3.3Визначення рекомендацій щодо роботи підприємства

У сучасній економіці під продуктивністю праці часто розуміється ефективність діяльності системи в цілому. Оскільки факторами виробництва, крім праці, є земля, капітал, підприємництво, можна говорити про продуктивність праці кожного із залучених у виробництво ресурсів і про загальну продуктивності, що характеризує ефективність використання всієї їх сукупності. Підвищення продуктивності праці має важливе значення як фактор збільшення випуску продукції, зниження витрат і підвищення норми і маси прибутку, забезпечення добробуту працівників, а на макрорівні - як визначальний чинник економічного зростання та підвищення рівня життя населення.

Тому важливим етапом організаційно – аналітичної роботи на підприємстві є пошук шляхів для підвищення продуктивності праці, який можна класифікувати наступним чином: підвищення технічного рівня виробництва, поліпшення організації виробництва і праці; структурні зміни у виробництві. Ураховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства, керівники і спеціалісти всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю. Ці програми на підприємстві охоплюють такі етапи:

1)вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству в цілому і за окремими видами праці зокрема;

2)пошук та аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної під час вимірювання й оцінки;

3)розроблення плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен передбачати конкретні терміни і заходищодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, визначати відповідальних виконавців;

4)розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5)контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулювання їх виконання;

6)вимірювання й оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Отже, управління продуктивністю праці на підприємстві — це фактично частина загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Ця робота грунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність, з іншого боку.Тобто для підтримки певного рівня продуктивності праці необхідно сформувати певну стратегію що включатиме в себе конкретні дії що регулюватимуть роботу підприємства на певних структурних підрозділах .

Підвищення технічного рівня виробництва на промисловому підприємстві відбувається за рахунок модернізації діючого устаткування, технічного переозброєння, механізації, автоматизації та комп'ютеризації виробництва. Не можна не приділити увагу впровадженню автоматизованої системи управління технологічними процесами, завдяки якій може бути досягнуто:

а) зниження собівартості продукції за рахунок зменшення прямих втрат ресурсів;

б) скорочення ручних операцій і поліпшення умов праці;

в) збільшення прибутку і рентабельності виробництва;

г) збільшення обсягів випуску готової продукції за рахунок скорочення виробничих коливань і кращого використання виробничих ресурсів;

д) підвищення якості продукції;

е)зростання фондовіддачі за рахунок зменшення втрат від недовикористання основних виробничих фондів;

Тобто то від чого залежить підвищення продуктивності праці і всіх техніко-економічних показників в цілому. За рахунок автоматизованої системи управління технологічними процесами можуть бути автоматизовані функції оперативного обліку та контролю роботи складів готової продукції, управління збутом. Працівникам виробничих підрозділів і служб управління підприємством надається можливість отримання оперативної інформації про хід виробничих процесів, наявність матеріалів та готової продукції на складах. Ці дії безумовно забезпечать високий рівень продуктивності праці але якщо на підприємстві буде діяти система постійного контролю та аналізу показників .Розрахувавши та проаналізувавши показники продуктивності праці можна сказати що в загалом робота підприємства злагоджена на всіх рівнях що забезпечує високий рівень продуктивності праці . Проте пріоритетними шляхами на даному етапі роботи підприємства є пошук стабільних замовників так як на даний момент деякі підприємства відмовились від співпраці . Для того щоб продукція підприємства мала попит необхідно створити стратегію подальшого розвитку ринків збуту . При необхідності розширити асортимент продукції стати біль гнучкими на ринках збуту забезпечити високу якість продукції , найбіль прийнятну ціну на продукцію та відповідний після продажний сервіс що безумовно поступово буде приваблювати споживачів .

Од же дане підприємство на даний момент використовує всі можливі фактори підвищення рівня продуктивності праці що позитивно характеризує його роботу на всіх рівнях.

ВИСНОВОК

Трудові ресурси підприємства є головним ресурсом кожного підприємства, від якості й ефективності використання якого багато в чому залежить результати діяльності підприємства і його конкурентоздатності. Трудові ресурси надають руху матеріально-речовинним елементам виробництва. Створюють продукт, вартість і прибавочний продукт у формі прибутку. Відмінність трудових ресурсів від інших видів ресурсів підприємства полягає в тім, що кожен найманий робітник може відмовитися від запропонованих йому умов і зажадати зміни умов праці і модифікації неприйнятих, з його погляду, робіт, перенавчання іншим професіям і спеціальностям чи у кінцевому рахунку, може, нарешті, звільнитися з підприємства по власному бажанню.

Центральною ланкою аналізу ефективності використання трудових ресурсів є аналіз продуктивності праці. Його здійснюють, як правило, в такій послідовності: дають оцінку досягнутому рівню продуктивності праці, його динаміці і вивчають взаємозв'язок різних показників продуктивності праці; визначають вплив на продуктивність праці екстенсивних й інтенсивних факторів, виявляють не використані резерви підвищення продуктивності праці.

Перехід України від адміністративно-командної економіки до ринкової, яка базується на широкому використанні економічних методів, активізує ряд соціально-економічних проблем. Зараз уже нікого не дивує безробіття, соціальна напруженість в суспільстві, які спричинились в Україні з переходом до ринкових відносин. За порівняно короткий період часу прийнято низку, хоч і не досить досконалих, законодавчих актів, які покликані регулювати відносини на ринку праці; в закладах освіти здійснюється підготовка спеціалістів за новими спеціальностями; у наукових журналах і збірниках усе частіше з’являються статті, присвячені трудовим відносинам, соціальному захисту, регулювання зайнятості населення, соціальному партнерству.

Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази та соціальних аспектів господарювання.Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання.Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.За відомим визначенням К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат минулої праці (втіленої в засобах виробництва) — збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Список використаної літератури

1. . Економіка, організація і планування промислового виробництва/В.І. Виборнов, Ф.П. Висюлін, Н.А. Лисицин та ін.; Під ред. Н.А. Лисицина. - Мн.: Виш. шк., 1995. - 446 с.

2. Економіка підприємства : Під ред. проф. О.И. Волкова и доцента О.В. Девяткіна. - 3-е вид., 2002. - 601 с

3. Економіка підприємства / За ред. С. Ф. Покропивного. -- К.: КНЕУ, 2000.

4. Економіка підприємств / За ред. В. П. Вихруща, П. С. Харіва. –

Тернопіль, 1999.

5. Економічний аналіз діяльності підприємств і організації. ППК/ В.П. Савчук - К.: Урожай, 1991. - 222 с.

6. Васильков В.Г. Організація виробництва 2003

7. Підвищення продуктивності суспільної праці /Під ред. Амосов А. - Економіст. - 2000. - № 1. - С. 53-59.

8. Фильев В. Управление ростом производительности труда //

Экономист - 1999 - № 3. - с. 60-66.