Тактико-технічні характеристики літака е-3

Рік прийняття на озброєння ........................................................................1979

Крейсерська швидкість ...............................................................................860 км/год

Дальність дії..................................................................................................1612 км

Тривалість польоту ......................................................................................11 год

Практична стеля ........................................................... .................................8840 м

Він дозволяє виявляти й визначати координати бомбардувальників, що вторгаються, на віддаленні 600 км, а винищувачів з ЕПР, рівної 7 м², – до 400 км, і управляти у повітряних боях тактичною авіацією з наведенням на повітряні цілі противника декількох десятків літаків одночасно.

2.3.1. Системи дальнього радіолокаційного виявлення.

Програми удосконалення систем бойового забезпечення авіації спрямовані на створення умов для гнучкого, оперативного і ефективного управління силами і засобами тактичної авіації з використанням надійного швидкодіючого захищеного зв’язку на основі точних достовірних розвіданих про противника, отриманих у реальному масштабі часу.

Однією з основних програм, здійснюваних командуванням ВПС США і ОВС НАТО в цьому напрямку, є програма удосконалення системи дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛО) і управління АВАКС, розгортання в ході бойових дій комплексу радіолокаційної розвідки “Джистар”, використання космічної системи штучних супутників землі та розвідувальної системи на базі безпілотних літальних апаратів (БПЛА) “Предатор”, “Хантер”, на яких були встановлені РЛС з новою апаратурою з великою роздільною здатністю.

Літакова система дальнього радіолокаційного виявлення і управління АВАКС ВПС США призначена для глибокої радіолокаційної розвідки, спостереження і управління авіацією на ТВД у всіх видах конфліктів і воєн, а також для участі у вирішенні задач ППО Північноамериканського континенту. Система прийнята на озброєння ВПС США в 1976 році і є комплексом спеціалізованих літаків дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) і управління Е-3.

Літаки мають два варіанти комплектації радіоелектронним обладнанням – вихідний і стандартний. Стандартний варіант має удосконалену апаратуру відображення повітряної і надводної обстановки, швидкодіючу ЕОМ, засоби радіозв’язку, у тому числі апаратуру об’єднаної системи зв’язку і розподілу даних "Джитідс".

Літаки, що мають вихідне обладнання, позначаються Е-3В (24 одиниці першого випуску). Літаки зі стандартним обладнанням – Е-3С (10 одиниць). Крім національної програми США літаки Е-3 виробляються для об’єднаних ВПС НАТО (система АВАКС – НАТО, 18 одиниць).

Літаки Е-3 виконують задачі виявлення, супроводження і розпізнавання усіх видів пілотованих і безпілотних цілей вдень і вночі в простих і складних метеоумовах, здійснюють передачу даних і команд управління на літаки тактичної авіації, винищувачі ППО і стратегічні бомбардувальники, а також на наземні чи корабельні центри управління.

Літаки Е-3 здатні виявляти і супроводжувати надводні морські цілі.

Для рішення цих задач на борту літака Е-3 крім льотного екіпажу знаходиться оперативна група в складі 13 – 17 чоловік.

Літак Е-3В при оптимальній висоті польоту 9000 м здатний виявляти повітряні цілі в радіусі 150 – 650 км (стратегічні бомбардувальники – до 650 км, винищувачі – до 400 км, крилаті ракети – до 150 км). Літак Е-3С додатково здатний виявляти морські надводні цілі в радіусі 100 – 400 км. Точність визначення координат повітряних цілей складає 1,8 км, надводних – 5,4 км. За допомогою бортової ЕОМ один літак Е-3 може обчислювати координати й одночасно супроводжувати 100 (Е-3В) чи 300 – 400 (Е-3С) цілей.

Засоби радіозв’язку і передачі даних літака Е-3В забезпечують управління тринадцятьма літаками тактичної авіації в автоматичному режимі і п’ятнадцятьма літаками – голосом по радіотелефону. Для літака Е-3С ці показники складають відповідно 50 і 25 літаків.

Загони літаків Е-3 періодично базуються на авіабазах Європи, Близького Сходу, Південно-Східної Азії з метою бойової підготовки і можливого їхнього використання в конфліктних ситуаціях.

Аналогійні функції в авіації ВМС США виконує літак ДРЛО "Хокай". На ньому встановлена РЛС дальнього виявлення, дві ЕОМ, апаратура відображення і управління. Останньою модифікацією літака є літак Е-2С з більш досконалою апаратурою, чим у модифікацій Е-2А и Е-2В. Кількість одночасно супроводжуваних цілей літаків Е-2С – 300, кількість винищувачів, що наводяться - 30.

Принцип бойового застосування літаків Е-3В, С:

(слайд ТРТВ 2.3.1)

Літак Е-3А здійснює патрулювання маршрутом довжиною 200-250 км на висоті 6-9 тис. метрів, віддаленому на 150-200км від державного кордону (лінії фронту), під охороною 4-6 винищувачів.

Розвідування цілей здійснюється за допомогою РЛС дальнього виявлення. Виявлені та визначені за державної приналежності цілі автоматично відображаються на індикаторах, частина цілей береться на автосупроводження. Інформація про цілі (координати, напрямок та швидкість руху, міра небезпеки) передаються апаратурою “Лінк-4А” на наземні (корабельні) пункти управління (ПУ) ППО для цілерозподілу. При одержанні від ПУ бойового завдання здійснюється наведення літаків (груп літаків) на повітряні (надводні) цілі за допомогою АПД “Лінк-4А”. При виході з ладу наземного (корабельного) ПУ усі функції управління силами та засобами ППО передаються системі АВАКС.

З досвіду локального збройного “Буря в пустелі” ( Ірак, 1990-1991 р.) до початку бойових дій командування БНС створило угрупування розвідувальної авіації в складі 41 літака ДРЛВ і біля 180 літаків розвідників. Інтенсивність повітряної розвідки в цей період складала 10 - 12 літаків на добу, а вході бойових дій – біля 200 ( 10 – 15 загального їх числа).

Боснія і Герцеговина ( 30.08 – 14.09.95р.):

візуальної розвідки (КН-11-8, Лакрос), супутники радіотехнічної розвідки “Магнум” та “Феррет”.

За допомогою супутникової розвідки, що вперше була організована в таких масштабах, усі переміщення іракських військ і бойової техніки, зміст радіопереговорів іракського командування та телеметрична інформація пусків іракських ракет знаходилися під постійним контролем. На основі цих даних зміни оперативної обстановки відслідковувалися практично в реальному масштабі часу.

Об’єднана тактична система зв’язку і розподілу даних "Джитідс" є найважливішим елементом, здатним підвищити ефективність управління тактичною авіацією з літаків Е-3 АВАКС. Мережа зв’язку цієї системи, що організовується 400 – 500 км від літака управління, дозволяє забезпечити незалежним автоматичним перешкодозахищеним цифровим зв’язком до 2000 кореспондентів.

Основна апаратура системи встановлюється на літаках Е-3С, а кінцевими пристроями обладнуються тактичні винищувачі F-15.

Вважається, що при використанні системи "Джитідс" значно зростає оперативність і обсяг обміну інформацією між повітряними (літаками Е-3С) і наземними органами управління тактичною авіацією, розширюються можливості маневру її силами і засобами

Наземний комплекс радіолокаційної розвідки “Джистар” вперше був використаний в ході операції “Буря в пустелі”. З початком операції станції прийому та обробки інформації цієї системи протягом 10 днів були зосереджені на авіабазі Рамштейн (ФРН), а потім були перекинуті в місця призначення. Вони розташовувалися на значній території, що дозволяло оперативно інформувати органи управління НАТО про зміни в ситуації, яка складалася у зоні проведення операції.