50. Чуттєве та раціональне пізнання як основні рівні пізнавальної діяльності людини. Форми чуттєвого та раціонального пізнання.
В процесі пізнання виокремлюють дві взаємопов’язані ступені: чуттєве і раціональне пізнання. Чуттєве пізнання є визначальним. Воно здійснюється за допомогою органів чуття – зору, слуху, нюху, дотику, смаку.
Форми чуттєвого відображення
Вихідною формою чуттєвого відображення є відчуття, з допомогою якого в пізнанні відображаються окремі властивості чи ознаки предметів та явищ світу. Сьогодні можна сказати, що відчуття виникає з результаті взаємодії з різними об'єктами, що пов'язано з переробкою інформації, нервовою системою і корою головного мозку. Таким чином в процесі пізнання людина не одержує інформацію про властивості об'єкта в головному вигляді. Відчуття предметів та явищ світу визначається рівнем суспільно-історичної практики, а значить практичним досвідом, характером знань людини.
Інакше кажучи, відчуття являє собою взаємозв'язок об'єктивного та суб'єктивного і тому завжди виступає суб'єктивним образом об'єктивного світу.
Сприйняття - більш складна форма чуттєвого відображення. З допомогою сприйняття людина відображує комплекс властивостей, або предмет як цілісність.
Уявлення - це відтворення в голові людини образу раніше сприйнятого предмету або явища. В процесі формування уявлень можуть поєднуватися елементами фантазії. З допомогою уявлень людина має можливість накопичувати якусь інформацію, здійснювати її переробку в процесі чуттєво-образного мислення.
Для чуттєвого пізнання характерне відображення дійсності в наочній формі, наявність безпосереднього зв’язку людини з навколишнім світом.
Виходом за межі чуттєвого сприйняття є раціональне сприйняття.
Форми раціонального відображення:
Раціональне відображення пов'язане з діяльністю мислення, яке постікає з допомогою таких форм як поняття, судження та умовиводів. Мислення людей називають абстрактним. Це пов'язано з тим, то з допомогою мислення можна відобразити предмет і його властивості і навіть мислити їх (властивості) окремо від носія. Більше того в мисленні можна відобразити такі зв'язки міх предметами, які ніколи не можна відобразити з допомогою відчуттів. Наприклад, зрозуміти, що таке позначає вираз Е= mc2 можна тільки з допомогою таких абстракцій як "енергія", "маса", "швидкість світла в квадраті" та інше.
Тому у відчуттях відтворюється предмет у всьому різноманітті чуттєвих образів, а з численні відображаються невидимі зв'язки, риси предметів, їх сутність, закони руху та розвитку.
Поняття - це форма абстрактного мислення, в якій в безпосередній єдності відображається найбільш загальні, суттєві ознаки предметів. Так, наприклад, поняття "столиця", "менеджмент", "свідомість" і т.д. фіксують тільки ті ознаки, які присутні, скажімо біологічному виду, спільність морфологічних, фізіологічних, генетичних та інших рис. Поняття завжди виступають у формі слова - це їх засіб виразу. Слово - це матеріальна оболонка думки.
Судження - це форма думки, в якій щось стверджується або заперечується.
Умовисновок - це форма думки, в якій із двох, або декількох суджень виводіться нове судження. В умовиводах, вивід нового знання здійснюється не шляхом звернення до чуттєвого досвіду, а шляхом логічного висновку із суджень, істинність яких встановлена раніше. Тому раціональне відображення є опосередкованим, а чуттєве - безпосереднім.
Раціональне і чуттєве пізнання лише у єдності можуть дати адекватну картину дійсності.
- 3. Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками.
- 10.Філософія Давньої Індії та філософська думка Давнього Китаю: основні течії.
- 12. Матеріалістичні течії в філософії Давньої Греції.
- 14. Людинознавчі напрями в філософії Давньої Греції.
- 17. Основні філософські течії доби Середньовіччя.
- 21. Раціоналізм як напрямок філософії Нового Часу (XVII-XVIII ст.).
- 35. Українська філософія хіх-хх ст..
- 36. Категорія буття. Вчення про буття як вихідна основа філософського знання.
- 38. Рух і розвиток, простір і час, причини і наслідки як атрибути Всесвіту.
- 40. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
- 41.Проблема походження людини. Поняття антропосоціогенезу. Соціалізація та окультурювання як формування людини.
- 43. Свідомість як атрибут людини
- 44. Позасвідомі форми регуляції життєдіяльності людини. Безсвідоме, підсвідоме і над свідоме як складові у структурі позасвідомого.
- 49. Сутність і структура процесу пізнання.
- 50. Чуттєве та раціональне пізнання як основні рівні пізнавальної діяльності людини. Форми чуттєвого та раціонального пізнання.
- 51. Емпіричне та теоретичне як основні історичні ступені процесу пізнання. Основні форми емпіричного та теоретичного пізнання.
- 52. Істина і заблудження як результати пізнання. Розмаїття критеріїв істинності знання.
- 53. Методологія наукового пізнання. Її зміст і проблеми.
- 57. Головні закони діалектики
- 67.Духовна життєдіяльність суспільства
- 60.Системний характер суспільства. Суспільство як складна нелінійна система.
- 69. Історичне поглиблення протиріч між природою та суспільством.
- 65. Поняття «спосіб матеріального виробництва» Спосіб матеріального виробництва, його структура.
- 32. Поняття соціальної структури суспільства. Види і типи соціальних груп.
- 33. Поняття класу. Основні теорії соціальної структури суспільства.
- 34. Рід, плем'я, народність, нація як основні природно-історичні спільноти людей. Поняття етносу.
- 35.Шлюб та сім'я як елементарні осередки суспільства. Історичні форми їх існування. Їх функції.
- 34. Філософська система г.С.Сковороди.
- 20. Антропоцентризм і натурфілософія в епоху Відродження.