Мережеві технології

Сучасна інформаційна технологія немислима без використання персонального комп'ютера й телекомунікаційних засобів. Офісні комп'ютерні технології - це інструменти інформаційних технологій, застосовуваних на автономних персональних комп'ютерах. Очевидно, що відомості, які накопичуються на одному комп'ютері, доступні, насамперед, працюючому за ним користувачу. Звичайно, є можливість передачі цих відомостей і іншим користувачам за допомогою магнітних або оптичних дисків, але це не найзручніший і швидкий спосіб.

Тому згодом виникла ідея обміну повідомленнями між комп'ютерами через лінії зв'язку - так звана комп'ютерна телекомунікація, на базі якої з'явилися мережеві інформаційні технології. Вони являють собою об'єднання технології збору, зберігання, передання й обробки даних, відомостей на комп'ютері з технікою зв'язку й телекомунікаціями.

Комп'ютерна мережа - сукупність комп'ютерів, з'єднаних за певними правилами лініями зв'язку для забезпечення спільного доступу до ресурсів і обміну певними відомостями, даними.

Серед комп'ютерних мереж розрізняють локальні (об'єднують комп'ютери в одному приміщенні або організації) та глобальні (декілька з'єднаних між собою локальних мереж). Глобальні мережі умовно поділяють на регіональні (у межах міста, області, інститутів), міжнародні та міжконтинентальні (об'єднують абонентів з різних країн). Найбільшою глобальною мережею є мережа Інтернет (Internet), яка охоплює всі континенти Землі. Її функціонування охоплює велику кількість інформаційних технологій, зокрема електронну пошту e-mail, універсальну систему доступу до гіпертекстової інформації у просторі всесвітньої павутини WWW (World Wіde Web), систему передавання файлів, підтримки груп новин та організацій тематичних конференцій, сучасні системи спілкування (миттєві обміни повідомленнями, форуми, чати, вебінари тощо).

Миттєвий обмін повідомленнями - це спосіб негайно зв'язатися зі знайомими людьми за допомогою Інтернету, що надає змогу спілкуватися так само природно, як за допомогою телефону або розмови. Обмін повідомленнями може відбуватися між двома або кількома співрозмовниками (конференція, чат - віртуальна розмова, бесіда у реальному часі) за допомогою програм миттєвого обміну (інтернет-пейджерів, месенджерів або комунікаторів). Такі програми зазвичай дозволяють додатково передавати файли, зображення, звукові сигнали та повідомлення, участь у певних конференціях, здійсненя спільних дій (наприклад, гра) і т. д. Основними програмами комунікаторами є ICQ (перший інтернет-комунікатор з можливостями пересилки файлів, надсиланням SMS-повідомлень, послугами чата, відеоконференцій), Skype (дозволяє вести безкоштовні розмови між користувачами, платні розмови з власниками мобільних і стаціонарних телефонів, обмінюватись текстовими повідомленнями, проводити відео конференції), Google Talk (інтернет-комунікатор найпопулярнішої пошукової інтернет-служби Google з можливістю надсилання текстових повідомлень та голосових розмов), Yahoo! Messenger (має всі потрібні функції для здійснення комунікації у мережі).

Спеціальний розділ, що існує на багатьох сайтах для обговорення матеріалів, що знаходяться на них, у якому можна опублікувати свою думку, ознайомитися з відгуками інших, називають форумом. Фактично, це перелік повідомлень, залишених різними користувачами. Учасники форумів, реєструючись, часто не повідомляють дійсних імен, а користуються ніками (псевдонімами). За дотриманням правил форуму слідкує оператор (модератор).

За необхідності діалогу в режимі реального часу доцільно користуватись чатом (способом віртуального спілкування у реальному часі). Програма проста у користуванні, що зробило службу чат популярною та вільною до висловлювань.

Вебінар - захід, що проходить у режимі онлайн. Він схожий на звичайний семінар: послідовні доповіді, показ демонстрацій, запитання й відповіді, проте все це відбувається в режимі реального часу через Інтернет. Під час проведення заходу кожний із учасників знаходиться біля свого комп'ютера, а зв'язок між ними підтримується через Інтернет за допомогою браузера. Головна перевага вебінарів - вам не потрібно нікуди їхати, просто зайдіть до віртуального конференц-залу, де показуватимуться презентації та відеотрансляції доповідачів і де ви зможете поставити їм запитання. Ви бачите та чуєте доповідача і можете письмово поставити йому запитання. Доповідач вас не бачить, але може читати ваші запитання й відповідати на них. Так само ваше запитання бачать усі учасники вебінару (Шевчук С.В, Клименко І.В. українська мова за професійним спрямуванням: Підручник. – К.: Алерта, 2011. – С.545-546).

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 5

Анотування і реферування наукових текстів

праці

І. Підготуйте відповіді на запитання, виконайте завдання

1. Що таке анотування?

2. Які функції виконують анотації?

3. Проаналізуйте довідкові, рекомендаційні, описові та реферативні анотації.

4. Напишіть анотацію до наукової статті. (Шевчук С.В, Клименко І.В. українська мова за професійним спрямуванням: Підручник. – К.: Алерта, 2011. – С.548-552).

Ірина Фаріон

МОВА ЯК ДУХОВНО–НАЦІОНАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН

“Мова – найважливіший національний ідентифікатор, завдяки якому кожна нація вирізняється з-поміж інших, усвідомлюючи себе самодостатнім та самочинним суб’єктом історії” (Ольга Федик).

Не існує неомовленого буття – про це свідчить Євангелія від Йоана: “Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього”. А відтак: “... І Слово стало тілом, і оселилося між нами...” – акт найменування світу рівнозначний актові світобудови. Нема грандіознішої метафори над Біблію. Через те кожен інтерпретує біблійні словообрази відповідно до набутого рівня цивілізаційного й індивідуального поступу та світовідчуття. Засаднича Йоанова теза містить полярний синтез словознака: дух і матерія як вічне змагання двох первнів у первинності–вторинності, у началі–похідності, у змісті–формі, зрештою – у бутті–небутті. Ця теза сповна розкриває духовну природу мови, надаючи їй трансцендентного (потойбічно-божественного) змісту. За Гельдерліном, слово стало і найнебезпечнішим із благ. Бо воно посвідчує, хто ми є насправді. Воно є нашим домом, у якому ми, живучи, збуваємось. Воно є і нашим творцем, бо ж “ним постало все”. І це все, попри свою універсальність, найцінніше своєю окремішністю, як найціннішою є людська індивідуальність, виявлена на тлі загалу. Так і мова не могла бути збережена єдиною для всіх, як і рід людський не міг лишитися одним табуном [1]. Отож різні мови – як різні люди, запорука існування яких – відмінні й подібні до себе, а відтак “кожна нація – це свого роду індивідуальність, головними ознаками якої є особливості психічного складу і типів мислення...” [2].