1.3.6 Методи та устаткування, що використовуються при інженерно-геологічних вишукуваннях

Інженерно-геологічні вишукування проводять з метою вивчення будови та властивостей гірських порід. За даними проходки шурфів та свердловин вивчають будову товщі, а також визначають фізико-механічні характеристики порід безпосередньо на відведеній будівельній смузі. Зразки порід, отриманих при бурінні свердловин, досліджують лабораторними методами. Для отримання повного уявлення про будову схилу, косогору або відкосу використовують також дані геофізичних досліджень. Для буріння свердловин використовують ударно-канатний, ударно-крутильний, колонковий, шнековий, вібраційний або інші способи, вибір яких залежить від виду гірської породи, глибини свердловини, якості і повноти керна та інше.

Зразки ґрунтів відбирають за допомогою ґрунтовідбірників. У лабораторних умовах зразки досліджують на спеціальних приладах і оброблюють згідно методик, викладених в ГОСТах та інших діючих нормативних документів. Основними показниками властивостей ґрунту є його міцнісні характеристики – кут внутрішнього тертя, питома вага, сили зчеплення, граничні дотичні напруження. На основі результатів компресійних випробувань визначають модуль деформації ґрунту.

При відборі зразків ґрунту не гарантують збереження його первинної щільності та структури. Тому для отримання точніших показників великий об'єм інженерно-геологічних досліджень виконується безпосередньо в польових умовах. Найчастіше в польових умовах визначається модуль деформації ґрунту. Випробування ґрунту ведуть статичним навантаженням штампами в шурфах або свердловинах.

Останнім часом модуль деформації ґрунтів визначають також пресіометричним способом, який полягає в всесторонньому стискуванні стінок свердловини тиском повітря або рідини. Циліндрові пристрої з податливими стінками передають тиск на стінки свердловини у встановленому місці. Навантаження на грунт та його деформації вимірюють приладами. Такий спосіб визначення деформаційних характеристик ґрунту найкраще відповідає умовам його роботи на горизонтальні навантаження, що характерний, наприклад, для підземних трубопроводів, вертикальних елементів утримуючих протизсувних споруд.

Міцносні характеристики ґрунту, визначені в лабораторних умовах на невеликих зразках, в не достатній мірі відображають ступінь міцності масиву ґрунту в цілому, особливо якщо він складений крупнообломковими ґрунтами, в яких є ослаблені зони, поверхні зсуву та розломи. Тому останнім часом, особливо для обґрунтування прийнятих розрахункових характеристик ґрунту для зон зминання та інше, проводять випробування на зсув в шурфах. Випробування проводять з врахуванням характеру спільної роботи ґрунтової основи та запроектованої споруди згідно таких схем: зріз призми ґрунту вздовж наявній в натурних умовах поверхні зсуву; випирання призми ґрунту; обвалення целіка ґрунту; роздавлювання целіка ґрунту.

У практиці лабораторних досліджень для визначення міцнісних характеристик використовують також лопатеві прилади (шведський спосіб), що руйнують грунт в свердловині на встановленій глибині вздовж крильчатки у кільцевій зоні зсуву. Міцнісні показники визначають за величиною моменту, який необхідно прикласти до штанги крильчатки для подолання опору ґрунту обертанню.

Властивості ґрунту в польових умовах визначають також методами динамічного та статичного зондування, що дозволяють визначити неоднорідність ґрунтової товщі по глибині, межі між окремими шарами, а також значення міцнісних та деформаційних характеристик ґрунтів згідно тарировочних залежностей. При динамічному зондуванні зонд, що складається в нижній частині із конічного наконечника та ланок (колон) штанг, занурюють в грунт ударами молотка, а при статичному зондуванні – за допомогою статичного навантаження (гідравлічним домкратом).

Для визначення щільності та вологості ґрунтів в польових умовах використовують радіоізотопні методи. Елементами датчиків для визначення щільності ґрунту служать джерела γ – випромінювання та детектор, що реєструє розсіювання γ – квантів. Датчики за конструктивними особливостях поділяють на глибинні та поверхневі.

Вологість ґрунтів вимірюють нейтронним методом. Радіоізотопні методи використовують також для визначення об'ємної ваги ґрунту.

Контрольні питання

1 Яким роботам необхідно приділити увагу в ході відпрацювання технічного проекту будівництва трубопроводів у гірській місцевості?

2 Як класифікуються магістральні трубопроводи в залежності від складності виконання будівельних робіт у гірських умовах?

3 В яких випадках, при будівництві магістральних трубо-проводів у гірських умовах, використовуються довгомірні трубні секції та односекційні труби ?

4 Які технологічні схеми рекомендовано використову-вати при виконанні ізоляційно-укладальних робіт в залежності від категорій складності ведення будівництва?

6 Наведіть технологічну схему та послідовність виконання робіт з будівництву трубопроводів у гірській місцевості.

2 ОРГАНІЗАЦІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ ПІДГОТОВЧИХ РОБІТ

Підготовчий період будівництва магістрального трубопроводу у гірській місцевості має особливе значення. А саме, комплекс (об’єм) підготовчих робіт в значній мірі суттєво відрізняється від виконання даних робіт в нормальних умовах.

Від темпів і якості виконання підготовчих робіт в великій мірі залежить і сам процес проведення подальших робіт з будівництву магістрального трубопроводу в цілому.

Метою підготовчих робіт є забезпечення можливості виконання основних видів робіт з прокладки трубопроводу.