Логічне проектування бази даних

Логічне проектування бази даних – це процес перетворення концептуальної моделі в логічну модель з урахуванням особливостей обраної СУБД.

Основним завданням логічного проектування є розробка логічної схеми, орієнтованої на вибрану СУБД. Оскільки переважна більшість сучасних СУБД - реляційні, то і концептуальну модель БД слід відображати на реляційну модель.

У основі реляційної моделі використовується поняття “відносини”, яке використовується для уявлення набору екземплярів об'єкту (сутність) та відносин (зв'язків) між об'єктами.

Відношення представляється як певним чином організована таблиця.

Для відображення інформаційної структури ПО на логічну схему реляційної БД слід визначити:

• скільки таблиць і які повинна включати БД;

• які ступінь (кількість стовпців) і склад кожної таблиці;

• які атрибути (поля) використовуються як ключі;

• як встановлюються зв'язки між різними таблицями:

1. використання в різних таблицях одного і того ж ключа

2. використання ключа однієї таблиці як атрибут (поля) в записі іншої таблиці (зовнішні ключі)

3. створення спеціальних таблиць, що пов'язують сутності згідно з ER- діаграмою;

• як забезпечити повноту, несуперечність і узгодженість інформації, що зберігається в БД.

Для зменшення надмірності інформації і виключення аномалій виконується нормалізація.

Визначення змісту кожної таблиці зі зазначення типу даних та обмеження на значення для кожного атрибуту рекомендується навести у таблиці.

На підставі проведеного вище проектування необхідно:

1. при наявності складних зв’язків у ER – діаграмі (зв’язки типу М:М) перетворити їх на зв’язки типу 1:М та 1:1, для чого ввести додаткові асоціативні сутності;

2. перетворити ER – діаграму у відношення, визначити необхідну кількість відношень, яка дорівнює кількості сутностей на ER – діаграмі;

3. для кожного відношення визначити всі атрибути;

4. для кожного атрибуту таблиці визначити вимоги до підтримки цілісності даних: визначити обов’язковість наявності даних (припустимість значення NULL);

5. встановити обмеження для доменів атрибутів;

6. визначити тип даних для кожного атрибуту відношення;

7. результати аналізу навести у таблиці, яка створюється для кожній сутності.

Зміст таблиці наведений нижче.

8. визначити наявні функціональні залежності між атрибутами відношень;

9. провести аналіз відповідності створених відношень 3НФ та НФБК. обґрунтувати отримані результати;

10. при необхідності провести приведення відношень до НФБК.