logo search
praktichni_ukr_mova_3 (1)

Науково-термінологічна лексика, виробничо-професійна лексика

Основу лексичного складу мови становить загальновживана стилістично нейтральна лексика, котру вживають у різних жанрах усіх стилів.

До загальновживаної лексики належать слова, які називають основні поняття, речі та явища навколишньої дійсності: рука, голова, хліб, земля, писати, ходити, червоний, десятий тощо.

Інші групи слів можна назвати лексикою вузького стилістичного призначення, характерною для одного стилю або для кількох. До стилістично маркованої лексики можна віднести науково-термінологічну, виробничо-професійну, офіційно-ділову та інші.

Науково-термінологічна лексика обслуговує сферу науки, виробничо-професійної діяльності та офіційно-ділового спілкування. Терміном називають спеціальне слово, що вживають у певній галузі знань для точного найменування певного поняття науки. Кожній галузі властиві свої терміни: косинус, діаметр, трикутник; молекула, клітина, атом; відмінок, прикметник, орфографія; грип, аспірин, пневмонія тощо.

Учені ставлять такі вимоги до терміна:

Науково-термінологічна лексика української мови формувалася і продовжує поповнюватися такими шляхами:

  1. Внаслідок запозичення слів із інших мов. Саме слово "термін" є запозиченням з латинської мови, де означає "кінець, кордон, межа" тобто слово вказує на чітку межу значення, що є особливо важливим для науки. Приклади запозичених термінів: кворум, діалог, теорема, радіус, реакція тощо.

  2. Терміни утворюються за чинними у мові словотвірними моделями від власних слів та іншомовних коренів:ділити – дільник – дільниця – поділка та ін.

кристал – кристалічний – кристалізація – перекристалізація

  1. Дуже часто терміни та термінологічні сполучення утворюються на ґрунті переосмислення значення уже відомих слів, у якому криється подібність між відомими і новими речами, явищами, ознаками, функціями. Основою для переносу може бути подібність зовнішнього вигляду (лапка машини, крило автомобіля, диск гальмівний ) чи подібність певної функції (електрозварювальний шов, меню комп’ютера) тощо.

Виробничо-професійна лексика (професіоналізми) вживається при визначенні спеціальних виробничих процесів і знарядь, предметів виробництва. Кожна професія має свій перелік професійно-виробничої лексики, куди входять і терміни, і ділова лексика, і загальновживані слова, що набувають фахового значення, і професійний жаргон.

Наприклад, баранка ("кермо"), маршрутка ("маршрутне таксі"), технічні оливи, човник ткацького верстата.

Виробничо-професійна лексика утворюється:

  1. за допомогою об’єднання словосполучення в одне поняття вантажівка ("вантажна машина"), товарняк ("товарний потяг", вишка ("вища математика");

  2. зміною наголосу: компáс, рапóрт;

  3. переосмислення значення слів: вікно (час, вільний від занять), козел (пристосовування для ремонту);

  4. порушенням граматичної норми слова: геологічні тиски, коксівні вуглі.

Часто для утворення професіоналізмів використовують префікси за-, не-, недо, до- (запроцентувати, дообладнати, недопідписання угоди) або суфікси -ість,- ація, -ат та інш. (ударність верстата).

Виробничо-професійна лексика спрощує спілкування фахівців, але оскільки дуже часто вона емоційно забарвлена (зробити ляп) та утворюється з порушенням граматичних норм слова або словосполучення, то вживати її в писемному мовленні слід дуже обережно, віддаючи перевагу загальновживаній термілогічній лексиці та уникаючи професійного жаргону.

4. Що таке кодифікація і стандартизація термінів? Яке їх значення в розвитку термінології?

5. За яким алгоритмом укладають термінологічний стандарт?