2.7.4. Міжнародні організації, що співпрацюють з iso
До важливих організацій, що мають значний вплив на формування політики зі стандартизації у світі і зокрема в європейському економічному просторі, відносять також: Світова організація торгівлі (WТО), Міжнародна організація законодавчої метрології (ОІМL), Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (FАО), Всесвітня організація охорони здоров'я (WНО), Міжнародне агентство з атомної енергетики (ІАЕА), Європейська економічна комісія ООН (UN/ЕСЕ), Європейське економічне співтовариство (ЕЕС), Міжскандинавська організація з стандартизації (ІNSТА) та інші.
Регулювання торговельно-політичних відносин між країнами світу базується на міжурядовій багатосторонній угоді - Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (GАТТ). Угода діє з 1947 року і фактично є міждержавним договором 123 країн (на 1996р.), який визначає їх права і обов'язки у зовнішньоекономічних відносинах. Основною метою діяльності GАТТ є створення таких взаємовідносин у галузях торгівлі й економічної діяльності, що повинні сприяти підвищенню життєвого рівня населення, забезпеченню повної зайнятості, зростанню реального прибутку та ефективного попиту. Для досягнення цієї мети сторони, що домовилися, повинні дотримуватись угод щодо суттєвого зниження взаємних тарифів та усунення технічних бар'єрів у торгівлі.
Одним із найважливіших напрямів у діяльності GАТТ є відповідне інформаційно-нормативне забезпечення стосовно міжнародної торгівлі. Для подолання бар'єрів країни-члени GАТТ зобов'язалися створювати технічні й комерційні стандарти в межах міжнародних угод і відповідно до них врегульовувати національну політику та економіку.
В січні 1993 р. на базі GATT було організовано Світову організацію торгівлі. Нова організація почала офіційно діяти з 1 січня 1995 р. при цьому Генеральна угода з тарифів і торгівлі стала її складовою частиною. Окрім того в компетенцію WTO також ввійшли і інші питання, а саме: захист прав інтелектуальної власності, інвестиційна діяльність, торгівля послугами та інші. Участь у WTO зобов'язує країни дотримуватись повної гармонізації методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності з правилами GATT. В галузі стандартизації це стосується забезпечення відповідності нормативних документів, що діють в національних системах стандартизації, до вимог Генеральної угода з тарифів і торгівлі та зокрема Кодексу встановленої практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів, який входить в GATT. Основні вимоги цього кодексу стосуються оцінки відповідності, стандартизації та інформації.
Європейська економічна комісія ООН (UN/ЕСЕ) - це орган Економічної і соціальної ради ООН. Вона створена в 1947 р. як тимчасова організація для надання допомоги країнам, що постраждали у роки Другої світової війни. Але в 1951 р. було прийнято рішення про продовження повноважень UN/ЕСЕ. Основний напрямок її діяльності полягає у розвитку економічної співпраці держав, що входять до складу ООН. Тут важливу роль відіграє розроблення основних напрямків політики в галузі стандартизації на урядовому рівні і визначенні пріоритетів її розвитку. З цією метою UN/ЕСЕ при взаємодії з ISO, ІЕС і іншими міжнародними організаціями видає "Перелік UN/ЕСЕ з стандартизації". Це видання повинно допомогти урядам країн-членів ЕЭК у рішенні проблем національної стандартизації, а також прискорити міжнародну стандартизацію в пріоритетних областях і скоординувати зусилля всіх країн, зайнятих питаннями стандартизації. Європейська економічна комісія вважає необхідним сприяти: застосуванню міжнародних стандартів та однакової термінології; усуненню технічних бар'єрів у торгівлі на основі цих стандартів; запровадженню ефективної співпраці організацій, що розробляють міжнародні стандарти на однаковий товар (послуги); уніфікації оформлення міжнародних і регіональних стандартів, що на думку експертів UN/ЕСЕ повинно прискорювати їхнє запровадження.
Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (FАО) заснована в 1945 р. як міжурядова спеціалізована організація ООН. Членами її складаються біля 160 держав. Ціль організації відповідно до її статуту - сприяння підйому загального добробуту шляхом індивідуальних і спільних дій щодо підняття рівня харчування і життя народів, збільшенню ефективності виробництва і розподілу продуктових товарів, покращенню умов життя сільського населення, що в цілому повинно сприяти розвитку світової економіки.
Незважаючи на те що стандартизація не є прямою ціллю FАО, багато служб організації стикаються зі стандартизацією: відділення розвитку земель і вод, що займається проблемами іригації, дренажу, постачання сільської місцевості водою; відділення сільськогосподарської техніки, головне увага якого спрямовано на механізацію сільськогосподарських робіт, сільське будівництво; відділення по вирощуванню і захисту рослин; відділення тваринних продуктів; відділення лісових ресурсів; відділення лісової промисловості і торгівлі; відділення рибних ресурсів. При розробці нормативних документів з названих питань FАО співпрацює з 25 технічними комітетами ISO.
Значне місце в діяльності з стандартизації FАО займає співпраця з Всесвітньою організацією охорони здоров'я (WНО), яка полягає у розробленні міжнародних стандартів на харчові продукти.
Всесвітня організація охорони здоров'я створена в 1948 р. теж з ініціативи Економічної і соціальної ради ООН. Мета діяльності організації визначена її Статутом і полягає досягнення всіма народами світу можливо вищого рівня здоров'я (здоров'я тут трактується як сукупність повного фізичного і соціального добробуту). Членами WНО є більш як 180 держав світу. Серед широкого кола проблем, який займається WНО, основна увага звертається на розвиток служб охорони здоров'я, профілактиці хвороб і боротьбі з ними, покращення кадрового забезпечення охорони здоров'я, оздоровлення довкілля. Очевидно, що багато проблем WНО пов'язані зі стандартизацією, зокрема діяльність її підрозділів, що займаються захистом здоров'я, довкіллям, фармакологією, токсикологією, якістю питної води, тощо.
FАО має консультативний статус у ISO і бере участь у роботі більш ніж 40 технічних комітетів.
Всесвітня організація охорони здоров'я разом з Продовольчою і сільськогосподарською організацією входять до складу комісії, що має назву "Кодекс Аліментаріус". Комісія організована для здійснення спільної програми з розроблення міжнародних стандартів на продуктові товари. Комісія у своїй роботі базується на рекомендаціях, прийнятих комітетами FАО. Своєю основною задачею Комісія вважає сприяння підписанню міжнародної угоди про основних харчові стандарти і прийняття цих стандартів у національних системах стандартизації. Стандартизації в галузі продуктів стосується: складу продуктів, харчових додатків, забруднень, залишків мінеральних добрив, гігієни, проб, аналізів, етикеток, тощо. Цілі "Кодекс Алиментариус" коротко можна сформулювати так: скоординувати роботи з стандартизації продуктів харчування, проведених урядовими і неурядовими організаціями; застерегти споживачів від небезпечних для здоров'я продуктів і обману; встановити справедливі норми торгівлі харчовими продуктами; сприяти спрощенню міжнародної торгівлі харчовими продуктами.
Прийняті комісією FАО/WНО міжнародні стандарти зібрані у виданні, що називається "Кодекс Аліментаріус". Він містить положення рекомендаційного характеру (керівні принципи), а також положення з питань гігієни, харчової цінності продуктів, мікробіологічних норм, товарному виду, етикеток і ін. За час своєї діяльності комісією FАО/WНО прийняла понад 300 міжнародних стандартів, більш 40 різновидів правил і рекомендацій, що стосуються зокрема залишків мінеральних добрив у харчових продуктах, визначенню ступеня чистоти харчових додатків, правила збереження свіжих, консервованих і заморожених продуктів, а також натуральних мінеральних вод.
Комісія FАО/WНО активно співпрацює з ISO беручи участь у роботі десятка технічних комітетів, причому спільні роботи координуються ISO.
- 1. Метрологія Вступ. Основні терміни в галузі метрології
- 1.1. Поняття фізичної величини
- 1.1.1. Види фізичних величин
- 1.1.2. Одиниці фізичних величин
- 1.1.3. Розмірності фізичних величин
- 1.1.4. Види систем одиниць
- 1.1.5. Міжнародна система одиниць
- 1.1.6. Практичні рекомендації з правильного застосування елементів системи si
- 1.2. Вимірювання
- 1.2.1. Вимірювання і вимірювальна інформація
- 1.2.1.1. Поняття вимірювання і вимірювальної інформації
- 1.2.1.2. Вимірювальні сигнали, перетворення вимірювальних сигналів, форми вимірювальної інформації
- 1.2.1.3. Поняття результату і похибки вимірювання
- 1.2.2. Поняття, що пов'язані з вимірюванням
- 1.2.2.1. Принцип, метод, режим, алгоритм і процес вимірювання
- 1.2.2.2. Методики виконання вимірювань
- 1.2.2.3. Лічба, контроль, розпізнавання образів, діагностика стану об'єктів і їх зв'язок з вимірюваннями
- 1.2.2.4. Засоби, методи і алгоритми контролю
- 1.2.3. Класифікація вимірювань
- 1.2.3.1. Види вимірювань
- 1.2.3.2. Абсолютні і відносні, аналогові і цифрові, звичайні та статистичні вимірювання
- 1.2.3.3. Класифікація методів вимірювань
- 1.3. Засоби вимірювальної техніки
- 1.3.1. Класифікація засобів вимірювань
- 1.3.1.1. Поняття і види засобів вимірювань
- 1.3.1.2. Класифікація вимірювальних приладів
- 1.3.1.3. Поняття еталона, зразкових і робочих засобів вимірювань
- 1.3.2. Структура засобів вимірювань
- 1.3.2.1. Принцип дії, вимірювальне коло і види схем засобів вимірювань
- 1.3.2.2. Структурні схеми і види перетворень
- 1.3.2.3. Узагальнена структурна схема вимірювальної інформаційної системи
- 1.4. Забезпечення державної дисципліни і нагляд за Дотриманням метрологічних правил
- 1.4.1. Забезпечення єдності вимірювань в Україні
- 1.4.2. Метрологічний нагляд і контроль
- 1.4.3. Державні випробування засобів вимірювальної техніки
- 1.4.4. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки
- 1.4.5. Повірка засобів вимірювальної техніки
- 1.4.6. Калібрування засобів вимірювальної техніки
- 2. Стандартизація Вступ. Основні терміни і визначення в галузі стандартизації
- 2.1. Нормативно-правові та методичні основи стандартизації
- 2.1.1. Нормативно-правові основи стандартизації
- 2.1.2. Методичні основи стандартизації
- 2.2. Державна система стандартизації
- 2.2.1. Органи та служби стандартизації України
- 2.2.2. Об'єкти державної стандартизації
- 2.2.3. Різновиди нормативних документів і стандартів
- 2.2.4. Застосування стандартів та технічних регламентів
- 2.3. Організація робіт з стандартизації
- 2.3.1. Розробка і перевірка стандартів
- 2.3.2. Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів
- 2.3.3. Впровадження стандартів і державний нагляд при їх застосуванні
- 2.3.4. Нормоконтроль технічної документації
- 2.4. Техніко-економічна ефективність стандартизації
- 2.5. Системи стандартів
- 2.6. Інформаційне забезпечення робіт з стандартизації
- 2.6.1. Міжнародна інформаційна система
- 2.6.2. Інформаційне забезпечення в Україні
- 2.6.3. Національний центр міжнародної інформаційної мережі isonet wto
- 2.6.4. Українські класифікатори техніко-економічної інформації
- 2.6.5. Видавнича та пропагандистська діяльність Держстандарту
- 2.7. Міжнародна стандартизація
- 2.7.1. Міжнародна організація з стандартизації (iso)
- 2.7.2. Міжнародна електротехнічна комісія (іес)
- 2.7.3. Європейський комітет зі стандартизації - сеn.
- 2.7.4. Міжнародні організації, що співпрацюють з iso
- 2.7.5. Міжнародні стандарти серії iso 9000 і iso 10000
- 2.7.5.1. Склад стандартів серії iso 9000 і iso 10000
- 2.7.5.2. Вибір та застосування стандартів
- 2.7.5.3. Вимоги, що містять стандарти серії iso 9000
- 2.7.5.4. Тенденції розвитку міжнародної стандартизації систем якості
- 3. Сертифікація та акредитація Вступ. Основні поняття та відомості про сертифікацію продукції
- 3.1. Специфіка організації та виконання робіт із сертифікації
- 3.2. Органи з сертифікації
- 3.2.1. Структура системи сертифікації УкрСепро
- 3.2.2. Знаки відповідності ситеми УкрСепро
- 3.3. Сертифікація продукції в ситемі УкрСепро
- 3.3.1. Порядок сертифікації продукції
- 3.3.2. Вимоги до нормативних документів на продукцію, що сертифікується
- 3.3.3. Правила та порядок проведення робіт з сертифікації
- 3.4. Акредитація органів з оцінки відповідності
- 3.4.1. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації
- 3.4.1.1. Загальні питання організації випробувальних лабораторій
- 3.4.1.2. Випробувальне обладнання, звт випробувальної лабораторії та методи випробувань продукції
- 3.4.1.3. Права та обов’язки акредитованої випробувальної лабораторії
- 3.4.1.4. Порядок акредитації випробувальних лабораторій
- 3.4.1.5. Інспекційний контроль за діяльністю акредитованих лабораторій та скасування акредитації
- 3.4.2. Акредитація органів з сертифікації продукції
- 3.4.2.1. Загальні питання акредитації органів з сертифікації продукції
- 3.4.2.2. Вимоги до документації органу з сертифікації
- 3.4.2.3. Акредитація органу з сертифікації
- 3.4.3. Вимоги до органів з сертифікації систем якості та порядок їх акредитації
- 3.5. Вимоги до аудиторів та порядок їх акредитації
- 3.5.1. Загальні питання акредитації аудиторів та критерії їх оцінки
- 3.5.2. Права, обов’язки і відповідальність аудиторів
- 3.5.3. Атестація аудиторів та порядок скасування атестата
- 3.6. Акредитація органів та служб і інспекторів на право проведення державних випробувань, повірки і калібрування звт та атестації методик виконання вимірювань
- Література
- Чеботарьова Олександра Вячеславівна, мікуліна Ірина Олексіївна