1. Поняття про системи, їх види та характеристики.

Система - ціле, яке складається з частин. У науковому розумінні система - це сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів, кожен з яких робить свій внесок до характеристики цілого.

Системою називається будь-який цілісний комплекс, що охоплює визначену сукупність об'єктів довільної форми і змісту, які взаємо­зв'язані між собою і об'єднані регулярною взаємодією.

Поняття "системи" розглядається завжди як протилежність неупорядкованій сукупності різних об'єктів - хаосу. Система завжди харак­теризується порядком, взаємозв'язками і взаємодією її елементів. Зокрема, окремі прийоми обліку — документація, рахунки, подвійний запис, регістри, звітність взяті окремо (якщо не брати до уваги, що вони самі є системами і можуть бути предметом досліджень) ви­ступають хаотичним набором понять. Але ті ж самі поняття, сполучені певним чином між собою з метою обробки даних первинних документів і перетворення їх в інформацію для управління становлять систему обробки даних.

Система - це така сукупність об'єктів, яка в результаті об'єднання набуває властивостей, відмінних від властивостей кожного з об'єктів, що розглядаються окремо. Ця властивість носить назву синергетичного ефекту або емерджентності.

Система завжди дещо більше, ніж проста сума її частин і його не можна дослідити методом вивчення властивостей частин та їх синтезування.

Емерджентність означає явище набуття системою нових властивостей, рис, якостей, які не притаманні жодному з об'єднаних в ній елементів.

Після утворення стійких структурних елементів системи починається розвиток, сутність якого полягає в удосконаленні, відмиранні або появі у них нових функціональних якостей. У частини елементів цей процес супроводжується втратою структурної стійкості та відмиранням окремих якостей, а в інших - появою нових властивостей, які збільшують їх життєздатність, оскільки вони відповідають умовам існування системи.

Об'єднання елементів у систему та її стійке функціонування не завжди свідчить про її раціональну будову. Часто в системі існують зайві утворення, без яких вона може обійтись. Корисним є вивчення функціонування системи, виявлення слабких та сильних сторін та її удосконалення. Системи повинні розвиватися на основі адаптації до середовища, яке постійно змінюється.

Системи можна класифікувати за різними ознаками:

1. За рівнем абстрагування - фізичні (емпіричні) та абстрактні (концептуальні). Фізичні системи складаються з реально існуючих матеріальних об'єктів (фізичних чи штучних) - машин, виробів, працівників тощо. Абстрактні — складаються з об'єктів, які існують в уяві людини - поняття, ідеї, гіпотези, плани, принципи. Можуть бути системи змішаного типу.

2. За походженням - природні (Всесвіт, галактики, сонячна систе­ма, Земля, водні, гірські, кліматичні системи) та штучні (міста, транспорт, телефон, книговидання та ін.). Такі системи можуть бути фізичними або абстрактними.

3. За структурою побудови - централізовані й децентралізовані. В централізованих системах один з елементів виконує коорди­нуючу роль для інших, а в децентралізованих - елементи зв'язані між собою послідовно чи паралельно.

4. За ступенем визначеності дії (функціонування) - детерміно­вані й стохастичні (ймовірні, випадкові). Якщо об'єкти в системі і зв'язки між ними функціонують відпо­відно з передбачуваним порядком, то систему називають детермі­нованою, а коли неможливо точно стверджувати про послідовність станів об'єкта та передбачити їх поведінку - стохастичною.

5. За рівнем обміну речовиною, енергією чи інформацією з оточуючим середовищем системи поділяються на відкриті й закриті. В закритих обмін незначний, тому його можна не приймати до уваги.

6. За реакцією на вплив середовища - адаптивні (пристосовуються до змін середовища) і не адаптивні (пасивні до змін середовища).

7. За участю людей в системах - людські системи (сім'я, партії, держава), машинні (складаються з машин і механізмів - автома­тизовані системи), людино-машинні (машини і люди взаємодіють).

8. За часом існування — постійні (діють невизначений час), тимча­сові (створюються для виконання певного завдання, а потім ліквідуються).

9. За змінами властивостей і функцій - стабільні (циклічно повторюються) і нестабільні (без чітко вираженої циклічності).

10. За кількістю елементів - великі (включають багато елементів) і малі (незначна кількість елементів).

11. За складністю структури - прості (мають просту структуру і виконують нескладні функції та складні (включають багато взаємо­діючих і взаємозв'язаних між собою частин, виконують складні функції).

Класифікація систем свідчить про їх різноманітність за структурою, походженням, призначенням, функціонуванням.

Особлива роль належить кібернетичним системам серед яких виділяють:

• технічні системи різної складності (космічні апарати, електронні машини, автоматизовані лінії, робототехнічні апарати і системи);

• біологічні системи (живі організми, популяції, ареали, біогеоценози);

• людина з її системами, що забезпечують життєдіяльність;

• соціальні системи, які існують в людському суспільстві (від сім'ї до державного утворення).

Клас соціальних систем включає не лише системи, пов'язані з існуванням суспільства, а й економічні системи (економіка держави, галу­зі економіки, галузі промисловості, територіально-виробничі комплекси, регіони, підприємства, а також міжгалузеві системи - грошова, кредитна, банківська, статистична, бухгалтерська). Соціальних систем надзвичайно багато, теоретично їх число необмежене.

За рівнем ієрархії системи можна поділити на групи:

• суперсистеми,

• системи,

• підсистеми

• елементи (найпростіші системи, що складається з одного об'єкта (елемента).

Будь-яку систему можна розглянути як елемент сис­теми вищого порядку, тоді як її елементи можуть виступати як системи нижчого порядку. Окремі рівні системи зумовлюють певні аспекти її поведінки, а цілісне функціонування - це ре­зультат взаємодії всіх її сторін та рівнів.

Система може бути великою, і тому її доцільно поділити на ряд підсистем. Підсистема - це набір елементів, котрі являють собою автономну галузь у системі. Об'єкти, які входять у систе­му, називаються елементами цієї системи. Вони об'єднані взаємо­зв'язком та взаємодією. Зв'язки між елементами поділяються на вхідні й вихідні. Через вихідні зв'язки елемент системи може впливати на інші елементи або навколишнє середовище. Кожен з елементів може мати один або більше входів і один або більше виходів. Зв'язки між елементами системи - це з'єднання між елементами, які впливають на поведінку елементів і систему в цілому. Види елементів і зв'язків можуть бути різноманітними. Вибір тих чи інших елементів і зв'язків з множини реально існуючих як предмета дослідження залежить від поставленої проблеми.

Отже, будь-яка система:

по-перше, складається з двох або більшої кількості елементів;

по-друге, кожний елемент системи має властиві лише йому якості;

по-третє, між елементами системи існують зв'яз­ки, за допомогою яких вони впливають один на одного;

по-четверте, система не може існувати поза ча­сом і простором. Система має часову сутність (склад може бути визначений у кожний даний момент), а та­кож свої межі та навколишнє середовище.

Системи характеризуються такими основними властивостями як:

• цілісність - система прагне зберегти свою структуру (ця властивість ос­нована на об'єктивному законі організації - на законі само­збереження;

• складність (у системі формується складна залежність властивостей еле­ментів та підсистем, які в неї входять);

• ієрархічність (будь-яка система виражає об'єктивну реальність, яка має структуру, входи і виходи, зв'язки між елементами та виконує певні функції);

• інформаційність (людина використовує їх для пізнання світу. За допомогою систем отримується інформація про об'єкти, які оточують людину, про зміни та розвиток у природі та суспільстві);

• взаємодія з середовищем (для системи характерна не лише наявність зв'язків та відно­син між елементами, що її утворюють, а й нерозривна єдність із середовищем, у взаємозв'язку з яким система проявляє свою цілісність);

• система має потребу в управлінні (для більшості систем характерна наявність у них процесів передачі інформації й управ­ління).