logo search
конспект ПС

5.1 Матеріали і вироби для трубопроводів

Сортамент труб, застосовуваних для трубних проводок систем управління (табл.. 5.1) визначається тиском температурою, хімічними властивостями середовища, що їх заповнює, і наявністю зовнішніх механічних впливів.

Розрізняють два засоби з'єднання труб нероз'ємні і роз'ємні.

Нероз'ємні з'єднання. До них належать з'єднання, які можна розібрати тільки з порушенням цілісності труби, або для роз'єднання яких необхідно обертання однієї, або декількох з'єднувальних труб їх застосовують для з'єднання труб на трасі.

Нероз'ємні з'єднання виконують в основному зварюванням або паянням, Для труб із сталі будь-яких марок застосовують зварювання, причому труби з товщиною стінки до 3,5 мм з'єднують газовим зварюванням, тоді як при більшій товщині стінок продуктивніше дугове електричне зварювання, що не потребує часу на прогрів зварюваного матеріалу.

Для з'єднання імпульсних труб, особливо з нержавіючої сталі, широко застосовується аргонодугове зварювання, що дозволяє зварювати труби з будь-якою товщиною стінок і дає високу якість зварного з'єднання.

Зварювання сталевих трубопроводів і контроль якості зварних з'єднань варто проводити відповідно з СНиП 3.05.05-84. Зварювання проводять встик або за допомогою муфти.

Нероз'ємні з'єднання мідних і латунних труб виконують також паянням, застосовуючи при цьому тільки тверді припої. З'єднання паянням виконують встик із розвальцюванням однієї з труб або з муфтою.

Якість зварних швів трубних проводок перевіряють поопераційним контролем, здійснюваним у процесі зварювання, зовнішнім оглядом, перевіркою стиків без їхньої руйнації, просвічуванням рентгено- або гама-променями, а також гідравлічним або пневматичним випробовуванням цілком змонтованих трубних проводок. Поопераційному контролю піддають всі елементи технологічного процесу зварювання, включаючи перевірку якості вихідних матеріалів.

Зовнішньому огляду підлягають усі зварні стики. Зварні з'єднання бракують, якщо виявлено такі дефекти:

Нероз'ємні з'єднання поліетиленових труб найчастіше виконують зварюванням встик, а нероз'ємні з'єднання полівітлхлоридних труб — склеюванням. Для цього застосовують 20% розчин полівінілхлоридної смоли в ацетоні. Попередньо на кінці однієї з труб роблять розтруб за допомогою нагрітого металевого оправлення.

Роз'ємні з'єднання. Вони дозволяють розібрати трубну проводку без порушення цілісності труб або без їхнього обертання.

Виконуються за допомогою таких з'єднувачів:

Для сталевих труб застосовують:

--- з єднувачі ніпельні з торцевим ущільненням на тиск до 25 МПа і гайки з'єднувальні на тиск до 64 МПа для водо-газопроводних і безшовних труб при зазначених тисках і температурі до 450 °С (для виготовлення ущільнюючої прокладки використовується гума, картон паперовий і азбестовий паронит, шкіра мідь алюміній і низьковуглецева сталь), штуцер і ніпель як правило приварюються до кінців труб,

--- ущільнення з'єднання здійснюється за рахунок зусилля утворюваного при затягуванні накидної гайки з’єднувач простий і надійний в експлуатації,

--- з’єднувач легкої серії що урізується з кільцем на робочий тиск до 32 МПа при температурі від -60 до+120 °С.

Роз'ємні з'єднання мідних труб здійснюють за допомогою сталевих з'єднувачів, у яких ущільнення провадиться розвальцьованим кінцем мідної труби. Для пластмасових труб застосовують пластмасові з'єднувачі (ПЗ), розраховані на робочий тиск 0,6 МПа.