44. Позасвідомі форми регуляції життєдіяльності людини. Безсвідоме, підсвідоме і над свідоме як складові у структурі позасвідомого.
Багатство внутрішнього світу людини не обмежується свідомістю, поряд з якою функціонує і рівень несвідомого, під яким у широкому значенні розуміється сукупність активних психічних утворень, станів, процесів, які лежать поза сферою розуму. В різних значеннях і сенсах проблема несвідомого ставилася і розроблялася у філософії протягом всієї їх історії. В цілому сукупність різноманітних ідей і концепцій дає підстави віднести до структури несвідомого сновидіння, гіпнотичні стани, явища сомнамбулізму, стани неосудності тощо. Як біологічна істота людина не вільна і від інстинктів, котрі також належать до сфери несвідомого. Так звані автоматизми та інтуїція можуть зароджуватись з допомогою свідомості, а потім занурюватись у сферу несвідомого.
Виокремлюють особливий шар або рівень несвідомого під назвою підсвідомість, в яку включаються психічні явища, пов’язані з переходом рівня свідомості на рівень автоматизму. Підсвідомість не є суто біологічною передумовою свідомості, яка диктує людині волю тваринних інстинктів, але формується шляхом дії соціального досвіду, має соціокультурну природу. Завдяки включенню підсвідомого зменшується навантаження на свідомість і зростають творчі можливості людини.
До сфери надсвідомого відносять “ідеї свише”, осяяння, злиття з вищим розумом.
Безсвідоме – це сукупність психічних явищ, станів, дій, які лежать поза сферою людського розуму і не піддаються (по меншій мірі, зараз) контролю з боку свідомості – сновидіння, сомнамбулізм тощо.
Підсвідоме – це дії, які не піддаються контролю людини на ранніх стадіях (лунатизм, стани нерозсудливості).
Надсвідоме – вища свідомість (акти розорення, злиття з вищим розумом).
Проблему співвідношення свідомого і несвідомого намагався розв’язати З. Фрейд, який дійшов до висновку про вирішальну роль несвідомого у психіці людини. Він піддав критиці точку зору, згідно з якою несвідоме є нижчою формою психічної діяльності. Свої висновки він обґрунтував на базі експериментальних і клінічних даних.
В цілому свідоме і несвідоме є двома відносно самостійними сторонами єдиної психічної реальності людини. Між ними спостерігаються суперечності, інколи конфлікти, але несвідоме і свідоме взаємопов’язані, взаємодіють між собою і здатні досягати гармонічної єдності. Свідомість, значною мірою формуючи несвідоме, врешті-решт здатна його контролювати, а також визначати загальну стратегію поведінки людини. Разом з тим, усвідомлена поведінка не вичерпує всіх актів поведінки людини, у ній залишається місце і для несвідомого. Під впливом еволюції свідомості свідоме розвивається, змінюється і збагачується за структурою, функціями, змістом.
- 3. Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками.
- 10.Філософія Давньої Індії та філософська думка Давнього Китаю: основні течії.
- 12. Матеріалістичні течії в філософії Давньої Греції.
- 14. Людинознавчі напрями в філософії Давньої Греції.
- 17. Основні філософські течії доби Середньовіччя.
- 21. Раціоналізм як напрямок філософії Нового Часу (XVII-XVIII ст.).
- 35. Українська філософія хіх-хх ст..
- 36. Категорія буття. Вчення про буття як вихідна основа філософського знання.
- 38. Рух і розвиток, простір і час, причини і наслідки як атрибути Всесвіту.
- 40. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
- 41.Проблема походження людини. Поняття антропосоціогенезу. Соціалізація та окультурювання як формування людини.
- 43. Свідомість як атрибут людини
- 44. Позасвідомі форми регуляції життєдіяльності людини. Безсвідоме, підсвідоме і над свідоме як складові у структурі позасвідомого.
- 49. Сутність і структура процесу пізнання.
- 50. Чуттєве та раціональне пізнання як основні рівні пізнавальної діяльності людини. Форми чуттєвого та раціонального пізнання.
- 51. Емпіричне та теоретичне як основні історичні ступені процесу пізнання. Основні форми емпіричного та теоретичного пізнання.
- 52. Істина і заблудження як результати пізнання. Розмаїття критеріїв істинності знання.
- 53. Методологія наукового пізнання. Її зміст і проблеми.
- 57. Головні закони діалектики
- 67.Духовна життєдіяльність суспільства
- 60.Системний характер суспільства. Суспільство як складна нелінійна система.
- 69. Історичне поглиблення протиріч між природою та суспільством.
- 65. Поняття «спосіб матеріального виробництва» Спосіб матеріального виробництва, його структура.
- 32. Поняття соціальної структури суспільства. Види і типи соціальних груп.
- 33. Поняття класу. Основні теорії соціальної структури суспільства.
- 34. Рід, плем'я, народність, нація як основні природно-історичні спільноти людей. Поняття етносу.
- 35.Шлюб та сім'я як елементарні осередки суспільства. Історичні форми їх існування. Їх функції.
- 34. Філософська система г.С.Сковороди.
- 20. Антропоцентризм і натурфілософія в епоху Відродження.