пряжі та ниток - при збільшенні ступеня скручування діаметр нитки зменшується, але до певного значення, після чого виникає скорочення нитки та збільшення її товщини;

• вид ткацького переплетення: довгі перекриття надають тканині більшу товщину, ніж короткі, тому тканини полотняного переплетення, при інших рівних умовах, завжди будуть тонкі- шими, ніж тканини саржевого та сатинового переплетень. Найбільшу товщину надають тканинам складні переплетення; найменшу - полотняне. Товщина тканини залежить від ступеня згинання ниток основи та утоку при їх взаємному переплетенні. Згідно з цим визначають 9 фаз будови тканин.

1 фаза будови тканин характеризується прямолінійним розташуванням ниток основи та найбільшим згинанням ниток утоку. Тканини такої будови мають найбільше видовження в напрямку ниток утоку та найбільшу усадку по основі.

9 фаза будови характеризується прямолінійним розташуванням ниток утоку та найбільшим згинанням ниток основи. Такі тканини сильно усаджуються по ширині та мають високе видовження в напрямку ниток основи. Товщина таких тканин (наприклад, попліну, репсу) буде складатися з суми трьох діаметрів ниток: одного - основи та двох - утоку або двох - основи та одного утоку. Товщина тканин (Т_тк) визначається за формулою:

Т_тк = 2й₀ + сіу або Т_тк = сіу + сі₀, де:

<3₀ та с1_у - відповідно діаметри ниток основи та утоку. Проміжні фази будови тканин (від 2 до 8) характеризуються послідовним збільшенням згинання ниток основи та розпрямлянням ниток утоку. Середня, п ’ята, фаза будови тканин вважається рівноваговою і характеризується однаковим згинанням ниток основи та утоку. Такі тканини мають найменшу товщину, яка визначається товщиною (діаметрами) ниток основи та утоку (наприклад, тканини полотняного переплетення: ситець, полотно та інші), однакові властивості і в долевому, і в поперечному напрямках. Товщина таких тканин визначається як сума двох діаметрів за формулою:

т — а₀ + сіу.

Таким чином, товщина одношарових тканин може складатися з суми двох або трьох діаметрів ниток, з яких вона виготовлена:

• щільність: в тканинах високої щільності нитки сплющуються або розташовуються із зсувом у два ряди. Тому щільні тканини, при інших рівних умовах, мають більшу товщину, ніж малощільні.

• оздоблення: валяння, ворсування збільшують товщину тканин; пресування, каландрування - зменшують.

Товщина тканин змінюється в процесах ткацького та швейного виробництв, а також в процесі експлуатації швейних виробів. При ВТО під тиском праски або пресу тканина на окремих ділянках сплющується. Потоншення тканин є критерієм оцінки стійкості її форми при ВТО. Після зняття тиску волокна та нитки звільнюються від навантаження та напруженого стану і прагнуть прийняти початковий стан, тому з часом товщина тканин відновлюється.

В таблиці 8 приведені значення товщини тканин різного призначення.

Таблиця 8. Товщина тканин різного призначення

Товщина тканин впливає на:

• їх теплозахисні якості;

• вибір моделі одягу, так як визначає жорсткість та драпірування тканини;

• конструкцію одягу, так як визначає величини припусків на шви, ширину та конструкцію швів;

• технологічні процеси: висоту настилу для розкрою, режими ВТО, витрати ниток, вибір голок, типу стібків, швейного обладнання.

Вимірюють товщину тканин за допомогою спеціальних приладів - товщиномірів.

Ширина

Ширина тканин при виготовленні одягу має велике значення. Від неї залежать:

• вибір моделі;

• особливості її конструкції;

• економічність використання.

Тканини випускають різними за шириною, але перевагу віддають раціональним ширинам.

Раціональна ширина - це така ширина тканини, яка забезпечує найбільшу економічність при розкрої, тобто мінімальні між- лекальні відходи. Уніфіковані ширини (мінімальний діапазон ширин) значно полегшують роботи з нормування матеріалів та виготовлення експериментальних розкладок лекал.

В таблиці 9 приведені значення раціональних ширин тканин різного складу та призначення.

Відхилення середньої фактичної ширини від запроектованої стандартної не повинні перевищувати такі величини: при ширині тканини до 70 см - 1 см; при ширині тканини до 100 см - 1,5 см; при ширині тканини до 150 см - 2,0 см; при ширині тканини до 170 см - 2,5 см.

Таблиця 9. Раціональні ширини тканин

Для крепових тканин незалежно від їх ширини допускається відхилення ширини до 2,5 см.

В процесі виробництва та оздоблення тканини її ширина може змінюватися, так як після розтягу тканина буде відновлювати свій початковий стан. Значний вплив на ширину тканин чинять операції вирівнювання ширини та валяння - ширина тканин при цьому може зменшуватися на 10-15%.

Ширину тканин вимірюють при її перевірці через кожні З метри. За фактичну ширину приймається середня або найменша при її повторенні 2-3 рази на довжині куску 40 метрів. Фактична ширина враховується при виконанні розкладок лекал.

При існуючий різноманітності ширин тканин дуже ускладнюється облік витрат тканин. Розрахунки витрат виконують за умовними ширинами за формулою:

де: Ьф - витрата матеріалу при фактичній ширині тканини;

Ьу - витрата матеріалу при умовній ширині тканини;

Вф та В_у - відповідно: фактична та умовна ширини тканини. Для бавовняних, лляних, шовкових тканин за умовну ширину прийнята ширина 100 см; для вовняних тканин - 130 см.

Довжина

Довжина куску тканини залежить від її товщини та маси. Вовняні тканини для пальт випускають довжиною кусків 25-30 метрів, для суконь та костюмів - 40-60 метрів; шовкові тканини випускають довжиною кусків 60-80 метрів; бавовняні - 70-100 метрів. Така довжина кусків визначається зручністю транспортування.

Довжина куску тканини має велике значення для процесів розкрою. Для економних витрат тканин для кожної довжини настилу обирають певну довжину куску. Довжину тканини вимірюють одночасно з вимірюванням ширини на спеціальних верстатах.

Поверхнева щільність

Поверхнева щільність - це маса одиниці площі тканини (1 м²).

Поверхнева щільність тканин залежить від таких факторів:

• волокнистий склад тканини;

• структура тканини: товщина ниток та пряжі, щільність тканини, матеріалоємність переплетення;

• вид оздоблення: валяння, апретування, друкування та фарбування збільшують масу тканини; відварювання, білення, промивання - зменшують.

Маса тканини є контрольним показником якості. Якщо фактична маса тканини не відповідає запроектованій (нормативній), це вказує на наявність відхилень від встановлених показників структури та режимів обробки.

Маса тканин змінюється в широкому діапазоні: від 50 до 750 г/м² залежно від призначення тканин. Найбільшу масу мають товсті пальтові суконні тканини типу драпів, найменшу - тонкі бавовняні або шовкові тканини.

В таблиці 10 приведені значення поверхневої щільності тканин різного призначення.

Таблиця 10. Поверхнева щільність тканин різного призначення, г/м²

Фактичну масу тканин визначають зважуванням зразка тканини певної площі та розрахунком за формулою:

ЬВ

де: ш - це маса зразка тканини, г;

Ь - довжина тканини, м;

В - ширина тканини, см.

Масу тканин також можна визначити аналітичним методом за формулою:

М= 0,01 (ТМо + ТуП_у) де: Т₀, Ту - лінійна щільність ниток основи та утоку, текс;

П₀, П_у - фактична щільність тканини по основі та утоку, кількість ниток на 100 мм.

Внаслідок гігроскопічності волокон маса тканин може суттєво змінюватися при зміні умов навколишнього середовища, тому відповідність поверхневої щільності тканини нормативам стандарту може бути перевірена при визначенні кондиційної поверхневої щільності М_к, тобто поверхневої щільності при нормальній вологості повітря, розрахунком за формулою:

М_к = М (100 + №_К)/(Ю0 + Щ) де: \У_К - кондиційна вологість тканини, %

\¥ф - фактична вологість тканини, %.

Поверхнева щільність тканин впливає на процеси швейного виробництва: настилання, транспортування, волого-теплові оброблення (збільшується трудомісткість операцій), витрати ниток.