6.2Рекомендації щодо прокладання електричних проводок
Електропроводки прокладають по найкоротших відстанях між з'єднуваними приладами і засобами автоматизації, паралельно стінам, перекриттям і колонам, із мінімальною кількістю поворотів і перетинань. їх розташовують зручно для монтажу й експлуатації, достатньо віддаляють від місць із підвищеною температурою, а також від технологічного й електроустаткування, силових і освітлювальних ліній, уникаючи перехрещування з іншими електропроводками і технологічними трубопроводами. Траса вибирається з урахуванням найменшої витрати дротів і кабелю, передбачає захист від механічних ушкоджень, корозії, вібрації і перегріву. Вона повинна бути прив'язаною до будівельних споруджень і узгодженою з установленням технологічного устаткування і прокладанням траси електропроводок електропостачання і силового устаткування.
У електропроводах систем управління допускається спільне прокладання в одній захисній трубі, коробі, кабелі або в однім пучку дротів, прокладених на лотках, ланцюгів управління, сигналізації і живлення напругою до 400 В змінного струму і 440 В постійного струму, включаючи ланцюги живлення і управління електродвигунами виконавчих механізмів.
Прокладання електричних ліній у землі. Електричні лінії між виробничими будинками можуть прокладатися безпосередньо в землі. Для прокладання застосовують кабелі з зовнішнім покриттям типу Б. По розміченій трасі риють траншею так, щоб забезпечити глибину залягання кабелю не менше 0,7 м. Трасу не можна прокладати по ділянках ґрунту, просоченого кислотами чи лугами і де містяться гнильні речовини, вапно або зола.
Рис 6.1 - Спосіб прокладання кабелю в землі
Перед прокладанням необхідно за допомогою мегомметра перевірити цілісність жил кабелю, стан ізоляції жил відносно одна одної і відносно оболонки кабелю.
Кабель вкладають на підготовлене дно траншеї на прошарок піску без натягу, трохи звивисто, для компенсації можливих зсувів ґрунту і температурних деформацій, і засипають прошарком піску завтовшки 0,1 м, а потім ґрунтом до краю траншеї. У місцях, де можуть проводити земляні роботи, поверх піску для захисту кабелю вкладають плитку або червону цеглу.
Прокладання електричних ліній у виробничих приміщеннях, тунелях і каналах. Електричні лінії в зазначених випадках прокладають броньованими і неброньованими кабелями. У тунелях і каналах прохідного і непрохідного типів контрольні кабелі прокладають між будинками разом із силовими і трубопроводами різного призначення. При цьому кабелі завжди вкладають над трубами. Заборонено прокладати електричні кабелі в одному каналі з трубопроводами, заповненими пальними і вибухонебезпечними засобами.
У разі відкритого прокладання у виробничих приміщеннях кабелі вкладають по стінах і колонах будинків, під перекриттями і площадками.
Броньовані і неброньовані кабелі з зовнішнім діаметром більш 18 мм при вертикальному і горизонтальному прокладанні повинні мати опори на відстані не більш 1 м одна від одної. Опори для неброньованих кабелів меншого діаметра повинні розташовуватися на відстані не більш 0,5 м. При вертикальному прокладанні кабелі закріплюють на кожній опорі. Закріплення кабелю на прямолінійних ділянках при горизонтальному прокладанні не обов'язкове. На горизонтальних ділянках кабелі закріплюють у кінцевих точках прямолінійної ділянки, на поворотах (не обов'язково), на відстані не більш 0,5 м від з'єднувальних коробок муфт і кінцевих заділів, а також по обидва боки температурних швів будинку.
Прокладання електричних ліній у захисних трубах і коробах. Для захисту дротів і кабелів від механічних ушкоджень виконують закрите прокладання в трубах і коробах.
Захисні труби застосовують для одиночних джгутів дротів або кабелів. У цій якості використовують сталеві водо-газопровідні, а іноді пластмасові (вінілопластові) труби з зовнішнім діаметром від 20 мм до 50 мм.
Електричні лінії, прокладені в захисних трубах, для полегшення затягування в них джгутів дротів або кабелів повинні бути розбиті на ділянки, що починаються і закінчуються з'єднувальними і протяглими коробами.
З'єднувальні короби призначені для об'єднання декількох кабелів, що йдуть, наприклад, від позащитових приладів і пристроїв, в один кабель, який надходить безпосередньо до щита, із метою зменшення кількості прокладених кабелів і скорочення обсягу монтажних робіт. Для з'єднання жил різноманітних кабелів усередині короба вміщують збірку комутаційних затискачів.
Протяглі короби і ящики являють собою конструкції з листової сталі з кришкою і служать для об'єднання декількох джгутів дротів в один (або навпаки) чи для зменшення цілої ділянки захисної труби, а також зміни напрямку прокладання лінії.
У разі прокладання в одному напрямку великої кількості кабелів і дротів їх вкладають у металеві короби. Прокладання в коробах дозволяє істотно прискорити монтажні роботи і добре захищає кабелі від механічних пошкоджень. Основа короба становить собою відкритий лоток перерізом 50x100, 10x150 і 100x200 мм і довжиною 2100 або 3100 мм. Лоток закривають кришкою. Для зміни напрямку коробів застосовують спеціальні фасонні вироби у формі кутників, трійників та інших елементів 3 таких елементів можна утворити трасу будь-якої довжини і конфігурації.
На горизонтальних ділянках короби встановлюють на кронштейнах або збірних кабельних конструкціях. На вертикальних ділянках короби кріплять за допомогою Z‑подібних кронштейнів.
У разі великих прогонів короби кріплять за допомогою троса і проміжної стійки.
- 1Організація розроблення проектів асутп
- 1.1Основні положення
- 1.2Склад конструкторської документації
- 1.3Єдина система стандартів асу
- 2Розробка проектних документів за структурою і складом функцій асутп
- 2.1Схеми організаційної структури
- 2.2Схеми алгоритмів
- 2.3Функціональні схеми автоматизації
- 2.3.1Зображення функціональних схем автоматизації
- 2.3.2Позиційне позначення засобів виміру й автоматизації
- 2.3.3Приклади виконання схем автоматизації
- 3Проектування систем електроавтоматики
- 3.1Умовні графічні і позиційні позначення елементів принципових схем
- 3.2Виконання принципових електричних схем
- 3.3Принципові електричні схеми автоматизації
- 3.3.1Схеми управління електроприводами виробничих механізмів
- 3.3.2Схеми технологічного захисту
- 3.3.3Схеми управління електроприводами запірних засувок
- 3.3.4Схеми технологічної сигналізації
- 3.3.5Схеми управління з використанням безконтактної апаратури
- 3.3.6Принципова електрична схема системи автоматичного управління живлення
- 3.4Принципові електричні схеми живлення
- 4Проектування постів управління
- 4.1Загальні відомості
- 4.2Організація робочого місця й умов праці оперативного персоналу
- Фізичні
- 4.3Композиційні рішення постів управління
- 4.3.1Компонування пультів управління (пу)
- 4.3.2Компонування щитів управління
- 4.3.3Планування щитів і пультів
- 4.3.4Типи, розміри й область застосування щитів і пультів
- 4.3.5Розташування приладів і апаратури на щитах і пультах
- 4.4Креслення загальних видів щитів і пультів
- 4.5Монтажні схеми щитів і пультів
- 4.6Проектування зовнішніх проводок
- 5Монтаж трубних проводок
- 5.1 Матеріали і вироби для трубопроводів
- 5.2Монтаж трубних проводок
- 5.3Випробовування трубопроводів
- 6Монтаж електричних ліній
- 6.1Матеріали і вироби для електропроводок
- 6.2Рекомендації щодо прокладання електричних проводок
- 6.3Випробування електропроводок
- 6.4Заземлення і занулення в електроустановках систем управління
- 7Монтаж щитів і пультів
- 7.1Загальні відомості
- 7.2Монтажні роботи в щитах і пультах
- 8Монтаж відбірних пристроїв і позащитових засобів вимірювання і автоматизації
- 8.1Типові креслення
- 8.2Монтаж термоприймачів
- 8.3Монтаж засобів виміру тиску
- 8.4Монтаж засобів виміру витрати
- Монтаж газоаналізаторів
- 8.5 Монтаж виконавчих механізмів
- ЛітератуРа