1.3 Послідовність освоєння гвс

Практика впровадження ГВС засвідчила, що ці системи легше впроваджуються на виробництвах з підготовленою інфраструктурою, тобто на підприємствах, що мають досвід експлуатації верстатів з ЧПК, ПР та ЕОМ керування та кваліфікований персонал. Суттєво полегшувався процес освоєння ГВС, коли першими впроваджувались гнучкі автоматизовані лінії та дільниці тих видів технології, які легше автоматизувати за наявності відповідного обладнання з ЧПК. Не випадково першими були впроваджені гнучкі автоматизовані дільниці механічної обробки різанням, так як саме механічна обробка деталей легше піддається автоматизації і для її здійснення існує великий парк різного верстатного обладнання з ЧПК.

Наступний етап освоєння ГВС – це впровадження гнучких автоматизованих ліній та дільниць штампувально-заготівельних робіт. Паралельно з цими ГВС зазвичай впроваджували ливарні, термічні, фарбувальні, зварювальні автоматизовані структурні підрозділи, а останніми освоювали ГВС складання, так як складальні та монтажні операції значно важче за інші піддаються автоматизації.

Керуючись принципом – від простого до складного, рекомендується впроваджувати на підприємствах спочатку гнучкі виробничі модулі певного виду технології, а потім об’єднати їх в гнучкі автоматизовані дільниці чи лінії, або ж впровадити серійні ГВС такого ж призначення. Завершальним етапом буде освоєння ГВС з адаптивними системами керування та комплексна автоматизація виробництва.

Ефективному впровадженню ГВС сприяє впровадження систем автоматизованого проектування (САПР) та автоматизовані системи керування (АСК) разом з АСК технологічними процесами (ТП) та виробництва (АСКВ).

Освоєння ГВС може здійснюватися іншими шляхами і за різної послідовності, але основним критерієм впровадження автоматизованих систем є їх економічна доцільність, тобто обов’язкова окупність ГВС у терміни нижчі за нормативні. Це може бути забезпечено коли за допомогою ГВС виготовляють невелику кількість найменувань деталей масового виробництва чи велику номенклатуру деталей за умов малосерійного виробництва, які об’єднані в групи на засадах принципів групової технології.

Всі автоматизовані виробництва повинні бути орієнтовані на тризмінну роботу, при чому в другу та третю зміни з мінімальною кількістю працюючих.

В наш час широко застосовують три типових підходи до автоматизації виробництва в машинобудуванні.

Перший підхід ґрунтується на створенні та впровадженні гнучких автоматизованих дільниць та ліній на базі верстатів з ЧПК, які вже використовуються на виробництві, та серійних, що випускаються верстатобудівними заводами. В цьому випадку верстати з ЧПК оснащуються пристроями завантаження, транспортними пристроями, автоматизованими складами та обчислювальними комплексами керування силами підприємства.

Другий підхід полягає в створенні гнучких автоматизованих дільниць та ліній на базі типових рішень, що розроблені верстатобудівними дослідно-конструкторськими бюро, з використанням гнучких виробничих модулів, що випускаються серійно.

Суть третього підходу – це створення ГВС на базі спеціальних розробок, що ґрунтуються на нових прогресивних конструкторських рішеннях, високопродуктивних ГВМ, перш за все спроектованих за агрегатно-модульним принципом, і нових технологічних процесів.

ГВС застосовують не лише в різних галузях машинобудування, але й в приладобудуванні, харчовій, легкій промисловостях тощо.

В наш час ГВС в масовому виробництві застосовують для випуску деталей наперед заданої обмеженої номенклатури, а в малосерійному – для виготовлення будь-яких деталей певної групи.

Основною проблемою, що стримує широке впровадження ГВС, є забезпечення високої надійності всіх елементів технічних засобів систем. Необхідно також підвищити стійкість інструменту, що використовується в ГВС.

Перспективним напрямком створення нових ГВС є:

– реалізація всього виробничого циклу «пректування – технологічна підготовка – виготовлення» з документацією на електронних носіях;

– надзвичайно високий рівень автоматизації всіх технологічних процесів (75-85% технологічного обладнання буде об’єднано в комплекси, що керуються від ЕОМ), що дозволить забезпечити високий ступінь гнучкості і вищий рівень продуктивності праці;

– висока якість, різносторонність та своєчасність постачання продукції, що випускається;

– малолюдність виробництва, економічні витрати всіх видів ресурсів, високий рівень кваліфікації всього персоналу і раціональне його використання;

– постійне удосконалення виробництва з метою його оптимізації.

У майбутньому технологічне та інше обладнання ГВС буде спроможне не лише самопрограмуватися, але й самовідновлюватися після автоматичного визначення несправностей і працювати впродовж тривалого часу.