65. Поняття «спосіб матеріального виробництва» Спосіб матеріального виробництва, його структура.
Виробництво - це категорія, що характеризує сутність соціального, оскільки саме виробництво є діяльним родовим життям людини, тим способом, яким вона утверджує себе, як родова істота. Історія розвитку суспільства - це передусім історія розвитку виробничого суспільного життя, як особливого соціального виду життєдіяльності.
Однак реалізується ця єдність у специфічних історичних формах структурування суспільного виробництва. Потреби викликають до життя виробництво. Воно виникає і розвивається як процес, спрямований на задоволення матеріальних потреб людини. Потреба примушує людину визначити мету майбутніх дій. Кожна задоволена потреба породжує виникнення іншої. Це веде до удосконалення людиною знарядь праці.
Наслідком зміни знарядь праці є зміна форм зв'язку між людьми в процесі виробництва, сутність їх взаємодії з природою.
Визначення матеріального виробництва як одної реальної основи історії дає змогу глибше усвідомити дію об'єктивних суспільних законів. Матеріальне виробництво не існує поза суспільством. Матеріальне виробництво виникає і формується в процесі суспільного життя.
Матеріальне виробництво - це визначаюча реальність, яку кожне покоління застає як дещо, що склалося, відносно стійке. Люди не можуть її конструювати. Вони повинні узгоджувати свої дії з цією суспільною реальністю, та як вони узгоджують їх з реальністю природною. Тому якщо якісь заклики не погодженні з процесом матеріального виробництва, то вони або передчасні, або нездійсненні.
Матеріальне розуміння історії виводить, нас таким чином, на людину - головну дійову особу, яка втілює в собі загадку, мету і зміст історичного процесу. Але шлях до вирішення загадки лежить через дослідження об'єктивних законів суспільства, в якому індивіди, виробляючі необхідні для життя матеріальні блага, створюють одночасно і себе, і суспільство.
Матеріальне виробництво - передусім це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища. Провідну роль в системі матеріального виробництва відігравали:
1) аграрне виробництво;
2) промислове виробництво;
3) інформаційне виробництво.
Саме на третьому етапі розвитку виробництва відбулася зміна пріоритетів: виробництво ідей, знань, інформації, тобто духовне виробництво виходить на перший план.
Спосіб виробництва матеріальних благ - це історично визначений спосіб здобування матеріальних благ для життєдіяльності людей, поєднання продуктивних сил і виробничих відносин, робочої сили і засобів виробництва, людей і природи у процесі виробництва, спосіб взаємодії самих людей в цьому процесі. Спосіб виробництва має суспільний характер.
Вирізняють спосіб виробництва матеріальних благ і технологічний спосіб виробництва. Технологія - це система прийомів і засобів виготовлення продукту незалежно від соціальних умов, в яких воно здійснюється. Для технології питання: кому належать засоби виробництва, предмети праці та її результати, як розподіляється виготовлена продукція, які умови праці та відпочинку людей - не є суттєвими, в той же час для способу виробництва вони є основними.
Головні процеси способу виробництва такі:
1) безпосереднє виробництво;
2) розподіл;
3) обмін;
4) споживання.
Кожна з цих частин відіграє певну роль у системі виробництва. Якщо є якісь вирішення у хоча б одній ланці способу виробництва, це веде до спотворення способу життя людей у суспільстві.
Марксисти перебільшували роль виробництва, деякі західні вчені - роль споживання. В результаті вийшли два спотворені способи життя.
Співвідношення різних елементів виробництва має бути оптимальним.
Спосіб виробництва матеріальних благ має два боки: відношення людини до природи (продуктивні сили) і відношення людини до людини (виробничі відносини).
- 3. Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками.
- 10.Філософія Давньої Індії та філософська думка Давнього Китаю: основні течії.
- 12. Матеріалістичні течії в філософії Давньої Греції.
- 14. Людинознавчі напрями в філософії Давньої Греції.
- 17. Основні філософські течії доби Середньовіччя.
- 21. Раціоналізм як напрямок філософії Нового Часу (XVII-XVIII ст.).
- 35. Українська філософія хіх-хх ст..
- 36. Категорія буття. Вчення про буття як вихідна основа філософського знання.
- 38. Рух і розвиток, простір і час, причини і наслідки як атрибути Всесвіту.
- 40. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
- 41.Проблема походження людини. Поняття антропосоціогенезу. Соціалізація та окультурювання як формування людини.
- 43. Свідомість як атрибут людини
- 44. Позасвідомі форми регуляції життєдіяльності людини. Безсвідоме, підсвідоме і над свідоме як складові у структурі позасвідомого.
- 49. Сутність і структура процесу пізнання.
- 50. Чуттєве та раціональне пізнання як основні рівні пізнавальної діяльності людини. Форми чуттєвого та раціонального пізнання.
- 51. Емпіричне та теоретичне як основні історичні ступені процесу пізнання. Основні форми емпіричного та теоретичного пізнання.
- 52. Істина і заблудження як результати пізнання. Розмаїття критеріїв істинності знання.
- 53. Методологія наукового пізнання. Її зміст і проблеми.
- 57. Головні закони діалектики
- 67.Духовна життєдіяльність суспільства
- 60.Системний характер суспільства. Суспільство як складна нелінійна система.
- 69. Історичне поглиблення протиріч між природою та суспільством.
- 65. Поняття «спосіб матеріального виробництва» Спосіб матеріального виробництва, його структура.
- 32. Поняття соціальної структури суспільства. Види і типи соціальних груп.
- 33. Поняття класу. Основні теорії соціальної структури суспільства.
- 34. Рід, плем'я, народність, нація як основні природно-історичні спільноти людей. Поняття етносу.
- 35.Шлюб та сім'я як елементарні осередки суспільства. Історичні форми їх існування. Їх функції.
- 34. Філософська система г.С.Сковороди.
- 20. Антропоцентризм і натурфілософія в епоху Відродження.