Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні теми «Основні пріоритетні напрямки НТП на сучасному етапі» слід визначити, що потенційні можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.

Організаційний прогрес– це узагальнююча характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів: форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Необхідно засвоїти зміст науково-технічного прогресу, особливу увагу необхідно приділити на те, що йому властиві еволюційні та революційні форми удосконалення технологічних методів і засобів виробництва. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості:

• перетворення науки у безпосередньо продуктивну силу;

• прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки;

• інтеграція науки з виробництвом;

• якісне перетворення усіх елементів процесу виробництва – засобів праці.

Спираючись на суть, зміст та закономірність сучасного розвитку науки і техніки, можна виділити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них – пріоритетні на найближчу перспективу.

Вся сукупність сучасних напрямків НТП є фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства.

Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-економічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати господарської діяльності.

Слід звернути увагу на різноманітні форми технічного розвитку та оцінку технічного рівня підприємства.

Із сукупності форм технічного розвитку варто виділити такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого – її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування.

На основі вивченого матеріалу необхідно зробити висновки за показниками про стан технічного розвитку підприємства та згрупувати ці показники за ознаками:

• ступінь технічної оснащеності праці;

• рівень прогресивності технології;

• технічний рівень устаткування;

• рівень механізації виробництва.

Заключним елементом розгляду цієї теми є розгляд процесу економічного управління технічним розвитком підприємства, який включає такі етапи:

• установлення цілей;

• підготовчий етап;

• варіантний вибір рішень;

• програмування робіт;

• супроводження реалізації програми.

При цьому цілі та пріоритети технічного розвитку мають визначитися відповідно до загальної стратегії підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування.

На основі вивченого матеріалу студенти повинні уміти робити висновки щодо визначення стратегічних напрямків технічного розвитку підприємства, а також визначити недоліки існуючого порядку розробки програми технічного розвитку підприємства.

Треба усвідомити, що в розвитку технологічних систем будуть широко застосовуватись гнучкі переналагоджувальні виробництва і системи автоматичного проектування, автоматичні лінії, машини і обладнання з будованими засобами мікропроцесорної техніки, багатоопераційні верстати з числовим програмним управлінням, робототехнічні і роторно-конвеєрні комплекси, засоби електроніки і обчислювальної техніки.

Планування технічного розвитку і організації виробництва є найважливішою складовою плану економічного і соціального розвитку підприємства.

Розробку заходів по технічному розвитку і організації виробництва починають з аналізу виконання плану технічного розвитку і організації виробництва за минулий термін, визначання досягнень техніко-економічного рівня виготовлення продукції, збір пропозицій робітників підприємства по вдосконаленню техніки, технології, організації виробництва, вдосконаленню планування і управління, визначаються очікувальні сумарні результати від їх втілення.

Основними сучасними тенденціями організаційного прогресу є:

• прискорення темпів розвитку усіх суспільних форм організації виробництва;

• посилення безперервності та гнучкості виробництва;

• розвиток колективної форми організації та оплати праці;

• раціоналізація організації потоку виробництва;

• формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва, науки та виробництва, виробництва та сфери споживання;

• удосконалення організації функціонування, господарського механізму, підприємств, перехід останніх на ринкові економічні відносини з державою та іншими контрагентами;

• активізація людського чинника через здійснення такої кадрової політики.

Величину економічного ефекту обчислюють в двох формах: народногосподарській і внутрішньогосподарській.

• Еволюційна форма НТП

• Революційна форма НТП

• Економічний ефект

• Організаційний прогрес

• Інноваційна модель.