10.2. Виробничий процес

Будь-яке виробництво складається з сукупності процесів, у кожному із яких речовини зазнають фізичних і хімічних змін. Згідно з цим процеси поділяються на хімічні (супроводжуються появою нових речовин з первинних) та фізичних (полягають у зміні фізичних властивостей речовин). При механічних процесах відбувається тільки зміна форм чи розмірів. У швейному виробництві технологічні операції включають механічні процеси (різання, переміщення штучних виробів, скріплення деталей одягу нитковим способом, пресування, формування), а також масообмінні (зволоження і сушіння) і термічні (нагрівання і охолодження) процеси. При клейовому скріпленні деталей одягу відбуваються фізико-хімічні, а при ультразвуковій і високочастотній обробці синтетичних термопластичних матеріалів зварюванням – фізичні процеси.

У взуттєвому виробництві відбуваються такі процеси обробки матеріалів: механічні (різання при розкрою матеріалів, скріплення деталей нитками, цвяхами, шпильками, пресування і формування тиском, формування розтягненням і прогином, відкріплення старих деталей при ремонті взуття), фізико-хімічні (склеювання, вулканізація, вощіння, нанесення плівкового покриття), масообмінні (сушіння, зволоження), термічні (нагрівання і охолодження).

З’єднання клеєм. У швейному виробництві знайшли застосування рідкі клеї у вигляді еластичної термопластичної плівки товщиною 0,13–0,27 мм. Технологічний процес склеювання звичайно складається з підготовки поверхні матеріалу до склеювання, дозування, подачі та нанесення клею на матеріали, обжиму, пресування та витримки їх під тиском до повної полімеризації клею. При використанні клейової кромки (прокладочного матеріалу з клейовим порошком) плівки клейових ниток для склеювання їх спочатку прокладають по контуру з’єднання на спеціальних машинах. Потім здійснюють закріплення з’єднання гарячим пресуванням на пресі.

Для склеювання термопластичними клеями застосовується обладнання, яке має дозуючі прилади для нанесення клею, шаблони для формування матеріалів і обладнання у вигляді нагрітих гладильних плит для фіксації підігнутих країв деталей і їх приклеювання.

У взуттєвому виробництві для з’єднання деталей застосовують рідкий клей. Технологічний процес полягає в тому, щоб підготувати поверхні матеріалів до склеювання, нанести клей на місце їх з’єднань, підготувати клейову плівку перед склеюванням та пресуванням. При підготовці до склеювання поверхню роблять шорсткою, що сприяє глибокому проникненню клею в пори. Товщина плівки 0,15 – 0,7 мм, що залежить від властивостей клею, його концентрації, температури і кількості намазок.

Різання – процес руйнування матеріалів різними способами, при яких енергія ріжучого робочого органу переходить у роботу, необхідну для даного процесу. Різання можна виконувати механічним, термічним, фізичним, хімічним способами. Механічне різання – процес, орієнтований на руйнування матеріалу під впливом ріжучого інструмента внаслідок створення потрібного потужно-деформованого стану у матерії. До механічного способу відноситься різання лезом і гідроструменем.

Різання лезом: ножем, коли ріжучий інструмент створює тиск на матеріал, рухається у напрямку подачі матеріалу; пилкою, коли ріжучий інструмент рухається у напрямку, перпендикулярному подачі, при одночасному насуванні матеріалу на лезо ножа; ножицями, коли для розрізання застосовують два ріжучих інструменти, які рухаються назустріч один одному з розташованого між ними матеріалу.

Гідрострумінь – сформований струмінь рідини, який рухається під тиском з надзвуковою швидкістю з сопел спеціальної конструкції.

Термофізичне різання характеризується руйнуванням матерії за рахунок термічного ефекту, викликаного дією променів лазера, плазменого струменю чи електричного заряду. Механічний контакт з матеріалом відсутній.

При променевому способі різання енергія променя передається матеріалу, внаслідок чого відбувається його пропалювання. Плазмений спосіб ґрунтується на використанні плазменого струменя, енергія якого прогріває розрізуваний матеріал до втрати його міцності. Руйнування матеріалу при різанні електророзрядом досягається електричною ерозією. Спочатку на лінію різання наноситься струмопровідна речовина – графіт, до якої приєднують рухомий електрод з високим тиском.

Термомеханічне різання термопластичних матеріалів характеризується передачею в процесі чи енергії поля високої частоти, чи енергії ультразвукових коливань. При цьому в обох випадках різання відбувається за рахунок термічного ефекту, а відокремлення частинок матеріалу – за рахунок механічного впливу ріжучого інструмента. Хімічне різання полягає в руйнуванні матеріалу хімічними речовинами (кислотами, лугами), які взаємодіють з обробним матеріалом.

З’єднання деталей нитковим способом полягає у пропусканні ниток через матеріал для появи петель, якими і стягують та з’єднують деталі. При великій кількості з’єднань, які виконуються на машинах (з’єднання, обметування петель, обметування краю деталі) основним є машинний стібок – човниковий чи ланцюговий.

Пресування і формування відбувається шляхом пластичної деформації. Тому багато технологічних операцій швейного і взуттєвого виробництва супроводжуються пресуванням полімерних матеріалів. У швейному виробництві пресування з одночасним формуванням застосовується при обробці матеріалу на швейних машинах, на гладильних дошках, клейових пресах, праскою, на манекенах. У взуттєвому виробництві пресування і формування використовують при обробці матеріалів на швейних машинах і з’єднанні деталей низу взуття цвяховим способом, а також при обробці деталей на пресах для приклеювання підошов і підметок, вулканізаційних пресах. Під час формування шляхом деформації, розтягування і прогину відбувається стискання, розтягування та прогин. У взуттєвому виробництві знайшли застосування варіанти стискання формуванням: з короткочасною витримкою, з витримкою під тиском, з накладкою зв'язків та подальшим розвантаженням, багаторазове стискання.

Фарбування взуття: механічний процес – чистка взуття щітками, абразивною шкуркою, відновлення форми верху взуття з метою знищення грубих складок, розгладжування верху взуття, формування взуття на колодках; хімічний – хімічна очистка верху взуття, змивання старої фарби; фізичний – зволоження верху взуття, сушіння.

Нанесення лакофарбового покриття на взутті, як і нанесення рідкої плівки клеючої речовини, ґрунтується на адгезії лакофарбових плівок до матеріалу, яка визначається здатністю цих матеріалів до зволоження та розтікання по поверхні матеріалу.

При вичинці та фарбуванні хутра має велике значення вода яка використовується. Тверда вода, яка містить велику кількість вуглеводних, сірчаних, кальцієвих і магнієвих солей, мало придатна, тому що солі роблять тканину грубою і твердою. При фарбуванні фарба осідає і змінюється відтінок фарби. Існує два типи жорсткості води: тимчасова і постійна. Тимчасова ліквідується кип’ятком, а постійна – дією хімічних речовин. Загальна жорсткість води вираховується так: 100 см³ води, які підлягають випробуванню наливають у посуд з притертою скляною пробкою – циліндр чи бутиль (200–230 см³) і поступово додають розчин з оливкової олії, нейтрального мила, кристалічного хлористого барію, алкогольного розчину доти, доки піна, що виникає при сильному струсі, не буде триматися протягом 5 хвилин. За кількістю зниклих на отриманій мильній піні куб. см мильного розчину визначається градус жорсткості води.