Практичне завдання

1. Запустіть текстовий редактор.

2. Задайте параметри сторінки. Файл /Параметри сторінки І На першій закладці Поля задайте усі чотири поля сторінки по З см / в полі Орієнтація виберіть Книжкова (вертикальна) / виберіть Розміри паперу, клацнувши на назві другої закладки, і переконайтеся, що формат сторінки є А4 / Закрийте діалогове вікно Параметри сторінки, натиснувши на ОК.

3. Змініть шрифт та його розмір (наприклад, задайте Times New Roman, 14). Скористайтеся відповідними кнопками на панелі інструментів.

4. Переконайтеся, що вигляд шрифту нормальний, і задайте спосіб вирівнювання тексту— з обох боків. Кнопки жирний (Ж), курсив (К), підкреслений (Ч) шрифт ненатиснені.

5. Виберіть мову для перевірки правопису — українську. Сервіс /Мова І Виберіть мову у списку — українська і ОК.

6. Задайте режим автоматичного перенесення слів. Сервіс /Мова І Розташування переносів І Автоматичне розташування переносів / ОК.

7. Задайте відступ першого рядка абзацу 1 см. Пересуньте верхній трикутник на лінійці праворуч на 1 см.

8. Дайте назву даному документу — ваше прізвище. Файл /Зберегти як... / Клацніть у діалоговому вікні ім'я файлу і введіть текст: прізвище 1 (своє прізвище) / У полі Папка відшукайте і виберіть особисту папку. Якщо треба, особисту папку можна тут же створити за допомогою кнопки панелі інструментів Створити папку / Закрийте вікно, натиснувши на кнопку Зберегти. У якій пащі буде збережено документ? Яке його ім'я?

9. Уведіть текст. Відцентруйте заголовок. Вирівняйте абзаци до обох країв. Файл:Передмова.doc

10. Увімкніть режим показу недрукованих символів. Для цього натисніть на кнопку ¶. Пропуски між словами будуть позначені крапками. Усуньте зайві пропуски в набраному тексті. Вимкніть режим показу недрукованих символів.

11. Скільки абзаців, слів і символів є у набраному тексті? Файл /Властивості /закладка Статистика / ОК.

12. Збережіть текст на диску. Файл / Зберегти.

13. Задайте час автозберігання документа — 8 хвилин. Сервіс /Параметри.../ Уведіть число 8 у відповідне поле на закладці Зберігання.

14. Збережіть текст і закрийте програму Word.

15. Запустіть програму Word і відкрийте щойно створений документ. Файл / Відкрити.

16. Перші три абзаци залийте кольоровим фоном на свій смак. Щоб абзац був на іншому фоні (тлі), як наприклад у газеті чи журналі, потрібно його виокремити і застосувати команду Межі і Заливка (закладка Заливка) з пункту Формат або натиснути на кнопку Заливка на панелі інструментів і вибрати потрібний колір фону.

17. Створіть буквиці у першому і другому абзацах. Встановіть курсор у першому абзаці і виконайте команду Буквиця з меню Формат. У діалоговому вікні задайте: розташування буквиці — в тексті, висота буквиці — З рядки.

18. Закрийте вікна. Зробіть висновки. Здайте звіти

48. Табличні процесори

1. Електронні таблиці та огляд їх розвитку.

Електронні таблиця - це двовимірна матриця, в рядках і стовпцях якої розташовані клітини, в кожній з яких може зберігатися деяка інформація. В клітини електронної таблиці можна занести текст, числа, формули. Програмні засоби для проектування електронних таблиць називають табличними процесорами. Вони дозволяють не тільки створювати електронні таблиці, але й автоматизовувати обробку даних, занесених в ці таблиці. Електронні таблиці - це документи, підготовлені табличними процесорами. Іноді цим терміном називають і самі табличні процесори.

Організація підготовки документів електронних таблиць базується на двох основних принципах:

· дані представляються на екрані монітора у вигляді таблиці практично необмеженого розміру (власне електронна таблиця як об’єкт розробки);

· інструментом обробки цих даних є табличний процесор, засоби якого дозволяють користувачу розв’язати поставлену задачу.

Табличні процесори ввійшли в набір основних прикладних програм для тих працівників, які розв’язують обліково-аналітичні задачі, даними для яких є різноманітні таблиці, фінансові звіти, статистичні довідки. На основі електронних таблиць можуть будуватися дуже складні моделі, що відображають господарську діяльність підприємств, бухгалтерський облік і т.д. Оскільки персональні комп’ютери, як правило, мають хороші можливості для роботи з графічною інформацією, в табличні процесори вбудовуються засоби підтримки ділової графіки. Можливість представлення даних у вигляді різноманітних графіків та гістограм забезпечує наочність та зручність для візуального аналізу.

Сучасні табличні процесори дозволяють не тільки безпомилково проводити арифметичні операції над числами в стовпцях і рядках, але і будувати за табличними даними діаграми, проводити складний фінансово-економічний чи статистичний аналіз, автоматизувати різноманітні сфери бухгалтерської і економічної діяльності, знаходити оптимальні по певних критеріях варіанти вирішення конкретних економічних задач.

Сьогодні табличний процесор є обов'язковою складовою будь-якого інтегрованого пакету або офісної системи. Прикладами таких систем є:

· Corel Office Professional фірми Corel;

· Word Perfect Suite 7.0 for Windows 95 фірми Corel;

· Works for Windows 95 фірми Microsoft;

· MS Office 4.21 for MAC фірми Microsoft;

· Office Professional for Windows 95 фірми Microsoft;

· Smart Suite 96 for Windows 95 фірми Lotus.

З появою операційної системи Windows 95 були розроблені версії тепер популярних табличних процесорів, орієнтованих на роботу в цьому середовищі:

· Excel 7.0 та Excel 97 фірми Microsoft;

· Lotus 1-2-3 5.0 фірми Lotus Development Corporation;

· Corel Quattro 6.0 фірми Corel Corporation.

Безумовним лідером по обсягу продаж, а отже і по популярності у користувачів серед табличних процесорів є Excel. Понад 80% користувачів віддають перевагу цьому програмному продукту. На другому місці - Lotus 1-2-3, за ним - Corel Quattro.

2. Базові функції табличних процесорів.

Основні функціональні можливості електронних таблиць.

Електронні таблиці складаються із стовпців і рядків. Стовпці ідентифікуються літерами латинського алфавіту (A, B, … Z, AA, AB, …), рядки - цілими числами (1, 2, …). Кількість рядків і стовпців в різних електронний таблицях різна. На перетині рядка і стовпця таблиці знаходиться клітина. Кожна клітина має адресу, що складається з імені стовпця і номера рядка, наприклад, A3, F22. Електронні таблиці можуть містити декілька робочих листів, які називають книгою. В книгу можна помістити декілька різних типів листів, наприклад, лист з електронною таблицею, лист з діаграмою, лист макросів. В електронній таблиці можна працювати як з окремою клітиною, так і з групою клітин, які утворюють блок. Блоком (діапазоном) стовпців (рядків) називається послідовність кількох суміжних стовпців (рядків) таблиці. У більшості випадків діапазон позначається іменами (номерами) першого і останнього елементів розділених двокрапкою. Наприклад, D:DF -для діапазону стовпців, 6:24 - для діапазону рядків. Блок клітинок - це прямокутний фрагмент таблиці, що знаходиться на перетині заданої послідовності стовпців та послідовності рядків. Позначається адресами верхньої лівої та правої нижньої клітинок, між якими ставиться двокрапка. Наприклад, B2:F11.

В електронних таблицях використовуються такі типи даних:

Текст - це довільна послідовність символів. Дані текстового типу використовуються в заголовках таблиць, заголовках рядків і стовпців таблиць а також для коментаріїв.

Число - це числова константа.

Формула - це вираз, який складається з чисел, імен клітин та знаків операцій.

Функції, які дозволяють виконувати деякі, зарезервовані операції, що часто зустрічаються.

Дата, яка може відображатись у різних форматах і з якою можна виконувати різні арифметичні і логічні операції.

Кожна клітинка електронної таблиці описується такими параметрами:

· адреса клітинки;

· вмістиме клітинки;

· значення клітинки;

· формат клітинки.

Вмістимим клітинки може бути: число, текст або формула. Значення клітинки - це виведення на екран представлення чисел, текстових констант, а також результатів обчислення формул. Під формулою розуміють сукупність операндів, з’єднаних знаком операцій. Операндами можуть бути: числові і текстові константи , адреси клітин та функцій. В ході обчислень числові та текстові константи використовуються безпосередньо, а замість адресів клітин підставляються їх значення, замість функцій - обчислені ними значення. Адреси клітинок, що відіграють роль операндів і аргументів функцій, можуть бути абсолютними і відносними. Відносна адреса вказує на положення (зміщення) адресованої клітинки відносно тієї клітинки у вмістимому якої вона використовується. Абсолютна адреса вказує на точне місце знаходження клітинки в таблиці і записується зі знаком “$“ перед іменем стовпця і іменем рядка. Наприклад, $С $9. При редагуванні об’єктів електронної таблиці (копіювання, вставка, знищення, перенос) відносні адреси відповідним чином корегуються, а абсолютні адреси не змінюються.

Функції мають те ж призначення, що й в мовах програмування високого рівня. Можна виділити такі групи функцій:

1. Функції для роботи з базами даних і списками.

2. Функції для роботи із значеннями дат і часу;

3. Функції для інженерних розрахунків;

4. Функції перевірки властивостей і значень;

5. Логічні функції;

6. Функції для роботи з вказівниками і масивами;

7. Математичні функції;

8. Функції для статистичних розрахунків;

9. Текстові функції

10.Фінансові функції.

Функціоналіні можливості табличних процесорів.

Табличні процесори призначені для створення, оформлення і забезпечення функціювання електронних таблиць. З електронними таблицями можна працювати тільки в середовищі табличного процесора. Сучасні табличні процесори мають дуже широкі функціональні і допоміжні можливості, що забезпечують зручну і ефективну роботу користувача. Основними, спільними для всіх систем цього класу, є наступні риси:

1. Контекстна підказка (Help). Викликається з контекстного меню або натисканням відповідної кнопки в піктографічному меню.

2. Довідкова система. Організована у вигляді гіпертексту і дозволяє легко і швидко знаходити потрібну тему.

3. Багатоваріантність виконання операцій. Практично всі операції можуть бути виконані одним з трьох-чотирьох способів. Користувач вибирає найзручніший для нього.

4. Контекстне меню (Shortcut menu). Розгортається після натискання правої кнопки миші на об’єкті. В ньому зібрані функції, які найчастіше використовуються для обробки цього об’єкта. Контекстна підготовка (HELP). Викликається з контекстного меню або натисненням відповідної кнопки в піктографічному меню;

5. Піктографічне меню. (Панель інструментів). Найчастіше вживаним командам відповідають піктограми, розташовані під лінійкою меню. Вони утворюють піктографічне меню (Інша назва – панель інструментів, Toolbar). Після натискання лівої кнопки миші на піктограмі виконується відповідна команда. Піктографічне меню може формуватися користувачем;

6. Робочі групи або робочі папки (Work book). Документи можна об'єднувати в робочі папки, так що вони розглядаються, як одне ціле при копіюванні, завантаженні, зміні або інших процедурах. В нижній частині електронної таблиці розташований алфавітний вказівник, який забезпечує доступ до робочих листів. Користувач може задавати назви листам у папці, що робить вказівник зрозумілішим і змістовнішим, а отже полегшує пошук і перехід від документу до документу.

7. Засоби для оформлення і модифікації екрану і таблиць. Вигляд робочого вікна і решти елементів екранного інтерфейсу можна змінити за бажанням користувача. Серед таких можливостей – створення екрану на кілька вікон, фіксація заголовків, рядків і стовпців і т.д.

8. Засоби оформлення і виводи таблиці на друк. Для зручності користування передбачені всі функції, що забезпечують друк таблиць, такі як вибір розміру сторінки, розбиття на сторінки, встановлення розміру полів сторінки, оформлення колонтитулів, а також попередній перегляд сторінки перед друком.

9. Засоби оформлення робочих листів. Сучасні табличні процесори дають широкі можливості по форматуванню таблиць, такі як: вибір шрифту і стилю, вирівнювання даних всередині клітки, можливість вибору кольору шрифту і фону клітки, можливість змінити висоти рядка і ширини стовпця, рамки різного вигляду, можливість задання формату даних всередині клітки. (наприклад, числовий, тестовий, фінансовий, дата ї т.д.), а також автоформатування - вбудовані можливості оформлення таблиць з яких користувач може вибрати найзручніший для нього формат.

10.Шаблони. Табличні процесори, як і текстові, дозволяють створювати шаблони робочих листів, які застосовуються для створення документів однакової форми.

11.Зв'язування даних. Абсолютна і відносна адресація дозволяють працювати одночасно з кількома таблицями, які можуть бути якимось чином зв'язані одна з одною. Наприклад, тривимірні зв'язки, що дозволяють працювати з кількома листами, розташованими підряд; консолідація робочих листів, з допомогою якої можна обробляти суми, середні значення і вести статистику обробки, використовуючи дані різних областей одного робочого листа, кількох робочих листів і навіть кількох робочих книг; зв'язана консолідація дозволяє не тільки отримати результат обчислень по декількох таблицях, але і динамічно його перерахувати в залежності від зміни вихідних даних.

12.Стандартизація обчислень. Для зручності обчислення в табличних процесорах вбудовуються найбільш вживані стандартні функції, наприклад, математичні, статистичні фінансові, функції дати і часу, логічні та інші.

13.Ділова графіка. В сучасному табличному процесорі нараховується більше ніж 20 різних типів й підтипів діаграм, які можна побудувати. Можливості оформлення діаграм також різноманітні і доступні, наприклад вставка і оформлення легенди (пояснюючих надписів), міток даних; оформлення осей - можливість вставки ліній сіток та інші. Сучасні системи роботи з електронними таблицями мають такі потужні засоби побудови і аналізу ділової графіки, як вставка планок похибок, можливість побудови тренду і вибір функцій лінії тренду.

14.Виконання табличними процесорами функцій баз даних. Ці можливості забезпечують заповнення таблиць аналогічно до заповнення баз даних, тобто екранну форму; захист даних, сортування по ключу або по декількох ключах, обробки записів до бази даних, створення звідних таблиць. Всі сучасні таблиці процесори включають засоби обробки зовнішніх баз даних, які дозволяють працювати з файлами, створеними, наприклад, у формати dBase, або PARADOX чи інших форматах.

15.Моделювання. Підбір параметрів і моделювання - одна з найважливіших можливостей табличних процесорів. З допомогою простих прийомів можна знаходити оптимальні розв’язки багатьох задач. Методи оптимізації. в сучасному табличному процесорі.

16.Засоби макропрограмування. Для автоматизації виконання дій, що часто повторюються, можна скористатися вбудованою мовою макропрограмування. Розрізняють макрокоманди і макрофункції. Застосовуючи команди, можна спростити роботу з табличним процесором і розширити список його власних команд. За допомогою макрофункцій можна задати власні формули і функції, розширивши таким чином набір функцій, запропонований табличним процесором. В найпростішому випадку макрос - це записана послідовність натиснення клавіш, переміщень курсору і натиснення кнопок миші. Це послідовність може бути відтворена. Її можна повторювати і якимось чином змінювати. Наприклад, організувати цикл, перехід, підпрограму, сучасні програми обробки електронних таблиць дозволяють користувачу створювати і використовувати діалогові вікна, які по своєму зовнішньому вигляді і зручністю роботи нічим не відрізняється від існуючих в системі.

Опис засобів робочого вікна табличного процесора.

Робоче вікно сучасного табличного процесора містить такі елементи:

1. Лінійка заголовку. Лінійка заголовку містить ім’я програми, ім’я завантаженого файлу та набір кнопок керування вікном.

2. Лінійка меню. На панелі лінійки меню розташовані імена основних груп та інструментальних засобів табличного процесора, кожна з яких може розгортатися у власному випадаючому меню, що деталізує можливості керування електронними таблицями.

3. Панелі інструментів. Панелі інструментів містять кнопки які призначаються для виклику найчастіше використовуваних команд. Кількість і склад панелей інструментів визначається користувачем.

4. Лінійка вводу (редагування). Лінійка вводу використовується для вводу і зміни даних в клітинках електронної таблиці. мітить ім’я робочого листа і адресу активної клітини. Вказівник може переміщатися по робочому листу за допомогою миші або клавіш управління курсором.

5. Робочий лист. Робочий лист відображає власне електронну таблицю. Він розбивається на клітинки, координати яких визначаються їх позицією по вертикалі (в стовпцях) і по горизонталі ( в рядках). Стовпці позначаються буквами латинського алфавіту (A, B, C, . , Z, AA, AB, . AZ, BA, BB, .), а рядки числами натурального ряду. Наприклад, C10 - адреса клітинки, що знаходиться на перетині стовпця C і рядка 10. Імена стовпців завжди відображаються у верхній лінійці робочого листа, а номери рядків - на його лівій межі. На екрані як у вікні лише фрагмент активного робочого листа. Це вікно можна пересувати на робочому місці за допомогою лінійок прокрутки, які розташовані в правій (вертикальна лінійка прокрутки) і правій нижній частині листа (горизонтальна лінійка прокрутки). Кожен робочий лист має корінець з іменем. Щоб активізувати повний робочий лист, потрібно вибрати кінець з його іменем.

6. Розділювачі вікна. Розташовані в кінцях лінійок прокрутки за їх допомогою можна розділити активний робочий лист по горизонталі або по вертикалі. Це дозволяє одночасно бачити на екрані кілька фрагментів робочого листа.

7. Лінійка повідомлень. В лінійці повідомлень відображається інформація про стан таблиці і про результати виконуваної операції. При виборі певної команди з’являється коротка довідка про її призначення.

8. Ввід і редагування даних. Після запуску табличного процесора і появи робочого вікна встановлюється режим вводу даних. Одна з клітинок активна. Вона виділяється вказівником у вигляді потовщеної рамки або прямокутником з іншим кольором фону. В цю клітину буде заноситись інформація введена з клавіатури при необхідності редагування даних в процесі вводу можна використовувати клавіші правління курсором, “Del“, “Backspace“. Якщо виникає потреба змінити вже занесені дані в клітинку слід перейти в режим редагування шляхом натискання відповідної функціональної клавіші. Крім редагування даних на рівні клітинок в електронній таблиці дозволяється редагування на рівні об’єктів таблиці. Об’єктами таблиці можуть бути: стовпці, рядки, діапазон стовпців або рядків, блоки клітин або вся таблиця. Для перелічених об’єктів визначені наступні операції: редагування, очистка, знищення, вставка, копіювання. Перед виконанням конкретної операції редагування необхідно виділити об’єкт, над яким відбуватиметься дія. По замовчуванню таким об’єктом є активна клітинка. Решта об’єктів повинні бути попередньо виділені. Це можна зробити за допомогою миші або клавіатури.

Формування елементів таблиці.

Для правильного оформлення таблиці у відповідності з певними правилами для окремих елементів таблиці можна встановити різні формати. Формат клітинки (групи клітин) є сукупністю значень наступних параметрів:

· формат представлення числових значень (загальний, числовий, грошовий, фінансовий, календарний, часовий, процентний, дробовий, експоненціальний, текстовий, заданий користувачем);

· вирівнювання значень в середині клітинки (горизонтальне - по лівому краю, по правому краю, по обох краях або по центру; вертикальне - по верхньому краю , по нижньому краю, по обох краях або по центру ; орієнтація - горизонтальна, вертикальна з горизонтальними символами в стовпці, вертикальна з символами, повернутими на 90% вліво, вертикальна з символами, повернутими на 90% вправо);

· вигляд, розмір, колір шрифту;

· вигляд і товщина ліній, що створюють обрамлення клітинок, рисунок і колір фону клітини.

Для стовпців, як групи клітинок може бути задана ширина, а для рядків їх висота. Всі перелічені параметри форматування встановлюються або з допомогою пунктів меню FORMAT, або з допомогою кнопок панелі інструментів, з попереднім виділенням об’єкту форматування.

49. Электронная таблица^[1] — компьютерная программа, позволяющая проводить вычисления с данными, представленными в виде двухмерных массивов, имитирующих бумажные таблицы^[2].

Электронные таблицы (ЭТ) представляют собой удобный инструмент для автоматизации вычислений. Многие расчёты, в частности в области бухгалтерского учёта, выполняются в табличной форме: балансы, расчётные ведомости, сметы расходов и т. п. Кроме того, решение численными методами целого ряда математических задач удобно выполнять именно в табличной форме. Использование математических формул в ЭТ позволяет представить взаимосвязь между различными параметрами некоторой реальной системы. Решения многих вычислительных задач, которые раньше можно было осуществить только с помощью программирования, стало возможно реализовать через математическое моделирование

Электронные таблицы просты в обращении, быстро осваиваются непрофессиональными пользователями компьютера и во много раз упрощают и ускоряют работу бухгалтеров, экономистов, ученых, конструкторов и людей целого ряда других профессий, чья деятельность связана с расчетами.в электронной таблице.

Основные понятия

Программа обработки электронных таблиц Microsoft Excel является мощным инструментом для решения широкого круга задач, начиная с самых простых, таких как подготовка всевозможных бланков и таблиц, создание отчетов, построение диаграмм, и заканчивая достаточно серьезными вычислениями в области естественных и технических наук.

Основная особенность электронных таблиц заключается в возможности использования формул для описания связи между значениями различных ячеек. Расчет по формулам осуществляется автоматически, а в ячейке, содержащей формулу, отображается результат ее вычислений. Изменение содержимого любой ячейки приводит к перерасчету всех формул, использующих данную ячейку в качестве аргумента. Т.е. таблица автоматически обновляется каждый раз при изменении данных.

Окно приложения Microsoft Excel представлено на Рис.1:

Рис.1 Окно Microsoft Excel