logo search
Кон лк з ОТБТПуСУ ч ІІІ

6.5 Розрахунок стійкості відкосу згідно теорії колоциліндричної поверхні ковзання

Розрахунок загальної стійкості згідно даної теорії зводиться до знаходження такої колоциліндричної поверхні ковзання для якої коефіцієнт запасу стійкості Кс буде мінімальним. Робиться припущення, що втрата стійкості будь якого масиву ґрунту проходить із зміщенням даного масиву вздовж поверхні ковзання і має форму круглого циліндра.

Слід даного циліндра в площині рисунка представлений у вигляді частини кола ( див. рис. 6.7 ).

У даному випадку стійкість відкосу буде характеризуватися коефіцієнтом запасу стійкості для любих можливих колоциліндричних поверхней ковзання. Значення якого визначається, як відношення сумарних моментів утримуючих сил, які утримують масив ґрунту в стані спокою, до моментів зсуваючи сил, тобто

, (6.13)

де Мут, Мзс – сумарні моменти відповідно утримуючих та зсуваючи сил.

Рисунок 6.7 - Розрахункова схема стійкості відкосу

Сумарні моменти зсуваючи сил визначають як суму моментів сил, що діють в вертикальній площині тобто відповідно від ваги окремих елементів (смуг) ґрунтового масиву – Qi, зовнішнього навантаження – Gi та зсуваючої сили Еі, що діє в горизонтальній площині, якщо така сила діє, таким чином,

. (6.14)

За додатній напрям обертання приймають той, що співпадається з ймовірним рухом відкосу при втраті стійкості.

Значення ваги окремих елементів (смуг) ґрунтового масиву шириною один метр визначається за формулою

, (6.15)

де Sгр.і – площі кожного елементу (смуги), рівні

. (6.16)

Значення складових Sгр.1, Sгр2, і так далі визначаються графічним методом, або за наближеними формулами вважаючи, що розрахункові смуги є трикутникові чи трапецієподібні (див. рис.6.8 для смуг 1,2,3, та 4) тобто

, (6.17)

де bі – ширина смуги;

hср.і – довжина середньої лінії трикутника або трапеції для смуг розташованих зліва від точки В, тобто х>0 (див. рис.6.8 для смуг1,2,3,та 4 ) розраховують за формулою

. (6.18)

Рисунок 6.8 - Схема розбивки відкосу на смуги

А для смуг, розташованих справа від точки В, тобто х<0 (див рис.6.8 для смуг 5,6 та 7)

, (6.19)

де R – радіус поверхні ковзання, рівний

, (6.20)

хсс – координати крайньої точки “С” поверхні ковзання визначаються відповідно за формулами

хс = КН, (6.21)

ус = -Н, (6.22)

К, Н – відповідно крутизна та висота відкосу;

хІ, уІ – координати поверхні ковзання при першому наближенні приймають рівними хІ =Н/2, а уІ =Н/3.

Значення координати крайньої точки поверхні ковзання (точка А) визначається за формулою

; (6.23)

уА=0; (6.24)

еі – плече зсуваючи сил відносно центру обертання ОІ до центру ваги смуг розраховується для:

- крайніх смуг (перша та крайня), подібних за формою до трикутника, відповідно за формулами

; (6.25)

; (6.26)

- середніх смуг, подібних за формулою до трапеції за формулою

. (6.27)

Величина зовнішнього навантаження Gi , що припадає на кожну навантажену смугу розглядають в залежності від схем навантажень для випадків:

- рівномірно-розподіленого навантаження інтенсивністю “q”, що діє в межах всієї ширини смуги

; (6.28)

- спільної дії рівномірно-розподіленого навантаження інтенсивністю “q” та зосередженої сили Р

. (6.29)

Сумарні моменти утримуючих сил визначають як суму утримуючих моментів сил кожних окремих елементів (смуг) ґрунтового масиву – Qi, зовнішнього навантаження – Gi та сил зчеплення, що діють в площині ковзання, таким чином

. (6.30)

Якщо в межах вибраної поверхні ковзання ґрунт однорідний, то попереднє рівняння прийме вигляд

, (6.31)

де і – кут між серединою площадки ковзання (для кожної смуги) та вертикаллю, що проходить через центр поверхні ковзання, рівний

; (6.32)

Si – розрахункова довжина площадки ковзання в межах кожної смуги орієнтовно визначається за формулою

; (6.33)

LАС – довжина дуги ковзання, рівна

; (6.34)

AOIC – кут між крайніми точками площини ковзання (в радіанах) рівний

. (6.35)

Якщо ґрунт з якого складений відкос неоднорідний, тоді весь масив ґрунту розбивають вертикальними площинами на ряд смуг. Межами смуг назначають виходячи із того, що в межах кожної смуги кут внутрішнього тертя та сили зчеплення по поверхні ковзання мають постійне значення.

Мінімальний коефіцієнт запасу стійкості відкосу розраховують спочатку в горизонтальній, а потім і у вертикальній площинах.