Конвеєр розподільний

1. Зняти шасі (поз.) зі стрічки конвейєра та встановити в УПП на робочому місці.

2. Повернути шасі в УПП підвалом донизу (-//-).

• Кожна наступна операція починається з другого переходу

3. Лицьову панель (поз.) встановити на бокову стінку шасі відповідно д ескіза, сумістивши отвори для кріплення.

4. Вставити в отвори гвинти (поз.) 4шт., притримуючи шасі лівою рукою на виступаючі частини гвинтів з підвалу шасі наживити гайки (поз. ), підклавши шайби (поз.).

5. Повторити переходи з 1 по 3 по механічному кріпленню задньої стінки (поз.) гвинтами (поз.) 4шт., гайками (поз.) 4шт., шайбами (поз.) 4шт.

6. Встановити на шасі стійку монтажну (поз.), сумістивши отвори для кріплення, вставити в отвори гвинт (поз.), підклавши шайби (поз.) під голівку гвинта, на виступаючу частину гвинта з підвалу шасі наживити гайку (поз.), підклавши шайбу (поз.).

7. Повторити перехід 6 по механічному кріпленню п'яти стійок.

8. Встановити на поверхні шасі електролітичний конденсатор (поз.), вставивши його різьбову частину у відповідні отвори відповідно до ескізу.

9. На виступаючу різьбову частину з підвалу шасі наживити гайку власного кріплення, підклавши шайбу.

10. Повторити перехід 9 по встановленню чотирьох конденсаторів.

11. Встановити на шасі трансформатор (поз.), сумістивши отвори в залізі з отворами в шасі, на трансформатор надіти кришку.

12. На шпильки (поз.) наживити гайки (поз.), надіти шайби (поз.).

13. Вставити шпильки зі сторони кришки, продівши і'х в отвори заліза.

14. Притримуючи трансформатор з кришкою лівою рукою на виступаючі частини шпильок з підвалу шасі наживити гайки (поз.), підклавши шайби (поз.).

15. На кронштейни шасі встановити плату (поз.), сумістивши отвори плати та кронштейна, наживити в отвори для кріплення почергово чотири гвинта (поз.) по діагоналі.

Примітка: гвинти затягуються один раз в кінці операції, якщо вони однотипні. Якщо в операції є і власне кріплення, і гвинти, то тоді власне кріплення затягується окремо та іншим інструментом.

3. Встановити з внутрішньої сторони лицьової панелі потенціометр (поз. ), вставивши його різьбову частину у відповідний отвір відповідно до ескізу.

4. Із зовнішньої сторони лицьової панелі на виступаючу різьбову частину наживити гайку власного кріплення, підклавши шайбу.

5. Повторити перехід 17 по встановленню двох потенціометрів.

6. Встановити з зовнішньої сторони лицьової панелі стрілочний прилад (поз. ), вставивши його штирі для кріплення у відповідні отвори відповідно до ескізу. З внутрішньої сторони лицьової панелі на виступаючі частини штирів наживити гайки власного кріплення, підклавши шайби.

7. Самоконтроль – перевірити правильність встановлення, надійність механічного кріплення складальних одитниць.

8. Зняти шасі, відкласти на стрічку конвейєра.

1. Контроль якості оформлюється згідно з вимогами стандарту ГОСТ 3.1502-85, містить всі види контрольних робіт у послідовності їх виконання.

• перевірити складений виріб на відповідність складальному кресленню або еталонному зразку, звернути увагу на встановлення трансформатора, плати, мікросхем;

• перевірити надійність механічного кріплення складальних одиниць. Всі різьбові з'єднання повинні бути затягнуті до упора;

• перевірити цілісність елементів кріплення. Неприпустимі зривання рЬьби та шліців у гвинтів та граней у гайок;

• перевірити наявність механічних ушкоджень. Неприпустимі подряпини, вм'ятини на шасі та складальних одиницях.

3. ТЕХНОЛОГІЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО МОНТАЖУ РЕА

Електричним монтажем називають низку послідовних операцій, в результаті яких здійснюється електричне з`єднання функціональних елементів, які входять до складу вузлів, блоків, приладів згідно зі схемою електричною принциповою та схемою електричною монтажною.

Електричний монтаж – наступний етап після завершення операції слюсарного складання.

Технологічний процес електричного монтажу складається з таких основних етапів:

1. підготовка проводу до монтажу;

2. підготовка виводів РЕ;

3. установлення елементів, їх механічне кріплення;

4. механічне закріплення кінців проводів на контактах;

5. пайка або зварювання місць з`єднань;

6. перевірка якості монтажу.

Для розробки процесу електричного монтажу можуть бути використані наступні документи:

1. Схема електрична принципова – креслення, на якому у загальноприйнятих умовних позначеннях зображені усі радіодеталі та лініями показані їх взаємні з`єднання.

2. Електромонтажна схема – графічно зображує дійсне розташування радіоелементів, провідників на шасі. Містить усі необхідні вказівки по використанню електричного монтажу. Розробляється ця схема на основі складального креслення та схеми електричної принципової.

Електричне креслення супроводжується таблицею проводів.

3. Схема електрична з`єднань – відрізняється від електромонтажного креслення тим, що зображення може бути умовним, але також супроводжується таблицею проводів.

1. Вимоги, що пред`являються до електричного монтажу

1. Монтажні роботи повинні суворо відповідати загальноприйнятій технічній документації (схемі електричній принциповій, електромонтажній схемі, ТУ ).

2. Монтажні проводи повинні відповідати специфікації монтажних схем та таблиці проводів (марка, переріз, забарвлення).

3. Для однотипних виробів та вузлів повинна бути забезпечена сувора ідентичність.

4. Монтажні проводи та джгути повинні бути укладені вільно без натягування.

5. Кожен провід повинен мати запас 20...25 мм на випадок перепаювання.

6. Механічне закріплення проводів повинно бути надійним із забезпеченням стійкої струмопровідності (повинна бути зазначена кількість витків (обертів) навколо контакту).

7. До одного контакту припускається кріплення не більше трьох струмопровідних жил (у виключних випадках - пяти), причому кріплення їх послідовне (пайка одного на всі кріплення).

8. Спосіб закріплення проводу на контакті залежить від вимог, які предявляються до монтажу, а також від умов експлуатації РЕА.

9. Довжина монтажних провідників повинна бути мінімальною, для того, щоб не виникла паразитна ємність.

10. Відстань між сусідніми пайками залежить від напруги, але не повинна бути менше 5 мм.

11. Навесні деталі розташовуються одна від одної та від шасі не менш ніж на 2 мм.

12. Кожен провідник повинен мати оголену ділянку 1,5...2 мм.

13. Якщо монтаж виконується голим дротом, то для усунення замкнень на окремі ділянки надівають кембрик (ліноксинові або хлорвінілові трубки).

14. Пайка РЕ повинна проводитися не ближче 8 мм від корпусу деталі.

15. Якщо ця відстань менше 8 мм, то необхідно використати тепло відводи.

16. Маса тепло відводу повинна бути обумовлена в технології.

17. В технології також повинно бути обумовлено місце установлення тепло- відводу.

18. Пайка в обємному монтажі повинна бути скелетна, тобто повинен продивлятися контур деталей, що зєднуються (не повинно бути фіктивної пайки).

19. В технології повинна бути обумовлена потужність паяльника.

20. Кількість флюсу при монтажі повинна бути мінімальною, і він не повинен розтікатися за межі пайки, щоб уникнути руйнування пайки. Флюси використовують безкислотні.

21. Після проведення пайки місця пайки промивають спирто-бензиновою сумішшю.

22. Після монтажу необхідно усунути з блоку обрізки матеріалу, виконується це продуванням стислим повітрям.

2. Способи ведення електричного монтажу

   1. За видом документації, яка використовується:

а) Монтаж по принциповим електричним схемам – використовується в умовах лабораторії при відпрацюванні дослідних зразків в умовах одиночного та дрібносерійного виробництва. Виконується, зазвичай, інженерно-технічними робітниками, тобто спеціалістами, які розуміють в принципі роботи.

При цьому послідовність виконання монтажних зєднань встановлюється виконавцем: спочатку розпаюються корпусні кола, потім за групами кіл живлення, потім комутаційні провідники.

Цей монтаж потребує високої кваліфікації виконавця. Він має велику працеємність, тривалість виробничого циклу, високу вартість робіт та не забезпечує ідентичності окремих зразків.

б) Виконання монтажних робіт по електромонтажним кресленням, схемам зєднань. Цей монтаж дещо спрощений порівняно з попереднім. Може виконуватися працівниками високої кваліфікації, завдячуючи тому, що його можна розбити на окремі етапи.

Працеємність більш низька; через розчленування монтаж доступний виконавцям середньої та низької кваліфікації, для спеціалістів, які не розбираються в принципі роботи схеми.

Прийнятна для дрібносерійного та середньосерійного виробництва.

в) Монтаж по ескізно-операційній технології. Використовується в крупно серійному виробництві. При цьому весь монтаж поділений на однорідні прості операції, виконання кожної операції описується в ОК докладнішим чином та ілюструється ескізом, який дає наочне уявлення про обєм та характер робіт.

1. По методу зєднання провідниками:

1. Одиночними провідниками по найкоротшій відстані у різних площинах.

Переваги:

• простота;

• ідентичність зразків;

• мінімальна витрата монтажного проводу;

• мала власна ємність монтажу.

Недоліки:

• низька механічна стійкість монтажу, що веде до зміни власної ємності;

• складний доступ до окремих елементів.

Використовується для монтажу ВЧ апаратури, стаціонарного призначення.

2. Зєднання одиничними провідниками, вигнутими під прямим кутом та укладеними в різних площинах.

Переваги:

• більш висока впорядкованість монтажу

• більш висока ремонтопридатність

Недоліки:

• цей монтаж більш складний,

• має більш високу паразитну ємність.

• Збільшуються витрати монтажного проводу.

• недостатня ідентичність окремих зразків,

Використовується для стаціонарної апаратури, в дрібносерійному і одиночному виробництві.

3. Зєднання за допомогою джгутів.

Джгутовий (шаблоновий) монтаж використовується в крупно серійному виробництві НЧ, вимірювальної апаратури. При цьому способі паралельно зі складанням шасі або вузла на спеціальному шаблоні проводиться виготовлення (вязання) джгута. Це дозволяє скоротити виробничий цикл за рахунок того, що на монтаж потрапляє готовий джгут, який розкладується в блоки та власне монтаж зводиться до механічного кріплення проводів на контактах та їх розпаювання.

Використання джгутового монтажу забезпечує:

Переваги:

• підвищення якості монтажних робіт;

• повну ідентичність зразків;

• спрощення та зниження працеємності монтажу;

• підвищення продуктивності праці;

• спеціалізація праці монтажників створює умови для механізації.

Недоліки:

• значна паразитна ємність монтажу;

• взаємний вплив окремих ланцюгів;

• значні витрати монтажного проводу.

Шаблон – дошка-основа, на якій зображений малюнок джгута в плані. Отворами або шпильками позначаються початок та кінець кожного проводу з надписами номеру проводу біля них.

4. Технологія відпрацювання джгута

У зразку блоку проводиться послідовна укладка всіх проводів по таблиці проводів з тимчасовим закріпленням на контактах (траса кожного провідника обирається з міркувань мінімальної наводки та найкоротшої довжини). Потім проводиться увязування провідника прямо в блоці, в місцях розгалужень обовязково робиться вузол. Джгут знімається з блоку та розкладується в площині. Креслять його малюнок з нумерацією всіх проводів. За цим малюнком виготовлюють перший дослідний зразок джгута, який потім укладається в блоки та перевіряються всі його гілки. На підставі перевірки коригується креслення джгута. Після цієї корекції шаблон вже готовий для серійного виробництва.

5. Технологія виготовлення джгута

а) На одному робочому місці – процес малопродуктивний та дуже працеємний.

Робоче місце монтажника устатковане мірною лінійкою, передбачені пристосування для кріплення бабини з проводом та готовим шаблоном.

Інструменти – ножиці, бокорізи. Комплект маркувальних бирок.

Процес виготовлення зводиться:

• відмірити провід потрібної довжини;

• відрізати;

• надіти маркувальні бирки на обидва кінці;

• укласти провід на шаблоні відповідно його трасі.

Примітка: короткі проводи укладаються зверху.

• проводити вязання джгута навоскованими х/б нитками, крок вязки встановлюється або інструкцією, або, зазвичай 10 мм і біля кожного розгалуження;

• джгут знімається з шаблону та проводиться обробка кінців: зняття ізоляції, скручування жил та їх лудіння;

• контроль продзвонкою.

б) При крупносерійному виробництві вручну на ПКЛ. В кожній операції передбачена укладка n-ної кількості проводів. Проводи можуть підготовлюватися в заготівельних операціях, де проводиться їх нарізування, обробка кінців та маркування.

Власне виготовлення на потоці зводиться:

• укладка проводів по n шт. на певній кількості операцій,

• m-на кількість операцій по вязанню джгута (k-та кількість вузлів в кожній операції);

• зняття джгута, контроль.

в) На автоматі (також при крупно серійному виробництві).

Автомат працює за програмою, виконує весь комплекс робіт за програмою.

3. По способу установлення навісних елементів (н.е.):

а) навесні елементи на печатних вузлах;

б) н.е. встановлюються та розпаюються на розшивочних панелях (для НЧ апаратури);

в) встановлення елементів безпосередньо на контактах активних елементів, на стійках, опорних штирках (для ВЧ апаратури);

г) змішаний спосіб (можна виділити НЧ-частину та ВЧ-частину).

Недолік цього метода – підвищена паразитна ємність в зв’язку з подовженням єднальних провідників.

1. Матеріали, які використовуються в монтажі

   1. Провідники

1. Голі проводи (ММ, ММ покритий сріблом або оловом) – жорсткий монтаж.

2. Багатожильні ізольовані проводи – гнучкий монтаж.

Діаметр проводу обирається по струму, а тип ізоляції – в залежності від робочої напруги та умов експлуатації.

3. Екрановані проводи – мають об плітку з тонкого лудженого мідного проводу.

1. Ізоляційні матеріали

1. нитки х/б, шовкові – для зароблювання кінців проводів;

2. стрічки батистові, кіперні;

3. лакотканини – х/б, шовкові, скляні;

4. ліноксинові хлорвінілові трубки;

5. неорганічні матеріали – слюда, міколіти, міколенти.

4. Основні етапи технологічного процесу електричного монтажу

   1. Заготівельні операції

1) Підготовка проводів до монтажу:

• нарізування мірної довжини проводу вручну або на автоматі;

• зняття з кінців проводу ізоляції на довжину 6...10 мм вручну – щипцями чи об жигалками, а також на автоматі;

• скручування жил, лудіння кінців проводів;

• укладка проводів в джгут - вязання джгута.

2) Підготовка виводів радіодеталей – весь комплекс містить в собі: рихтування, формування, підрізування, зачищення та лудіння. Кількість операцій залежить від якості виводів РЕ (потрибують весь комплекс робіт чи його частку), а також від наявності досконалого обладнання (яке може виконувати весь комплекс робіт або по частинам).

1. Монтажні операції

1. Механічне кріплення радіодеталей, кінців проводів та перемичок, їх способи визначаються умовами експлуатації. Користуються: пінцетом, бокорізами.

2. Забезпечення електричного контакту може проводитися пайкою (паяльник, пінцет, тепло відвід), зварюванням, накручуванням.

3. Контроль якості монтажу

1) Візуальний контроль - правильність розкладання джгута, окремих проводів, надійність кріплення проводів на виводах РЕ, а якщо виріб призначений для використання на рухомих платформах, то й випробування на вібростендах.

2) Радіотехнічний контроль – перевірка правильності монтажу, справність РЕ.

• продзвонювання;

• перевірка правильності монтажу по карті опорів, яка складається на основі відрегульованого дослідного зразку приладу шляхом вимірювання опорів у певних точках відносно корпусу або плюсу джерела живлення при вимкненому джерелі живлення;

• перевірка на відповідність карті напруг, яка складається на основі відрегульованого дослідного зразку приладу, в якому вимірюються напруги на електродах ламп, транзисторів або в певних найбільш характерних вузлових точках відносно корпусу. При наявності розходжень проводиться регулювання режимів;

• перевірка працездатності на стендах контролю.

5. Послідовність розробки технологічного процесу електричного монтажу для поточно-конвеєрного виробництва

   1. Вихідні дані:

а) електромонтажне креслення з таблицею проводів;

б) для крупно серійного виробництва – річна програма випуску N_річ.;

в) для дрібносерійного виробництва – такт або кількість робочих місць на ПКЛ(τ або n).

1. Хід роботи

1. Розрахунок фонду робочого часу за період, що планується.

Т_ф=(365–вих. та свята)∙8,2∙60∙К

К=0,93...0,97 – коеф. неповного використання робочог часу;

8,2 – тривалість робочої зміни при п’ятиденному робочому тижні в год.;

60 – це переведення Т_ф в хвилинах.

2. Для крупносерійного виробництва проводимо розрахунок такту ПКЛ.

3. Для дрібносерійного виробництва задані  або n для БПКЛ.

4. Таблиця нормування даних

Таблиця 1.

Примітка: норма часу залежить від культури виробництва, інших параметрів (форма виводів РЕ, способа кріплення та інструменту, що використовується).

5. На підставі таблиці нормувальних даних складається графік розрахунку працеємності електромонтажних робіт наприклад – табл. 2

Таблиця 2.

6. На підставі табл.2 проводиться розрахунок:

• для крупносерійного виробництва – кількості робочих місць:

;

• дрібносерійне виробництво:

• якщо задана кількість робочих місць:

;

• якщо заданий такт:

;

7. Проводиться розбиття технологічного процесу на окремі операції з урахуванням такту (припустиме відхилення 10%) та доцільною послідовністю виконання робіт. Для цього складається графік синхронізації.

Таблиця 3.

Примітка: в одну операцію групувати слід рядом розташований комплекс робіт (кінці проводів, РЕ, перемичок).

8. Згідно з графіком синхронізації проводиться розробка маршрутної технології електричного монтажу, яка містить у своєму складі заготівельні операції по підготовці проводів, вязання джгута, підготовці виводів РЕ. Потім – всі монтажні. Заключні операції – контрольні.

Кожна з операцій описується за чотирма індексами А, Б, О і Т. За індексом “О” в монтажних операціях виписується зміст графіку синхронізації. За індексом “Т” – монтажний інструмент.

Правила оформлення МК – ГОСТ 3.1118-82.

9. При випуску виробу на ПКЛ на кожну з операцій МК розробляється операційна технологія, яка оформлюється комплектом з двох документів:

• операційна карта (ОК) – описується операція за переходами у послідовності їх виконання зі вказівкою інструменту, що використовується. Правила оформлення ОК – ГОСТ 3.1407-85;

• карта ескізів (КЕ) – повинна містити вид виробу після виконання даної операції. Правила оформлення КЕ – ГОСТ 3.1105-84.

Приклад змісту операції

Початок для робочого та розподільного конвеєрів різний (див. Технологічний процес складання та монтажу печатного вузла та технологічний процес слюсарного складання на ПКЛ).

3. Резистор R1 механічно кріпити на контактах галетного перемикача SA1 контакт 1 та 5, обігнути виводи навколо контакту в півоберти, обтиснути.

Т Пінцет ДОСТ ...

3. Повторити перехід 3 по механічному кріпленню резистора R2 на контактах SA1 контакт 8 та 10.

4. Механічно кріпити перемичку 1 на контактах Т1 контакт 1, плата А1 контакт 12, обігнути виводи навколо контакту в півоберти, обтиснути.

5. Повторити перехід 5 по механічному кріпленню перемички 5 на контактах Т1 контакт 2, А1 – контакт 7.

6. Механічно кріпити кінець проводу джгута №3 на контакті плати А1 контакт 1, обігнути кінець навколо контакту в півоберти, обтиснути.

7. Повторити перехід 7 по механічному кріпленню кінців проводів джгута відповідно на контактах:

№ проводу 5 7 10 14 16

№ контакту А1 к.2 А1 к.3 А1 к.4 А1 к.5 А1 к.6

3. Усунути надлишки проводів, виводів перемичок.

Т Бокорізи ДОСТ...

3. Флюсувати та паяти контакти, позначені на ескізі.

Т Паяльник ДОСТ...

3. Перевірити правильність виконання операції, надійність механічного кріплення проводів, якість пайок.

10. Оформлення карт контролю.

Технічний контроль якості може бути оформлений відомістю контрольних операцій або операційними картами контролю. ГОСТ 3.1502-85.

• У відомості контрольних операцій даються всі контрольні операції в послідовності їх виконання: візуальний контроль, радіотехнічний контроль (може бути представлений 1 або декількома операціями, в залежності від наявності контрольного обладнання), механічний контроль. Кожен з них також, як і в МК описується по чотирьом індексам.

• Операційною картою контролю докладно описується контрольна операція по переходам в послідовності їх виконання.