1.3.5. Технічне нормування операцій

Технічне нормування - встановлення обґрунтованої норми часу на виконання заданої роботи чи визначення кількості виробів за одиницю часу.

У широкому розумінні технічне нормування означає встановлення технічно обґрунтованих норм витрат виробничих ресурсів (ГОСТ 3.1109-82). При цьому під виробничими ресурсами розуміють енергію, сировину, матеріали, інструмент, робочий час та ін.

Нормування праці здійснюється методами технічного нормування та досвідно-статистичного нормування.

Технічне нормування праці - це сукупність методів і прийомів із виявлення резервів робочого часу та встановлення необхідної норми праці.

При технічному нормуванні (тобто при аналітичному методі визначення норми часу) технологічна операція розкладається на елементи машинні, машинно-ручні та ручні, на переходи ходу, прийоми та рухи. При цьому кожний елемент піддається аналізу як окремо, так і в поєднанні з іншими елементами.

Норми часу, визначені аналітичним методом, називаються технічно обґрунтованими чи просто технічними нормами.

Технічно обґрунтована норма часу - це час, необхідний для виконання одиниці роботи.

Класифікація затрат робочого часу.

Затрати робочого часу протягом робочого дня (за винятком обідньої перерви) поділяють на нормовані та ненормовані затрати.

До нормованих затрат відносять затрати, необхідні для виконання заданої роботи, і тому підлягають включенню до складу норми часу.

До ненормованих затрат робочого часу, які не входять до складу норми, відносяться втрати робочого часу (втрати часу внаслідок виконання робітником випадкової та невиробничої роботи, такої як виклик майстра чи наладчика, отримання документації, матеріалів і т.п.; перерви в роботі у зв'язку з організаційними та технічними причинами, пов'язані з простоями в очікуванні роботи крана, підсобного робітника, креслення, інструменту, з простоями через відсутність електроенергії і т.д.; втрати з вини робітника у зв'язку із запізненням та передчасним залишенням робочого місця, сторонні розмови і т.ін.).

Нормовані затрати робочого часу діляться на підготовчо-заключний час, оперативний час, час обслуговування робочого місця, час перерв на відпочинок та особисті потреби робітника.

Норма підготовчо-заключного часу Т_пі - це норма часу на підготовку робочих засобів до виконання технологічних операцій і повернення їх у початковий стан після закінчення роботи.

Норма підготовчо-заключного часу включає в себе затрати часу на підготовку до заданої роботи та виконання дій, пов'язаних з її закінченням; вона передбачає затрати на:

а) отримання матеріалів, інструментів, пристосування, технологічної документації та наряду на роботу;

б) ознайомлення з роботою, технологічною документацією, кресленням, отримання необхідних інструкцій;

в) встановлення інструментів, пристосувань, налагодження обладнання на відповідні розміри та режими роботи;

г) зняття пристосувань та інструменту;

д) здавання готової продукції, залишків матеріалів, пристосувань, інструменту, технологічної документації та наряду.

Т_пі затрачається один раз на всю партію деталей, що обробляються, які виготовляються без перерви за заданим робочим нарядом, і не залежить від числа виробів у цій партії. Величина Т_пі визначається за нормативами з врахуванням типорозміру верстата, пристосування, конструкції, маси заготовок та ін.

Норма оперативного часу Т_оп - це норма часу на виконання технологічної операції, яка складається з суми основного часу Т_о та допоміжного часу Т_в, що ним не перекривається, тобто:

Т_оп = Т_о + Т_в.

Норма основного часу Т_о - це норма часу на досягнення безпосередньо цілі даної технологічної операції чи переходу за кількісною та (чи) якісною зміною предмета праці.

Для всіх верстатних робіт основний час визначається відношенням величини шляху, пройденого оброблюваним інструментом, до його хвилинної подачі. Для токарних, свердлильних, різьбонарізних робіт, для зенкування, розгортування та фрезерування основний час визначається:

де: Тм - машинний час, хв.; L - довжина шляху інструмента, мм, яка розраховується у залежності L=L₁+L₁₁+L₁₂ (L₁ - довжина оброблюваної поверхні, мм; L₁₁ - величина врізання інструмента, мм; L₁₂ - величина перебігу інструмента, мм); і - число ходів; S_xв - подача, мм/хв. (хвилинна подача); n - частота обертання шпинделя чи фрези, хв.^-1; S - подача за однин оберт шпинделя чи фрези, мм/об.; t - глибина різання на сторону, мм; Z - припуск на сторону, мм;

Норма допоміжного часу Т_в становить час на здійснення дій, що створюють можливість виконання основної роботи, яка є метою технологічної операції чи переходу та повторюється з кожним виробом чи через їх число (встановлення і зняття виробів, пуск та виключення верстата, підвід та відвід інструмента, переміщення стола чи супорту, заміри виробів, зміна інструмента чи його заміна, якщо це робиться на кожен виріб чи через визначене число виробів).

Час обслуговування робочого місця є частиною штучного часу, що затрачається виконавцем на підтримання засобів технічного оснащення в працездатному стані та догляд за ними і робочим місцем.

Час технічного обслуговування - це час, що затрачається на догляд за робочим місцем (обладнанням) протягом даної конкретної роботи (заміна інструмента, який затупився, його регулювання та підналагодження в процесі роботи, змітання стружки та ін.).

Час організаційного обслуговування - це час, що затрачається на догляд за робочим місцем протягом робочої зміни (час на розкладання та прибирання інструменту на початку та в кінці зміни, час на огляд та випробування обладнання, час на його змащення та чищення і т.п.).

Час на власні потреби - це частина штучного часу, що затрачається людиною на власні потреби та (при втомливих роботах) на додатковий відпочинок.

Технічно обґрунтована норма часу Т_шк складається з норми підготовчо-заключного часу на партію виробів, що обробляються, та норми штучного часу:

Т_шк =Т_ш +Т_пз/n,

де: Т_шк - норма штучно-калькуляційного часу; Т_пз - норма підготовчо-заключного часу на партію заготовок, що обробляються; n - кількість заготовок в оброблюваній партії.

Норма штучного часу визначається за формулою: