ВСТУП

Глина - цей унікальний матеріал знають всі народи. В історії людства не було жодної цивілізації, що не залишила б по собі керамічних памяток. Багатьом давнім культурам учені дали назви за формами керамічного посуду і типами орнаментів в ньому.

Керамічна справа виховує зосередженість, працелюбність і терпіння. Вона робить руки вмілішими й слухнянішими, очі - спостережливішими, уяву - розвинутішою. Вона одночасно формує навички скульптора (добре володіти матеріалом, мислити пластичною мовою), графіка (вдало обирати малюнок декору, його масштаб і розміщення), живописця (правильно визначати колірне вирішення твору, малювати). Отже, ти стаєш причетним до мистецтва, прилучаєшся до його таїни. І чи не найголовніше - вона дарує відчуття радості від можливості самовираження, плекає художній смак, прищеплює віру у свої здібності й насолоду від творення краси. В глині людина відкрила для себе процес творчості. Не метал, не золото чи срібло, і навіть не дерево, а саме глина зробила людину мистцем, що виявляла себе у перших творах скульптури, малярства й декоративного мистецтва. Глина була поблизу людських поселень, її легко було набрати й принести,легко обробити й надати їй будь-якої форми. В руках людини глиняна грудка перевтілювалась у посудину, в скульптурку родового божка-заступника, у свищик-відляк. І перші зразки орнаменту -- примітивні дірочки, рисочки, хвильки -- зявилися саме на глиняних творіннях. У складному ланцюзі взаємин з глиною гончар є одночасне і робітником (добуває глину й готує її до роботи), і скульптором (ліпить і формує вироби), і технологом (готує фарби), і художником (розмальовує), і пічником (викладає горно), і теплотехніком (випалює вироби). У цій прадавній професії сплелися воєдино мистецтво і ремесло, натхненна праця мистця і виснажлива праця робітника. Звідси - два крила кераміки: краса і міць, що дарують їй вічність.Розвиток народної кераміки був тісно звязаний з суспільно-економічними умовами життя населення. Виготовлення керамічних виробів зосереджувалось в районах, багатих на поклади високоякісних гончарських глин. Розвинувшись в процесі примітивного виробництва побутових речей, народна кераміка в умовах натурального господарства у своїх кращих зразках відобразила важливі сторони життя, культури і побуту народу, його творчі здібності та естетичні уподобання.

Характерно, що у формах і орнаменті народної кераміки поєднувались форми і орнамент суміжних галузей мистецтва -- художнього скла, дерева, металу тощо. Кожному художньому виробу народні майстри надавали таких форм, які відбивали народне розуміння доцільності і краси, в яких проявились національні традиції, що склались і існували протягом століть.

Справжнім творцем мистецтва завжди був народ.Основоположником всякого мистецтва,за висловом О. М. Горького,були «гончарі,ковалі,ткачі, каменярі,теслярі,зброярі,малярі,кравці,взагалі ремісники,люди,чиї художньо виконані речі радують наші очі і прикрашають музеї».

Українська народна кераміка розвивалася в тісному взаємозвязку з керамікою інших словянських народів. У кращих її формах і орнаментах знайшла відображення боротьба народу за своє соціальне і національне визволення. Українська народна кераміка є цінною культурною спадщиною, яку треба вивчити і кращі прогресивні елементи і традиції якої повинні бути використані в радянському декоративно-прикладному мистецтві.Розглядати та оцінювати традиції необхідно з точки зору того,інтересам якого класу вони служили,бо в класовому суспільстві національні традиції мають класовий характер.