Оцінка дефектів зовнішнього виду.

В даному розділі викладений порядок оцінки дефектів та перелік дефектів, які не допускаються в сортних тканинах. Крім того, стандарти містять додаткові таблиці дефектів зовнішнього виду, місцевих та поширених, з їх короткою характеристикою за розмірами та штрафною оцінкою.

Стандарт з визначення сорту вовняних тканин містить додатковий розділ, в якому викладений порядок оцінки міцності фарбування тканин.

11. ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СОРТУ ШОВКОВИХ ТКАНИН

На шовкові тканини встановлено три сорти: 1, 2 та 3.

Для визначення сорту тканини поділяються на чотири групи:

1. Тканини платтєві, платтєво-костюмні, блузочні, костюмні, пальтові, сорочкові, плащові, для спортивного одягу, текстиль- но-галантерейні.

2. Тканини підкладкові, для головних уборів, взуття, меблів, ковдр, корсетних виробів, купальних костюмів, маркіровочні.

3. Тканини ворсові для одягу та прапорів.

4. Тканини ворсові для іграшок, верху взуття, килимів, підкладок взуття.

Сорт шовкових тканин визначають за сумою штрафних пороків (балів), які встановлюються за відхилення фізико-меха- нічних та фізико-хімічних показників від нормативів відповідних стандартів та за наявність дефектів зовнішнього виду місцевих та поширених.

Сумарна кількість штрафних пороків^-.

для тканин І та II груп: для тканин III та IV груп:

7 - для 1 сорту; 5 - для 1 сорту;

17 - для 2 сорту; 9 - для 2 сорту;

ЗО - для 3 сорту; 25 - для 3 сорту.

Оцінку дефектів зовнішнього виду проводять відповідно таблицям 2, 3, 4, 5 та 6 стандарту з урахуванням групи тканини за призначенням. Підсумкову оцінку дефектів, які були виявлені на куску тканини фактичної довжини, перераховують на умовну довжину куска за формулою:

де: Пф - фактична оцінка дефектів, які були знайдені на куску тканини фактичної довжини, пороки;

П_у - умовна оцінка дефектів, пороки;

1_У та 1ф - відповідно: умовна та фактична довжини кусків тканини, м. Для визначення сорту прийняті такі значення умовних довжин кусків:

для тканин І - II груп шириною:

• до 100 см включно - 40 м;

• більше 100 см до 130 включно -35 м;

• більше 130 см - ЗО м;

для тканин III - IV груп шириною:

■ до 130 см включно - 25 м;

• більше 130 см - 20 м.

Тканини 1 сорту за показниками фізико-механічних властивостей повинні відповідати нормативам стандартів.

Для тканин 2 та 3 сортів допускаються незначні відхилення від мінімальних норм, які встановлені для тканин 1 сорту, за такими показниками:

• недостатня ширина;

• недостатня кількість ниток (щільність).

Оцінка відхилень за фізико-механічними показниками для всіх груп тканин виконується згідно з таблицею 1 стандарту.

Таблиця 1

11. ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СОРТУ БАВОВНЯНИХ ТКАНИН

На бавовняні тканини встановлені два сорти: 1 та 2.

Для визначення сорту тканини за призначенням поділяються на 4 групи:

1. Тканини для суконь (в тому числі ситці, бязі, сатини), одежні, декоративні та тканини для меблів.)

2. Тканини білизняні.

3. Тканини підкладкові, тіки, для матраців та наволочок, тканини з низьких сортів бавовни та товарні суворі тканини.

4. Тканини з розрізним ворсом.

Сорт тканин визначають за сумою штрафних балів оцінки дефектів зовнішнього виду та фізико-механічних показників.

Сумарна кількість штрафних балів для тканин:

1. сорту - не більше 10;

2. сорту - не більше 30.

Дефекти зовнішнього виду визначають переглядом тканини з лицевої сторони на бракувальному верстаті; після чого складають розбраковочні відомості з кожного куска тканини з оцінкою дефектів, які були виявлені. Оцінка місцевих дефектів проводиться згідно з додатковою таблицею стандарту з визначення сорту тканин. Підсумкову оцінку місцевих дефектів, які були виявлені на куску тканини фактичної довжини, перераховують на умовну довжину куска за формулою:

де: П_у - оцінка місцевих дефектів зовнішнього виду (бали) куска тканини умовної довжини;

Пф - оцінка місцевих дефектів (бали) куска тканини фактичної довжини;

1_У та 1ф - відповідно: умовна та фактична довжини кусків тканин, м.

За умовні довжини кусків тканин було прийнято: для тканин І -III груп:

• 40 м - при ширині тканини до 80 см включно;

• 30 м- при ширині тканини більше 80 до 100 см включно;

• 23 м - при ширині тканини більше 100 см; для тканин ІУ групи:

• 20 м - при ширині тканини менше 100 см;

• 10 м- при ширині тканини більше 100 см.

Кожний поширений дефект оцінюється вії штрафних балів. Для тканин 2 сорту допускається не більш одного поширеного дефекту на куску тканини фактичної довжини.

Тканини 1 сорту за фізико-механічними показниками повинні відповідати нормативам стандартів. Для тканин 2 сорту допускаються незначні відхилення деяких фізико-механічних показників від мінімальних норм, встановлених для тканин 1 сорту. Ці відхилення оцінюють штрафними балами згідно з таблицею 2 стандарту.

Таблиця 2

11. ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СОРТУ ВОВНЯНИХ ТКАНИН

На вовняні тканини встановлено 2 сорти: 1 та 2.

Сорт вовняних тканин визначають за фізико-механічними показниками, за показником стійкості фарбування та за наявністю дефектів зовнішнього виду і встановлюють за найгіршим з цих показників.

Тканини 1 сорту та на експорт за фізико-механічними показниками та стійкістю фарбування повинні відповідати нормативам відповідних стандартів.

Для тканин 2 сорту допускаються незначні відхилення від мінімальних норм, які встановлені для тканини 1 сорту, з одного

з таких показників:

• за кількістю ниток на 10 см, розривним навантаженням, видовженням, поверхневою щільністю - не більш половини допустимого відхилення, яке встановлено для тканин 1 сорту;

• за змістом вовняного волокна в напіввовняних тканинах: від 1 до 5%;

• за перевищення норм:

а) з масової частки жиру - не більше 1,5%;

б) з усадки - до 1% (після замочування або прасування) - для чистововняних тканин та до 1,5% - для напіввовняних тканин.

Для тканин 2 сорту допускається зниження стійкості фарбування від двох видів впливів групи “звичайної” стійкості на 1 бал від нормативів стандарту, які встановлені для тканин 1 сорту.

Дефекти зовнішнього вигляду виявляють переглядом тканини з лицевої сторони на бракувальному верстаті. Місцеві та поширені дефекти оцінюють за допомогою таблиці 1 стандарту; підраховують їх кількість на куску тканини фактичної довжини, а потім перераховують на умовну довжину 30 м за формулою:¶Допустима кількість місцевих дефектів на умовній довжині куска тканини для тканин вищої категорії якості - 10; для тканин 1 сорту - 12; для тканин 2 сорту - 36.

В тканинах вищої категорії та 1 сорту не допускаються поширені дефекти; в тканинах 2 сорту допускається наявність не більш одного з представлених в таблиці 1 стандарту поширених дефектів, крім дефектів друкування. Для надрукованих тканин 2 сорту допускається наявність двох поширених дефектів з представлених в таблиці.

11. ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СОРТУ ЛЛЯНИХ ТКАНИН

На лляні тканини встановлено два сорти: 1 та 2.

Сорт тканин визначають за фізико-механічними показниками та дефектами зовнішнього вигляду та встановлюють за найгіршим з цих показників.

Для визначення сорту тканини за призначенням поділяються на 7 груп:

• столові;

• білизняні;

• рушникові;

• одежні;

• декоративні;

• прокладкові та упаковочні;

• технічні.

Оцінку місцевих дефектів здійснюють згідно з таблицею 2 стандарту, враховуючи групу тканини за призначенням. Кількість місцевих дефектів, виявлених на куску тканини фактичної довжини, перераховують на умовну площу куска тканини ЗО м² за формулою:

3-Ю³

^Пу~^Пф’~ГТ

де: п_у та Пф - відповідно: фактична та умовна кількість місцевих дефектів;

Ь - фактична довжина куска тканини, м;

В - ширина куска тканини, см.

Допустима кількість місцевих дефектів на умовній площі куска тканини ЗО м²:

• для тканин з лляної пряжі 1 сорту -8, 2 сорту - 22;

• для тканин з очосової пряжі 1 сорту - 10, 2 сорту - 26.

Для тканин 2 сорту допускається також наявність одного

поширеного дефекту, допустима кількість місцевих дефектів в такому випадку - не більше 17.

Тканини 1 сорту за фізико-механічними показниками повинні відповідати нормативам стандартів. Для тканин 2 сорту допускаються незначні відхилення від мінімальних норм, встановлених для тканин 1 сорту, з таких показників, як:

• ширина - до 1,5%;

• маса 1 м²-до 5,0%;

• кількість ниток на 10 см - до 2,0%;

• розривне навантаження - до 5,0%.

18. ПРИЙОМ ТКАНИН ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЇХ СОРТУ НА ШВЕЙНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Тканини, які поступають на швейні підприємства, приймають, перевіряючи їх кількість та якість. Кількісний прийом полягає в перевірці відповідності кількості тканин, що поступили, кількості, яка вказана в супроводжувальних документах, а якісний прийом - в перевірці відповідності фактичного сорту тканини сорту, який вказаний на ярлику.

На швейних підприємствах сортність тканин перевіряють за Дефектами зовнішнього вигляду та за шириною.

Контроль якості тканин здійснюють на бракувально- промірочних верстатах, або на трьохметрових столах. Тканини переглядають з лицевої сторони в розгорнутому виді. Наявність дефектів визначається візуально. Виявлені дефекти помічають крейдою по краю тканини.

Ширину куска тканини вимірюють через кожні 3 метри довжини. Перший та останній виміри повинні проводитися на відстані не менш, ніж 1,5 м від кінців куска. Для кожного виміряного куска виписують паспорт куска в 2 екземплярах.

Текстильні підприємства повинні гарантувати якість тканин: міцність фарбування та фізико-механічні властивості повинні відповідати нормативам стандартів. Однак деякі показники тканин окремих артикулів необхідно визначати додатково, а іноді необхідно проводити повний контроль сортності тканин. Для повного контролю відбирають 3% кусків від кожної партії тканин, але не менш трьох кусків, від яких потім відрізають зразки для проведення випробувань в лабораторії.

Якщо якість тканини не відповідає сорту, який вказаний на ярлику, виставляються претензії постачальникам, при цьому вимагається компенсація за невідповідність сортності тканин або заміна даної партії тканин на якісну.¶АСОРТИМЕНТ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

18. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО АСОРТИМЕНТ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Асортиментом текстильних матеріалів називають підбор матеріалів різного виду, призначення та способів виготовлення, які використовуються для пошиття одягу.

Асортимент текстильних матеріалів поділяється на асортиментні групи за способом виготовлення:

• асортимент тканин;

• асортимент трикотажних полотен;

• асортимент нетканих матеріалів;

• асортимент хутра;

• асортимент шкір для одягу;

• асортимент оздоблювальних матеріалів і таке інше.

Асортимент тканин поділяється на 4 класи за волокнистим

складом:

• асортимент бавовняних тканин;

• асортимент вовняних тканин;

• асортимент шовкових тканин;

• асортимент лляних тканин.

Тканини кожного з класів поділяються на групи, підгрупи та окремі артикули.

Артикул - це умовне позначення або умовний шифр різновиду тканини, який визначає самостійний тип тканини, виробленої згідно з технічними умовами. Артикул присвоюється кожній тканини, яка відрізняється від всіх інших, їй подібних, хоча б одним показником структури або властивостей. Тканини можуть мати однакову назву, але різні артикули і відрізнятися одна від одної хоча б одним фізико-технічним показником (шириною, поверхневою щільністю, лінійною щільністю пряжі та ниток, кількістю ниток на 100 мм) або оздобленням.

Асортимент тканин дуже різноманітний та багаточисельний. Найбільш різноманітним є асортимент шовкових та вовняних тканин. В асортименті тканин відбуваються постійні зміни. Щорічно асортимент тканин поновлюється на 15-20%. Тканини, які вийшли з моди та не користуються попитом населення, знімають з виробництва; замість них виробляють тканини нових структур. Поновлення асортименту здійснюється завдяки широкому використанню хімічних волокон та ниток, пряжі та ниток нових структур, нових видів оздоблення тканин, поліпшення рівня їх художньо-колористичного оформлення. Поряд з постійним поновленням асортименту існує ряд тканин окремих видів, які випускаються на протязі багатьох років практично без суттєвих змін структури та оформлення. Це так звані класичні тканини: бавовняні: ситці, бязі, міткалі, сатини; вовняні: драпи, сукна, габардини; шовкові: крепдешини та креп-шифони; лляні: рогожки, бортівки, полотна та інші. Виробництво тканин постійно зростає.

Стандартизація тканин є одним з найважливіших заходів раціоналізації текстильного виробництва для забезпечення високої якості продукції.

Стандарт на текстильні матеріали представляє собою нор- мативно-технічний документ, в якому приведені основні відомості про даний матеріал, тобто нормативи показників його основних властивостей та структурних характеристик. Крім того, є стандарти випробувань тканин, визначення їх сортності, упаковки, маркірування і таке інше.

Існують такі категорії стандартів:

• Державні стандарти України (ДСТ);

• Галузеві стандарти (ГСТ);

• Стандарти підприємств (СТП).

Державні стандарти затверджує Державний комітет України з питань стандартизації, метрології та сертифікації, і вони є обов’язковими до виконання всіма підприємствами та організаціями України.

Галузеві стандарти затверджують міністерства та відомства, які здійснюють виробництво даної продукції; вони є обов’язковими до виконання підприємствами даної галузі.

Стандарти підприємств затверджує підприємство, вони діють в рамках даного підприємства.

Кожному стандарту присвоюється номер, який складається з двох частин, розділених знаком тире, де перша частина представляє собою порядковий номер, під яким був зареєстрований стандарт при затвердженні, а друга частина - дві останні цифри року затвердження.

Стандарт на тканину характеризується сукупністю технічних норм, які визначають волокнистий склад, будову та основні властивості тканини. Стандарти можуть розроблятися на одну тканину або на групу тканин. Основним розділом стандарту є технічні вимоги, які містять норми з ряду якісних показників тканин: ширини, щільності, міцності, поверхневої щільності, усадки, лінійній щільності основних та уточних ниток, переплетення, а для деяких тканин, крім того, приводяться дані з видовження, змісту жиру та інших домішок, структури пряжі та ниток та інші. Крім технічних вимог стандарти містять розділи: правила приймання, методи випробувань, маркірування, транспортування та умови зберігання тканин.

Всі тканини, що виробляються, класифікують за рядом ознак згідно з затвердженими стандартами.

Стандартна система класифікації розподіляє тканини на групи за такими ознаками:

• за призначенням - на білизняні, костюмні, пальтові, для суконь та інші;

• за видом та якістю сировини (волокнистим складом) - на бавовняні, вовняні, шовкові та лляні;

• за структурою пряжі - на тканини з кардної, гребінної та апаратної пряжі;

• за видом додаткової обробки - на апретовані, тиснені, незминаємі, малоусадочні та інші;

• за видом переплетення - на прості, складні, дрібно- та великовізерункові;

• за способом виробництва та видом основної обробки - на суворі, вибілені, гладкофарбовані, надруковані та інше.

На тканини, які мають однакові шість вищеназваних ознак, розробляють груповий стандарт, який містить основні технічні нормативи якості.

Торгова система класифікації розподіляє тканини на групи за такими ознаками:

• за призначенням - на білизняні, платтєві, підкладкові, пальтові та інші;

• за способом вироблення - на ворсові, суворі, строкаті та

інші;

• за волокнистим складом - на тканини з штучних та синтетичних ниток, бавовняні, вовняні та інші;

• за значенням частки в загальному обсязі тканин - на ситцеві, бязеві, сатинові та інші.

Торговий прейскурант - це довідник цін за видами тканин з короткою їх характеристикою по ширині, поверхневій щільності, лінійній щільності ниток, кількості ниток на 100 мм та іншими даними. Існували прейскуранти оптових та роздрібних цін на бавовняні, вовняні, лляні та шовкові тканини.

Загальна характеристика асортименту бавовняних тканин

Бавовняні тканини складають близько 25% в загальному обсязі виробництва вітчизняних тканин. Це тканини побутового та технічного призначення. З тканин побутового призначення виготовляють різні швейні вироби: натільну, постільну та столову білизну, сукні, сарафани, халати, спортивний та спеціальний одяг. Крім того, бавовняні тканини використовують для виготовлення портьєр, занавісок, для оббивання меблів, для прокладок та підкладок в одязі. Широке використання цих тканин пояснюється їх високими гігієнічними властивостями, міцністю та носкістю, гарним зовнішнім видом та невисокою вартістю.

Тканини поділяються на 17 груп: ситцеву, бязеву, білизняну, сатинову, платтєву, одежну, підкладкову, ворсову та інші. Деякі групи в свою чергу поділяються на підгрупи:

• білизняна - на бязеву, міткалеву та спеціальну;

• сатинова - на сатини кардні та гребінні;

• платтєва - на літню, демісезонну, зимову підгрупи та підгрупу тканин з комплексними нитками і так далі.

Бавовняні тканини виробляють переплетеннями всіх класів; з кардної, гребінної та апаратної пряжі, однониткової або скрученої, різної лінійної щільності; чистобавовняної, змішаної або із сполучення бавовняної пряжі з комплексними хімічними нитками. Тканини дуже різноманітні за структурою та оздобленнями. Для поліпшення якості тканин їх випускають з апретами, які не змиваються; з протиусадочними та малозминаємими оздобленнями, спецнасиченнями, стійким тисненням, новими видами друкування, з лощеними або фуляровими оздобленнями, мерсеризо- ваними. За характером забарвлення та художньо-колористичного, бавовняні тканини ніяких труднощів не створюють.

Загальна характеристика асортименту лляних тканин

Асортимент лляних тканин найменш різноманітний. Він представлений в основному полотнами різної товщини та характеру оздоблення, які використовуються для виготовлення столової, постільної та натільної білизни, а також для дитячих та жіночих суконь та чоловічих сорочок. Лляні тканини виробляють з чисто- лляної пряжі мокрого прядіння, льнолавсанової та льносиблонової пряжі, а також з її сполучення з бавовняною основою. Введення хімічних волокон збільшує блиск, зменшує зминання тканин. Лляні тканини виробляють з пряжі лінійної щільності не менш 18 текс; однакової товщини в основі та утоку; переплетеннями переважно полотняними, рідше - жакардовими та дрібновізерунко- вими. За забарвленням їх випускають суворими, білими та напівбілими, рідше - гладкофарбованими, надрукованими та строкатими.

Лляні тканини мають високу поверхневу щільність та товщину, вони жорсткі, міцні та малорозтяжні. Тканини мають високу гігієнічність, але низькі теплозахисні якості. Поверхня тканин гладка та блискуча. Тканини можуть зміщуватися в настилі при розкрої та чинити опір різанню завдяки гладкості їх поверхні та жорсткості. В процесі пошиття вони можуть пошкоджуватися голкою.

Тканини поділяються на 16 груп за призначенням, вісім перших з яких - це тканини побутового призначення: жакардові тканини широкі та вузькі, холсти та рушники гладкі, полотна вузькі білі та напівбілі, костюмно-платтєві тканини, полотна суворі тонкі, полотна строкаті; наступні вісім груп - це технічні тканини.

Поновлення асортименту пов’язано з розширенням випуску пластичних тканин різних структур з новими оздобленнями.

Загальна характеристика асортименту шовкових тканин

Шовкові тканини дуже різноманітні за видом сировини, пряжі та ниток, поверхневою щільністю, щільністю, видами переплетень, характером оздоблення та призначенням. Шовкові тканини виробляють з натурального шовку, штучних та синтетичних ниток, з пряденого шовку та штапельної пряжі. За волокнистим складом вони можуть бути однорідними, неоднорідними, змішаними та змішано-неоднорідними. Напівшовкові тканини випускають з бавовняною пряжею в утоку. Ряд тканин виробляють з застосуванням металевих та металізованих ниток, текстурованих ниток. Для виготовлення тканин використовують нитки різного ступеня скручування та різних структур: одиночні, скручені, фасонного та москрепового кручення. Використання їх в різних комбінаціях дозволяє випускати різноманітні за зовнішнім видом та властивостями тканини. Шовкові тканини виробляють переплетеннями всіх класів; тонкими, малощільними, прозорими та напівпрозорими, а також щільними, об’ємними; з гладкою, буклірованою або ворсовою поверхнею, з різними оздобленнями. За характером забарвлення та оздоблення шовкові тканини випускають вибіленими, гладкофарбованими, меланжевими, мулінованими, строкатими, надрукованими; гофрірованими, витравними, з різними спеціальними оздобленнями, які покращують якість тканини: малоуса- дочними, малозминаємими, водотривкими та водонепроникли- вими.

Тканини поділяються на вісім груп за волокнистим складом:

• тканини з ниток натурального шовку;

• тканини з ниток натурального шовку з іншими волокнами;

• тканини з штучних ниток;

• тканини з штучних ниток з іншими волокнами;

• тканини з синтетичних ниток;

• тканини з синтетичних ниток з іншими волокнами;

• тканини з штучних волокон з іншими волокнами;

• тканини з синтетичних волокон з іншими волокнами.

Тканини кожної з груп поділяються на 5 підгруп за способом

вироблення: крепова; гладдєва; жакардова; ворсова; спеціальна.

Шовкові тканини мають низькі теплозахисні якості і використовуються переважно для виготовлення легкого одягу.

Поновлення асортименту шовкових тканин здійснюється завдяки використанню нових та модернізованих хімічних ниток, прогресивних видів оздоблення.

Загальна характеристика асортименту вовняних тканин

Вовняні тканини є однією з найбільш коштовних груп різновидів тканин. Вони мають красивий зовнішній вигляд та високі теплозахисні якості, міцні, пружні. їх використовують для виготовлення пальт, костюмів, суконь.

Вовняні тканини виробляють чисто- та напіввовняними. За волокнистим складом та структурою пряжі вони поділяються на 6 груп:

• тканини камвольні чистововняні;

• тканини камвольні напіввовняні та змішані;

• тканини тонкосуконні чистововняні;

• тканини тонкосуконні напіввовняні та змішані;

• тканини гру босу конні чистововняні;

• тканини грубосуконні напіввовняні та змішані.

Крім того, тканини за призначенням поділяються на підгрупи:

• платтєві;

• костюмні гладкофарбовані;

• костюмні строкаті та меланжеві;

• сукна;

• пальтові;

• драпи;

• ворсові і т.д.

Змішані тканини переважають в загальному обсязі асортименту вовняних тканин. Це тканини, які містять волокна нітрону (до 50%); лавсану (до 40%), віскози (до 30%) та інші. У виробництві змішаних тканин широко використовуються двох-, трьох- та більше компонентні суміші. Тканини, які містять синтетичні волокна, мають добрі експлуатаційні якості: пружність та незминання, низьку усадку, високу формостійкість та міцність. Але знижуються їх здібності до формування при ВТО.

При виготовленні напіввовняних тканин можуть використовуватися також металеві, текстуровані та профільовані нитки; фасонна пряжа для надання зовнішніх ефектів.

Чистововняні тканини можуть містити до 10% волокон капрону та інших хімічних волокон, які вводяться для покращання якостей тканин.

За характером забарвлення тканини випускають гладкофарбованими, строкатими, меланжевими та меланжево-строкатими.

Невелика кількість тканин випускається з надрукованими малюнками, це переважно тканини для хусток та суконь.

Тканини виробляють практично всіма видами переплетень.

Камвольні тканини виробляють з гребінної крученої та некру- ченої пряжі, яка складається з тонкої, напівтонкої та напівгрубої вовни. Вони мають відносно гладку поверхню з чітким малюнком переплетення; тканини щільні, пружні, але жорсткуваті. Це найбільш тонкі та легкі тканини для суконь, костюмів, пальт з відносною щільністю 70-140%. Камвольні тканини виробляють переважно простими та дрібновізерунковими переплетеннями.

Тонкосуконні тканини виробляють з апаратної нескрученої пряжі, а іноді і зі скрученої пряжі, яка складається з тонкої та напівтонкої короткої вовни. Це найбільш важкі та товсті тканини для суконь та костюмів, а також пальтові тканини. їх випускають простими, дрібновізерунковими та складними подвійними переплетеннями. Відносна щільність одношарових тканин 70-80%, а дволицевих та двошарових - 100-150%. Всі тонкосуконні тканини піддають валянню різного ступеня інтенсивності. Деякі тканини, такі як сукна та драпи, випускають сильно уваленими, з войлоковидним застилом на поверхні, який повністю закриває ткацьке переплетення. Деякі тонкосуконні тканини ворсують і випускають з направленим або запресованим ворсом. Тонкосуконні тканини пухкі, м’які, еластичні, мають красивий зовнішній вид та високі теплозахисні якості.

Грубосуконні тканини пухкі, важкі, менш розтяжні та еластичні, мають меншу зносостійкість, ніж тонкосуконні. їх виробляють з більш товстої пряжі, яка складається з грубої короткої вовни.

Поновлення асортименту вовняних тканин здійснюється завдяки використанню нових видів волокон, пряжі, переплетень та оздоблень.