logo
vse_68 (2)

12. Техніка безпеки при митному огляді повітряних засобів

Перед початком митного огляду працівник повинен:- взнати місця проведення робіт та маршрути руху; - перевірити справність технічних засобів контролю та з`язку.

При знаходженні в зоні, де рухається транспорт, (на території аеродрому, в складських приміщеннях, інших місцях) необхідно бути уважним, стежити за пересуванням транспорту, ходити тільки у визначених для руху пішоходів місцях, виконувати вимоги Правил дорожнього руху. Не заходити на території, обмежені огорожами, заборонними знаками або попереджувальними щитами. Пересуватися тільки транспортними засобами, які призначені для перевезення людей. Не знаходитись у небезпечній зоні при роботі вантажно-розвантажувального обладнання, не підходити на відстань ближче 2 м до механізмів, що працюють (транспортерів, штабелерів та інших), не торкатися відкритих рухомих частин обладнання. Під час знаходження поблизу повітряного судна не стояти перед його носовою частиною, якщо горять посадкові вогні, що свідчить про перевірку радіолокаційної системи. Не стояти ближче 1 м до правого боку носової части повітряного судна біля приладу РІО-3М, щоб уникнути опромінення радіоактивними ізотопами, що входять до його складу.Наближатися до повітряного судна можна тільки після повної зупинки двигунів. При працюючих двигунах - знаходитися від нього на відстані не ближче 50 м.

При виявленні небезпечних вантажів, пожежонебезпечних, вибухонебезпечних речовин чи приладів, інфекційних, отруйних, небезпечних хімічних речовин митний огляд припиняється, про що доповідається старшому по зміні. Робота припиняється також при землетрусах, підтопленнях, пожежах та інших надзвичайних ситуаціях в зоні виконання роботи.

Для запобігання пожежам на льотному полі, в приміщен-нях аеропорту та митниці дотримуватися правил пожежної безпеки, визначених інструкціями з пожежної безпеки.

Після закінчення роботи необхідно:

- вимикачами або шляхом витягнення штепселів з розеток відключити обладнання та прилади від електромережі;

- технічні засоби контролю та зв`язку очистити від забруднення та здати старшому по зміні, прибрати робоче місце;

- зробити запис ужурналі передачі зміни та доповісти старшому по зміні про всі недоліки з питань безпеки праці, що виникли в процесі роботи і не були усунуті.

13. Санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення митних об єктів.Планування та оснащення…Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та| раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд.Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості', умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розмішувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами; в місцю Можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.Вирішуючи питання зонування (умовного поділу території за функціональним використанням) великого значення слід надават» переважаючому напрямку вітрів та рельєфу місцевості. Як правило] виробничу зону розташовують з підвітряного боку відносно підсобне^ та інших зон. Окремі будівлі та споруди розташовуються на майданчик* таким чином, щоб у місцях організованого повітрозабору системам! вентиляції (кондиціонування повітря) вміст шкідливих речовиі у зовнішньому повітрі не перевищував 30% ГДК для повітря робочу зони виробництв. При розташуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природногі освітлення. Відстань між будівлями повинна бути не менше найбільше висоти однієї з протилежних будівель (щоб вони не затіняли одна одну . Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені — через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані — відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів.Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас — 1000 м, II клас — 500 м, III клас — 300 м, IV клас — 100 м, V клас — 50 м.До І, II та НІ класу відносяться в основному підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства по видобутку руди, виробництву будівельних матеріалів.До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним (в кількості до 10000 тон/рік) та кольоровим (в кількості до 100 тон/рік) литвом, ряд підприємств по виробництву будівельних матеріалів, обробці деревини, багато підприємств текстильної, легкої, харчової промисловості.До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з термічною обробкою без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму.На зовнішній межі санітарно-захисної зони зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони — 0,8 від значення нормативу.Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що вимагає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10... 15% загальної площі підприємства.