67.Духовна життєдіяльність суспільства

Соціальна філософія - роздії філософського знання, що досліджує найбільш загальні характеристики суспільного життя, колективної людської діяльності, а також місце особистості в суспільстві. Суспіль­ство є предметом багатьох наук, які називають соціальними науками. Особливість соціальної філо­софії полягає у тому, що вона визначає фундаментальні основи і сенс існу­вання суспільного життя, умови збереження цілісності і упорядкованості суспільства як єдиної системи. Крім того, в межах соціальної філософії осмислюєтеся' методологія[наукового пізнання суспільного життя, узагаль­нюється досвід суспільних наук.

Основними питаннями суспільного буття людей с такі питання:

• у чому полягає основа суспільного життя?

• як виникло суспільство і як воно існує?

• за яких умов суспільство зберігає свою цілісність?

• які типи суспільств існували та існують сьогодні на планеті?

• як співвідносяться суспільство і особистість?

Історично суспільство виникає разом із виникненням людини. Перші об'єднання грунтувалися на кровно-родинних зв'язках, але з поступом істо­рії, із зростанням населення, з ускладненням суспільного життя виникають перші соціальні структури. Вони набувають власних законів розвитку, підтримують цілісність та єдність сус­пільства, забезпечуючи стабільність і можливість його саморозвитку.

Серед чинників, що сприяли відокремленню людини від природи, зробили людей здатними до сумісного буття, називали такі:

- біологічний пріоритет людини;

• біологічна неііоішоціннісіь..людіши;

• природний поділ людських істот на активну частину і таких, що схильні підкорятися;

• здогадливість і кмітливість прадавньої людини;

• «соціальні інстинкти» людей;

- природній альтруїзм;

• егоїзм і агресивність людей;

• активність людини.

Попри всі розбіжності позицій щодо проблеми історичного виникнен­ня суспільства, є три очевидності в людському бутті, які можна визнати як безумовні і безсумнівні риси людини і людського суспільства.

Основні чинники історичного саморозвитку суспільства:

а) трудова діяльність: людина активна і діяльна за своєю природою, праця і стала фактором єднання людей;

б) колективність: людина є соціальною істотою, вона має дар спілку­ вання, прагне до нього, не здатна сформуватися як людина на самоті;

в) духовність: людина здатна до пізнання, має свідомість і самосвідо­ мість, в ній є прагнення до творчості, до свободи, добра, любові.

Жодний з цих чинників не є первинним щодо інших двох.

У розумінні сутності суспільства аспект - співвідношен­ня суспільства та індивіда є головним. Існують три основні інтерпретації: а) первинним є індивід: б) первинним с сус­пільство; в) первинною с єдність індивіда і суспільства: суспільство створює людину, а людина одночасно створює суспільство.

Таким чином, суспільство с сукупністю людей в системі їх соціаль­них відносин, взаємозв'язків і взаємодій, що породжені власною діяльні­стю людей.