Штучні шкіри

Одежні м’які штучні шкіри виробляють на тканій, трикотажній, нетканій основі або на штучному хутрі нанесенням на них полімерних покриттів у вигляді розчинів, розплавів, дисперсій. Існують такі способи виготовлення штучних шкір: наносний, каландровий, каширування, ламінірування, насичення та їх сполучення.

При наносному способі шар полімеру наноситься безпосередньо на основу або на спеціальну стрічку (підложку), а потім з неї на основу. Стрічка-підложка - це тканина з силіконовим насиченням. Використання гладкої, рельєфної або тисненої підло- жки дозволяє виробляти шкіри з різною лицевою поверхнею.

Прямий спосіб використовується при нанесенні полімерів на малорозтяжну основу; переносний - при виготовленні шкір на малощільній легкорозтяжній основі.

Каландровий спосіб полягає в використанні спеціальних каландрових ліній (системи валів), на яких здійснюється змішування полімерних мас, формування плівки та з’єднання її з основою.

При методі котирування використовують машини з двоваль- ними каландрами: в зоні одного валу формується плівка, в зоні іншого - дублювання плівки з основою.

Даний метод використовується для виготовлення багатошарових шкір.

При методі ламінування використовують спеціальні установки: з розплаву полімеру видувається безперервна плівка, яка з’єднується з основою за допомогою валів.

Залежно від методу виготовлення полімерна композиція може проникати крізь всю товщу основи або створювати лише покриття на її поверхні. Наскрізне насичення може поєднуватися з нанесенням поверхневого полімерного шару (наприклад, каландровий метод може поєднуватися з наносним).

Асортимент вітчизняних та імпортних штучних шкір достатньо різноманітний та постійно поширюється.

Для спрощення назв м’яких штучних шкір застосовують скорочення. Перед словами “штучна шкіра” вказується:

1) призначення шкіри (одежна, галантерейна та інше);

2. вид основного покриття (полівінілхлоридне - вініл; поліамідне - амід; поліуретанове - уретан; каучукове - еласто; нітроцелюлозне - нітро і так далі).

Після назви через тире літерами позначується вид основи: Т - тканина, ТР - трикотаж, НТ - неткане полотно.

Наприклад: одежна пориста еластошкіра-Т; одежна пориста вінілісшкіра-ТР.

Вінілісшкіру виробляють нанесенням ПВХ (полівінілхлориду) на тканину, трикотаж, неткане полотно або штучне хутро одним з описаних методів. Застосовують прямий та переносний способи нанесення ПВХ. Для основи використовують м’які, розтяжні, еластичні, міцні матеріали рухомої структури. Покриття може бути пористим, монолітним, пористо-монолітним, товщина полімерного шару - 0,1-2 мм. Для створення пористого покриття в ПВХ додають органічні пороутворювачі, які при термообробці розкладаються з виділенням великої кількості газоподібних продуктів та забезпечує пористість. Для утворення пористо-моно- літної шкіри на пористий шар наноситься другий непористий шар ПВХ товщиною 0,1-0,15 мм. Потім лицеву поверхню покривають оздоблювальними лаками. Вінілісшкіра має красивий шкіроподібний вид, вони м’які, пружні, еластичні; стійкі до розтягу, стиснення, стирання; водонепроникливі, вітростійкі, має знижену теплопровідність. Виробляють вінілісшкіри шириною 72- 140 см, поверхневою щільністю 450-900 г/м². Морозостійкість вінілісшкір від -10 до -40°С залежно від товщини, пористості покриття та виду основи. Недоліки вінілісшкір: низькі паро- та повітряпроникливість, високе прорубування. Використовують вінілісшкіри для виготовлення виробів весняно-осіннього призначення: пальт, курток, напівпальт, головних уборів.

Замшеву вінілісшкіру з пористим замшевидним ПВХ покриттям виробляють переносним способом на трикотажній основі. При її виготовленні ПВХ двічі наносять на підложку: спочатку без спінювання, потім наносять повторно. Одночасно вінілісшкі- ру дублюють трикотажним полотном і піддають термічній обробці. Для створення замшевидної поверхні шліфування виконують з сторони покриття. Вироби з замшевої вінілісшкіри рекомендується експлуатувати при температурі не нижче 0°.

Особливості виготовлення швейних виробів з шкіряних матеріалів:

• моделі швейних виробів повинні мати прості чіткі форми, прямі силуетні лінії, що пояснюється підвищеною жорсткістю шкіряних матеріалів;

• просторова форма окремим деталям виробу надається лише конструктивним способом;

• вироби з натуральної шкіри можуть мати нетрадиційне членування основних деталей на складові елементи, що пояснюється обмеженими розмірами шкіри;

• розкрій натуральних шкір здійснюється індивідуально;

• при розкрої шкіряних матеріалів дають більші припуски на шви з урахуванням більшої їх товщини у порівнянні з тканинами;

• при настиланні штучних шкір не допускається спосіб настилання “лицем до лиця” для запобігання злипання шарів матеріалів;

• пошиття виробів з шкіряних матеріалів виконується практично без вологотеплових оброблень, що пояснюється високою їх чутливістю до дії високих температур;

• зшивання деталей виробу бажано виконувати синтетичними (капроновими) нитками для забезпечення високої надійності швів та запобігання стирання ниток о товщу жорсткого матеріалу;

• на шкіряних матеріалах можуть залишатися проколи, можливе руйнування плівкового покриття штучних шкір при пошитті виробів, тому необхідно дуже уважно прокладати швейні строчки, слідкувати за станом голки, правильно підбирати номери голок та швейних ниток;

• для виготовлення підкладок в виробах з шкіряних матеріалів рекомендується використовувати напівшовкові підкладкові тканини (типу саржі) або тонкі зносостійкі капронові ткані та трикотажні полотна.