51. Емпіричне та теоретичне як основні історичні ступені процесу пізнання. Основні форми емпіричного та теоретичного пізнання.

У науці розрізняють емпіричний і теоретичний рівні дос­лідження.

Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об'єкт вивчення і реалізується через спостереження та експеримент.

Теоретичне дослідження концентрується навколо узагаль­нюючих ідей, гіпотез, законів; принципів. Дані як емпірично­го, так і теоретичного дослідження фіксуються у вигляді вис­ловлювань, в яких містяться емпіричні і теоретичні терміни. Емпіричні терміни входять у висловлювання, істинність яких може бути перевірена в експерименті.

Емпіричний рівень. Основними способами емпірично­го дослідження є експеримент (від лат. «ехрегітепіит» — спроба, дослід). Експеримент — це апробування явищ, які вивчаються, в контрольованих умовах. Експериментатор прагне виділити досліджуваний процес у чистому вигляді, позбавитись перепон в одержанні інформації. Постановці експерименту передує відповідна підготовча робота: роз­робляється програма, виготовляються спеціальні предме­ти, уточнюється теорія і т. д. Складовими експерименту є: експериментатор, явище, що вивчається, прилади, засоби спостереження. Завдання дослідника полягає не в тому, щоб показати об'єкт як такий, а в тому, щоб пояснити йо­го поведінку в будь-яких ситуаціях. Емпіричне пізнання неправомірно зводити до чуттєвого пізнання.

Спостереження — особливий, цілісний спосіб вивчення природних і соціальних явищ. Якщо в експерименті керують умовами його проведення, то в спостереженні процеси віддані природному ходу подій. Спостереження можна вважати сво­єрідним експериментом.

Модельне експериментування — дослідження проводиться не над оригіналом, а над моделлю (яка може мати фізичну, матема­тичну або якусь іншу природу). Важливо, щоб маніпуляції з моде­ллю давали можливість транслювати одержані відомості на оригі­нал. Це можливо за умови, якщо властивості дійсно відповідають властивостям оригіналу. Повна відповідність властивостей моделі й оригіналу ніколи не досягається, адже модель не є оригінал. Про­те іноді можна задовольнятися й частковим успіхом, особливо ко­ли об'єкт, що вивчається, недосяжний немодельному експерименту.

Математичне моделювання — метод, що знаходиться на межі емпіричного і теоретичного; він дозволяє відносно швид­ко прорахувати різні варіанти розвитку процесів, які вивчаю­ться. Те ж саме відноситься і до мислительного експеримен­ту, коли розглядаються можливі ситуації та їхні наслідки.

Теоретичний рівень дослідження реалізується через поняття, закони, принципи. Теорія є системою понять, законів і принципів, яка дозволяє описати і пояснити пе­вний клас явищ.

При осмисленні теоретичного рівня пізнання найбільші труднощі викликає розуміння наукових абстракцій. Поняття «абстрактне» протиставляється поняттю «конкретне», яке в перекладі з латинської означає «згущене», «компактне», тоб­то єдність багатоманітного.

Абстрактне є щось віддалене від багатоманітного; тобто це грань, риса, властивість цілого. Наукові абстракції мають справу не просто з абстрактним, а з таким абстрактним, яке є загальне (тобто у формі думки). Причому наукова абстракція часто є ідеалізацією, мисленним конструюванням понять про такі об'єкти, процеси, явища, які ще начебто існують, але ма­ють образи (прообрази). Наприклад, в реальній дійсності немає абсолютно твердих, абсолютно чорних або білих тіл. Однак про­образом чорного буде певне темне тіло. Ідеалізація дозволяє от­римати точне теоретичне знання. Ефективність наукової абст­ракції полягає, насамперед, у вираженні нею загального, те, що властиве класу об'єктів, причин, явищ.

Ідеалізація слушна лише в тому випадку, якщо потрапляє «всередину» інтервалу абстракцій. Наприклад, до певних меж щось можна вважати чорним, а далі — ні. Ідеалізація — це фор­ма виділення загального. Вона дозволяє побачити ті аспекти явищ, які виявляються тільки в процесі наукового дослідження. Якщо наукові знання вдається об'єднати в систему, то їх ви­користання стає особливо ефективним. Теорія дозволяє поясни­ти величезну кількість фактів, отримати в лаконічній формі змі­стовну інформацію, прогнозувати майбутній хід подій.