Штучне хутро

Штучне хутро представляє собою текстильний матеріал, який складається з каркасу (ґрунту) та ворсу і імітує натуральне хутро.

Існує чотири способи виготовлення штучного хутра: тканий, трикотажний, нетканий прошивний та з клейовим закріпленням ворсу на тканині.

Залежно від способу виготовлення та будови штучне хутро розподіляється на такі види:

• хутро на тканій основі;

• хутро на трикотажній основі;

• хутро з приклеєним ворсом;

• прошивне неткане хутро.

Штучне хутро має красивий зовнішній вид, високі показники гігієнічності, добрі експлуатаційні властивості, відносно невисоку вартість.

Штучне хутро випускають з приподнятим гладким ворсом (під котика), з прилягаючим ворсом (під норку та горностая), з вертикальним ворсом (під цігейку), з завитим ворсом (під каракуль та смушку).

Хутро на трикотажній основі вяжуть “панчохою” переплетенням гладь на поперечно- та основов’язальних трикотажних машинах. Для ґрунту використовують бавовняну однорідну або змішану пряжу (бавовна + лавсан; бавовна + лавсан +віскоза) середньої лінійної щільності. Для ворсу використовують синтетичні волокна, які мають добрі теплозахисні та пружні властивості (нітрон, лавсан та їх різновиди).

В процесі в’язання в кожну петлю трикотажного полотна вв’язують пучки волокон для створення ворсу на лицевій поверхні. По мірі вив’язування “панчохи” хутра вона розрізається спеціальним ножем, встановленим на машині. Потім хутро піддають оздобленню. На зворотну сторону наносять спеціальні латексні покриття, які після висушування фіксують розміри хутряного полотна, закріплюють та стабілізують ворс. При наступних обробках ворс розпрасовується і підстригається для вирівнювання по висоті. На ворсову поверхню наносять водовідштовхуючі препарати.

Трикотажне хутро може також вироблятися плюшевим переплетенням, але цей метод менш поширений.

Асортимент трикотажного хутра дуже різноманітний за волокнистим складом сировини, будовою, оздобленням та забарвленням ворсу. Хутро випускають шириною 160 см, поверхневою щільністю 670-720 г/м², висота ворсу 10-15 мм.

Трикотажне хутро класифікують на види за такими ознаками:

• за призначенням: для одягу, головних уборів, оздоблення та підкладок в одязі та взутті, декоративних виробів, іграшок;

• за структурою ворсу та його оздобленням: гладкофарбоване, строкате, жакардове, зі спеціальними оздобленнями під овчини, з тисненням, з фасонною або звичайною стрижкою, з фігурним укладанням ворсу і таке інше;

• за волокнистим складом ворсу.

Найбільшу питому вагу в асортименті складає хутро з густим ворсом з гладкофарбованих поліефірних волокон, яке імітує стрижену овчину або норку, а також хутро з меланжевим ворсом з ПАН волокон.

Хутро на трикотажній основі має красивий зовнішній вид, добрі експлуатаційні якості, але поступається натуральному за естетичними показниками, теплозахисними та гігієнічними якостями.

Хутро на тканій основі виробляють основоворсовим складним переплетенням. Ґрунт хутра виробляють з бавовняної скрученої пряжі середньої лінійної щільності, іноді - з хімічних волокон. Використання синтетичних ниток для грунту збільшує драпірування хутра, надає йому більшу легкість та зносостійкість. Ворс може бути однорідним за складом (з волокон вовни, віскози, ацетатних, поліефірних, поліакрілнітрільних, полівініл- хлоридних), а також складатися з багатокомпонентних сумішей. Використання різноусадочних волокон різної лінійної щільності дозволяє виробляти хутро, яке за будовою імітує натуральне. Так, при виготовленні хутра під норку в склад ворсу з ПВХ волокон додають товсті блискучі поліамідні волокна, які після термічної обробки усаджуються і імітують остьові волосся натурального хутра.

За будовою та призначенням хутро поділяються на одежне та підкладкове. Одежне хутро має більш густий та пружний ворс, іноді його завивають або піддають стійкому тисненню. Ткане хутро випускають шириною 135-140 см, поверхневою щільністю 350-750 г/м², з висотою ворсу 6-10 мм. За забарвленням хутро випускають з: білим, гладкофарбованим, меланжевим ворсом або з трафаретними друкарськими малюнками під леопарда, лань, рись, барса і таке інше.

Ткане хутро поступається трикотажному за зовнішніми ознаками та експлуатаційними властивостями, тому воно знаходить менше використання.

Хутро з клейовим закріпленням ворсу на тканині - це штучні каракуль або смушка, які виробляють наклеюванням за допомогою каракулеукладочних машин на бязь або міткаль спеціально підготовленого завитого ворсу (синелі). Каракуль випускають з гладкофарбованим ворсом чорного або коричневого кольору, смушку - з меланжевим ворсом сріблясто-сірого кольору. Синель виготовляють з волокон віскози, капрону або лавсану. Довжина розпрямленого ворсу - 10-22 мм. Хутро випускають шириною 50 см, поверхневою щільністю 790 та 950 г/м². Це найбільш жорсткі та важкі види штучного хутра, які в даний час знаходять обмежене використання для виготовлення швейних виробів.

Неткане прошивне хутро виробляють тканинопрошивним способом на тканій або трикотажній основі прошиванням ґрунту на спеціальних тафтінг - машинах.

Для ворсу використовують ПАН пряжу різної лінійної щільності.

Неткане хутро має найменшу собівартість і використовується для виготовлення утеплювальних підкладок в одязі та взутті, для іграшок, для виготовлення дубльованих комплексних матеріалів, які імітують натуральні дублянки.