logo
Консп

5 Водопостачання, каналізація, опалення, вентиляція котельні

Для котелень 1-ої категорії варто передбачати не менш 2-х вводів водопроводу.

При приєднанні до тупикових мереж водопроводу варто передбачати резервуар запасу

води на час ліквідації аварії.

Відвід води з території і з будівель котельні повинний бути здійснений і ув'язаний

із мережею промислової, зливової і господарської каналізації. Стоки повинні бути

нейтралізованні, очищені від забруднень твердими частками, нафтопродуктами й іншими

токсичними речовинами, охолоджені до температури нижче 40оС і, якщо вони вдруге не

можуть бути використані, випущені в каналізацію.

Будинки котелень повинні мати опалення і природну вентиляцію, що забезпечують

видаляння забрудненого повітря і підтримки необхідної температури: зимою не нижче

12оС, а влітку не вище чим 5оС у порівнянні з температурою зовнішнього повітря.

Вентиляція повинна забезпечити не менше триразового повітрообміну. Механічна

вентиляція в котельному залі не припускається з-за запобігання створення розрідження.

При проектуванні системи опалення в автономних котельнях, що працюють без постійного обслуговуючого персоналу, розрахункова температура повітря в приміщенні приймається +5°С.

Систему опалення приміщення котельні рекомендується передбачати незалежною від системи опалення основного будинку, наприклад, за допомогою газових конвекторів.

В автономних котельнях повинна передбачатися приточно-вытягувальна вентиляція, розрахована на повітрообмін, обумовлений за тепловиділянням від трубопроводів і устаткування.

При неможливості забезпечення необхідного повітряобміну за рахунок природної вентиляції проектувати вентиляцію треба з механічним спонуканням.

Притокове повітря рекомендується подавати безпосередньо над підлогою в зону висотою до 0,3 м. Притокові отвори не рекомендується розміщати безпосередньо проти газопальникових пристроїв.

Максимальна швидкість повітряного потоку в приміщенні котельні приймається не більш 0,3 м.

Для приміщень убудованих котелень, що працюють на газоподібному паливі, варто передбачати не менш триразового повітрообміну в 1 годину, в окремо розташованих котельнях кратність повітрообміну необхідно передбачати не менш однократного в 1 годину. Для будь-яких типів котелень необхідно передбачати подачу повітря на горіння палива, з розрахунку 12 м3 на 1м3 газу і 15м3 на 1кг рідкого палива.

Приток повітря здійснюється через притокові жалюзійні решітки, загальна площа яких визначається за формулою

Fжр = (Vпр/3600·w), м2

де Vпр – об’єм притокового повітря, м3

w – швидкість повітря, приймається 1…2 м/с.

Vпр = а·Vгор + Vпом

де а – доля повітря на горіння, що забирається з приміщення. Приймається 1, якщо забирається

повністю і 2/3 для інших випадків.

Vгор = αV0Вркот

де Вркот – розрахункова витрата палива котельною, м3/с.

Кількість жалюзійних решіток

n= Fжр/f

Для видаляння повітря використовують дефлектор , діаметр шахти якого визначається за

формулою

D = 2

де Vвид - об’єм повітря, що видаляється

Vвид= Vпр - а·Vгор

w – швидкість повітря приймається 2 м/с.

По розрахунковому діаметру D приймається стандартний типорозмір дефлектору.

Тема 2.10 Тепловий контроль і автоматизація процесів у ТГУ

Кількість годин - 2

Кількість лекцій - 1 ( 12- я)

Лекція 2.12

1 Загальні задачі контролю і керування роботою ТГУ

2 Контрольно-вимірювальні прилади (КВП)

3 Автоматизація. Задачі

4 Автоматичне регулювання

1 Загальні задачі контролю і керування роботою ТГУ

Надійна, економічна і безпечна робота котельні може здійснюватися тільки при наявності теплового контролю, автоматичного регулювання і керування технологічними процесами, сигналізації і захисту устаткування.

Загальними задачами контролю і керування роботою котла є забезпечення: виробітки в кожний даний момент необхідної кількості теплоти (пари, гарячої води) при певних параметрах - тиску і температурі; економічності спалювання палива і зведення втрат теплоти до мінімуму; надійності і безпеки, тобто встановлення і зберігання нормальних умов роботи кожного агрегату.

Всі агрегати котелень можуть мати сталі і несталі режими; у першому випадку параметри, що характеризують процес, сталі, у другому - несталі, через обурення, наприклад, навантаження, теплоту згоряння палива і т.п.

Агрегат і устрій, у котрому необхідно регулювати процес, називають об'єктом регулювання (ОР), параметр, підтримуваний на певному заданому значенні – регульованою величиною (РВ). ОР разом з автоматичним регулятором утворюють систему автоматичного регулювання (САР). Системи можуть бути стабілізуючими, програмними, слідкуючими, пов'язаними і непов'язаними між собою, сталими і хитливими. Принципова схема САР подана на мал.2.13.

Величина регульованого параметра вимірюється за допомогою чутливого елемента 5 і порівнюється з заданим значенням, що йде від задатчика 4 у вигляді керуючого впливу. При відхиленні з'являється сигнал неузгодженості. На виході регулятора 3 виробляється сигнал, який діє через регулюючий орган 2(РО) і зменшує неузгодженості до нуля. Підсилювач 6 виробляє сигнал, що управляє роботою виконавчого механізму 7 (ВМ), що впливає на регулюючий орган 2 об'єкта регулювання 1.