Методичні поради

Для самостійного вивчення теми необхідно опрацювати, згідно з тематичним планом, матеріал, викладений в рекомендованій літературі.

Головну увагу треба приділити основним поняттям про види, сутність, призначення і особливості промислових технологій, виробничих технологічних процесів та засобів виробництва, а також типи промислових виробництв.

Засвоєний матеріал необхідно занотувати в конспекті для самостійних робіт.

Студент повинен знати: основні визначення та поняття: «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційне підприємство», види інновацій та їх роль у розвитку промислового виробництва; класифікацію технологічних процесів, класифікацію світових технологічних укладів, технологічні аспекти формування техніко-економічних показників виробництва.

Студент повинен вміти: оцінювати перспективність напрямів інноваційного розвитку України; прогнозувати шляхи інноваційного розвитку, порівнювати з світовими досягненнями інноваційного розвитку економіки, оцінювати економічні аспекти технологій.

В умовах формування ринкової економіки науково обґрунтована технологічна політика держави повинна бути спрямована на забезпечення потреб у виготовленні необхідної продукції найважливіших галузей народного господарства (металургії, енергетики, машинобудування, хімії, АПК та ін.). Враховуючи велику конкуренцію на світовому ринку, зростання національної економіки буде залежати не тільки від розширення вітчизняного виробництва та його ефективності, але і від якості промислових товарів народного споживання при достатньо низькій їх собівартості. У конкурентній боротьбі перемагає той, хто, поєднавши працю вчених і спеціалістів шляхом використання інноваційних технологій, швидко реалізує обмежені матеріальні та трудові ресурси.

Технологія (від. грецьк. Technё – мистецтво, ремесло, майстерність, вміння та logos – слово, наука, знання, вчення) – наука про ремесло.

Технологія – це наука, що вивчає послідовність процесів та їх інформаційні, математичні, фізико-хімічні, механічні, біологічні та інші характеристики, що призводять до одержання нових продуктів з певними означеними властивостями.

Технології за своєю функцією в системах технологій поділяються на інформаційні та промислові. Промислові за цією ж ознакою діляться на чотири види: видобувні технології, технології первинної переробки (збагачення), технології переробки, технології обробки і призначені для переробки матеріальних ресурсів на певний продукт.

Основною структурною складовою технології є технологічні процеси, які забезпечують набуття певних властивостей та ознак продукту.

Класифікація технологічних процесів проводиться за такими ознаками: за видом руху матерії; способом організації процесу; способом впливу; кратністю обробки вихідних матеріалів, напрямом руху теплових і матеріальних потоків; агрегатним станом вихідних матеріалів тощо. За видом руху матерії всі технологічні процеси поділяють на фізико-механічні, хімічні, біологічні.

При здійсненні фізико-механічних процесів змінюються лише форма та фізичні властивості вихідних матеріалів. До них відносяться процеси, що ґрунтуються на зміні тиску (пресування, вакуумування), процеси подрібнення, лиття тощо. При здійсненні хімічних процесів змінюється хімічний склад або молекулярна структура вихідних матеріалів чи сировини. Ці зміни відбуваються внаслідок перебігу хімічних реакцій. Біологічні процеси відбуваються за участю мікроорганізмів – мікроміцетів (грибів, дріжджів) або бактерій. Такі процеси є основою біотехнології, що застосовується у виробництвах харчової та фармацевтичній продукції, технології очищення стічних вод, одержання біогазу тощо.

За способом організації технологічні процеси поділяють на періодичні (дискретні), неперервні та комбіновані. У періодичних (дискретних) процесах сировина (матеріали) надходять до технологічного обладнання визначеними порціями через певні проміжки часу і після закінчення обробки видаляються з нього. Недоліком такої організації технологічних процесів є нераціональне використання обладнання під час завантаження сировини та вивантаження одержаної продукції, що призводить до втрат робочого часу, зниження продуктивності праці або виробничої потужності обладнання. У неперервних процесах сировина надходить до технологічного обладнання постійним неперервним потоком, і після перетворення неперервним потоком видаляється з обладнання як готова продукція або продукт для подальшої переробки. Неперервні процеси порівняно з періодичними мають такі переваги: відсутність допоміжних операцій, пов’язаних з неефективною роботою обладнання, висока продуктивність, більш широкі можливості для впровадження автоматизації. Комбіновані процеси – це поєднання періодичних і неперервних процесів. Наприклад: періодичне надходження сировини до технологічного обладнання і неперервне вилучення з нього продукту або навпаки.

За способами впливу технологічні процеси поділяються на: хіміко-технологічні, термічні, каталітичні, електрохімічні, біохімічні, фотохімічні, радіаційно-хімічні, лазерні, електронно-променеві, плазмові та інші.

Сучасні технології передбачають застосування різноманітних технологічних процесів, які постійно удосконалюються або здійснюються на якісно іншому рівні. До перспективних інноваційних технологій, які впроваджуються у виробництво відносять технології високошвидкісної обробки, нанотехнології, біотехнології, які ґрунтуються на застосуванні технологічних процесів обробки плазмовим струмом, електронно-променевої обробки, лазерної обробки, хімічних та електрохімічних процесів, ультразвукової обробки.

Промислова технологія існує в рамках виробничого процесу. Виробничий процес – це складна система взаємопов’язаних процесів праці, а іноді і природних процесів, внаслідок яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію. Виробничий процес охоплює підготовку засобів виробництва і обслуговування робочих місць, одержання і зберігання сировини, матеріалів і напівфабрикатів; усі стадії виготовлення продукції, складання виробів і їх частин, транспортування матеріалів, заготовок, деталей, складових частин і готових виробів; виготовлення тари, пакування готової продукції та інші дії, пов’язані з виготовленням продукції, що випускається.

Календарний час, потрібний для здійснення періодично повторюваного виробничого процесу, називається виробничим циклом. Його тривалість визначається в одиницях календарного часу (годинах, добах, місяцях).

Скорочення тривалості виробничого циклу має велике техніко-економічне значення, оскільки впливає на швидкість обігу оборотних коштів, темп випуску продукції, ефективність використання виробничих площ і обладнання, продуктивність праці і собівартість продукції. Скорочення тривалості виробничого циклу досягається за рахунок технічних і організаційних заходів.

Технологічний процес – частина виробничого процесу, метою якого є зміна вихідного продукту чи матеріалу для одержання певного стану чи властивостей матеріалу, який відповідає заданим технічним вимогам.

Сучасний виробничий процес здійснюється за допомогою засобів виробництва. До них належать технологічне обладнання і технологічне оснащення. За ступенем універсальності (гнучкості) технологічне обладнання і оснащення поділяється на три типи: універсальне, спеціалізоване, спеціальне.

Головною метою будь-якого виробництва є випуск якісної продукції з мінімальними затратами суспільної праці, матеріалів і технічних засобів.

Ефективність виробничого процесу оцінюється системою показників, найважливішими з яких є матеріаломісткість та енергоємність продукції, рівень продуктивності праці, собівартість продукції, якість продукції та екологічна чистота процесу.

Тип виробництва є найбільш загальною організаційно-технічною характеристикою виробництва і визначається рівнем спеціалізації робочих місць і номенклатурою об’єктів виробництва.

Залежно від спеціалізації робочих місць, номенклатури об’єктів виробництва, а також організації виробничого процесу умовно розрізняють одиничне, серійне і масове виробництво.

Приклад. На дільниці з 10 робочих місць протягом місяця на 1, 3, 5 і 7-му робочих місцях виконувалось по одній операції; на 2, 9-му — по дві; на 4, 6, 8, 10-му — по три. За коефіцієнтом закріплення операцій визначити тип виробництва на дільниці.

1< Кз.о <10 — отже, на дільниці велико-серійний тип виробництва.

Кожна технологія має свій життєвий цикл, який безпосередньо впливає на прибутковість підприємств, ВВП та розвиток економіки в цілому. Від стадій життєвого циклу технології залежить і прибутковість чи витратність виробництв, що використовують цю технологію. Якщо виробництво використовує лише одну технологію, то йому на стадії занепаду цієї технології загрожує збиткова діяльність і банкрутство. Для забезпечення конкурентоздатності кожне виробництво повинне створювати умови удосконалення та послідовного впровадження нових інноваційних технологій, здатних вирівнювати динаміку прибутковості та її зростання. Для окремих виробництв, підприємств, галузей, регіонів важливо мати резерв прогресивних технологій і вчасно їх впроваджувати з урахуванням занепаду використовуваних технологій.

Для розвитку економіки в цілому необхідно мати банк сучасних прогресивних наукоємних технологій, постійно поповнювати цей банк і на його основі формувати конкурентоспроможні високоприбуткові виробництва в усіх галузях народного господарства.