Молоткові дробарки

Молоткова дробарка (мал. 1) складається з корпуса, футерованого стальними плитами 2. На обертаючому ся горизонтальному валу 3 насаджені диски 4, між якими шарнірно підвішені молотки 5. Матеріал під дією ударів швидко-обертаючихся (з окружною швидкістю 30 – 55 м/сек) молотків. Дроблення відбувається також при ударах кусків матеріалу, відкидуємих молотками, о плити 2. Нарешті, матеріал додатково подрібнюється шляхом удару, розщавлення і деякого стирання на колосниковій решітці 6, через яку подрібнений матеріал розвантажується, падаючи вниз. Ступінь подрібнення І – 10 – 15. Молотки, плити і решітка виготовляються з вуглецевої сталі (з твердосплавними наплавками) або з марганцевої сталі.

Крім одно роторних молоткових дробарок (мал. 1) використовують двох роторні (з двома валами) для яких ступінь подрібнення досягає 30 – 40. Випускаються також дробарки з жорстко закріпленими молотками, а також з декількома паралельними рядами молотків (багаторядні дробарки). Молоткові дробарки використовують і для крупного дроблення. Вони відрізняються високою продуктивністю (на одиницю ваги машин), зниженими витратами енергії на дроблення і високою ступінню подрібнення у порівнянні зі щоковими і конусними дробарками. Недоліками молоткових дробарок є значний знос молотків і плит, складність монтажу (балансировка ротора).

Молоткові дробарки широко застосовуються для подрібнення крихких, волокнистих та інших матеріалів, а також матеріалів помірної твердості і малої абразивності (вугілля, гіпс, вапняк тощо). При подрібненні глинистих і в’язких матеріалів молоткові дробарки працюють без колосникової решітки, що призводить до деякого недоподрібнення матеріалу.

Мал. 1. Одно роторна молоткова дробарка:

1 – корпус; 2 – відбійна плита; 3 – вал; 4 – диск;

5 – молотки; 6 – колосникова решітка.