Визначення властивостей жаростійкого бетону Короткі відомості

Жаростійкий бетон відноситься до спеціальних видів бетону, який здатний зберігати в заданих межах основні фізико-технічні і термо-механічні властивості при тривалій дії високих температур.

Жаростійкі бетони можуть бути особливо важкими, важкими, легкими або полегшеними, ніздрюватими. Їх отримують на основі як гідравлічних, так і повітряних в’яжучих речовин: портландцементу з тонкомеленими домішками, шлакопортландцементу, глиноземистого і високоглиноземистого цементів, рідинного скла з отверджувачем, фосфатної зв’язуючої речовини, лужного цементу.

В якості тонкомелених добавок, дрібного та крупного заповнювачів застосовують матеріали, які мають сталі характеристики в умовах високих температур: керамзитовий гравій, аглопоритовий щебінь, вермикуліт, шамот, мулліт, кварцит та інші.

Головними характеристиками жаростійкого бетону є :

• середня густина;

• міцність на стиск:

марочна – після твердіння в пректному віці; контрольна – після сушіння при t = 105…110⁰С; залишкова – після нагрівання при t =800⁰С (за цим показником встановлені класи: В₁…В_40, для яких границя міцності при стиску знаходиться в межах 0,8…50 МПа);

• максимально-допустима температура застосування, яка визначається за показником 4…40% деформації зразка за умов сталого навантаження 0,2 МПа (за цим показником жаростійкі бетони поділяють на класи: И3-И18, температура застосування яких знаходиться в межах t=300…1800⁰С);

• термічна стійкість – здатність витримувати градієнт температур (t=20⁰С [повітря або вода] – t=800⁰С) (за цим показником встановлені класи: Т₁5…Т₁40, тобто від 5 до 40 водних термозмін або Т₂5-Т₂25, тобто від 5 до 25 повітряних термозмін);

• вогнева усадка, яка визначає збільшення (+) або зменшення (-) розмірів зразків бетону за умови нагрівання до максимально допустимої температури застосування.

Метою роботи є вивчення методів випробування жаростійких бетонів.