2.3.2 Оцінка економічної ефективності нової техніки в промисловості

Розрахунок річного економічного ефекту ґрунтується на зіставленні приведених затрат по базовій і новій техніці. Як базова може виступати замінювана техніка, краща техніка, що є в країні, або краща техніка, спроектована в країні. При визначенні річного економічного ефекту має бути забезпечена зіставність порівнюваних варіантів нової і базової техніки по таких характеристиках: об'єму вироблюваної продукції (робіт) за допомогою нової техніки; чиннику часу; якісним параметрам; соціальним чинникам виробництва і використання продукції, включаючи вплив на навколишнє середовище.

Перша вимога виконується шляхом розрахунку приведених затрат на одиницю річного об'єму продукції, тобто по формулі:

З = С + Е_н К, (2.1)

де 3 — приведені затрати на одиницю продукції (роботи), грн.;

С — собівартість одиниці продукції (роботи), грн.;

К — питомі капітальні вкладення до виробничих фондів, що визначаються як відношення загального об'єму капітальних вкладень до річного випуску продукції, грн.;

Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (рівний 0,15 у всіх галузях народного господарства).

Різниця між питомими наведеними затратами по базовій і новій техніці перемножується на річний об'єм виробництва, забезпечуваний новою технікою.

Облік чинника часу здійснюється шляхом приведення до одного моменту часу (початку розрахункового року) капітальних і поточних затрат на створення і впровадження нової техніки і результатів їх застосування.

Таке приведення виконується множенням (діленням) затрат і результатів відповідного року на коефіцієнт приведення, визначуваний по формулі:

а_t = (І+Е)^t, (2.2)

де а_t — коефіцієнт приведення;

Е - норматив приведення (0,1); t - число років, що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового року.

Затрати і результати, здійснювані і одержувані до початку розрахункового року, помножуються на коефіцієнт приведення (а_t), після початку розрахункового року — діляться на цей коефіцієнт.

Розрахунок річного економічного ефекту (Е) у разі застосування нових технологічних процесів, механізації і автоматизації виробництва, способів організації виробництва і праці, що забезпечує економію виробничих ресурсів при випуску однієї і тієї ж продукції, здійснюється по формулі:

Е = (3₁ - 3₂) А₂, (2.3)

де 3₁ і 3₂ - приведені затрати на одиницю продукції по базовій і новій техніці; А₂ — річний об'єм виробництва за допомогою нової техніки в розрахунковому році в натуральних одиницях.

Розрахунок річного економічного ефекту від виробництва і використання нових засобів праці довготривалого застосування (машини, устаткування, прилади і т.п.) з поліпшеними якісними характеристиками (продуктивність, довговічність, витрати експлуатації і т.д.) виробляються по формулі:

Е = (3₁* К_п* К_с * Е_с - 3₂) А₂, (2.4)

де З₁ и 3₂ - приведені затрати на одиницю відповідно базового і нового засобів праці;

А₂ — річний об'єм виробництва нових засобів праці в розрахунковому році в натуральних одиницях;

К_п — коефіцієнт обліку зростання продуктивності одиниці нового засобу праці в порівнянні з базовим;

К_с — коефіцієнт обліку зміни терміну служби нового засобу праці в порівнянні з базовим;

Е_с — економія споживача на поточних витратах експлуатації і відрахуваннях від супутніх капітальних вкладень за весь термін служби нового засобу праці в порівнянні з базовим.

К_п розраховується як відношення річного об'єму продукції, вироблюваного за допомогою нового засобу праці (В₂) до річного об'єму продукції, вироблюваному за допомогою базового засобу праці (В₁).

К_с є відношенням:

К_с= (Р₁ + Е_н)/(Р₂+Е_н), (2.5)

де Р₁ і Р₂ — частки щорічних відрахувань від балансової вартості на повне відновлення базового і нового засобу праці.

Е_п = [(І₁ - І₂) – Е_н (К₂ – К₁]/ (Р₂ + Е_н), (2.6)

де І₁ і І₂ — річні експлуатаційні витрати споживача при використанні ним базового і нового засобу праці з розрахунку на об'єм продукції, вироблюваної за допомогою нового засобу праці;

К₁ і К₂ - супутні капітальні вкладення споживача при використанні ним базового і нового засобу праці з розрахунку на об'єм продукції, вироблюваної за допомогою нового засобу праці.

Річний економічний ефект від виробництва і використання нових або вдосконалених предметів праці (матеріали, сировина, паливо), а також засобів праці з терміном служби менше одного року розраховується по формулі:

Е = (3₁*К_у+ Е_П - 3₂)А₂, (2.7)

де З₁ і 3₂ — приведені затрати на одиницю відповідно базового і нового предмета праці;

А₂ — річний об'єм виробництва нових предметів в розрахунковому році в натуральних одиницях;

Е_п — економія споживача на поточних витратах застосування нового предмета праці і відрахуваннях від супутних капітальних вкладень.

К_у = П₁/П₂, (2.8)

де П₁ — питома витрата базового предмета праці;

П₂— питома витрата нового предмета праці з розрахунку на одиницю продукції, що випускається споживачем, в натуральних одиницях.

Е_п = [(І₁-І₂)-Е_н(К₁-К₂)]/П₂, (2.9)

де І₁ і І₂ ^— затрати на одиницю продукції, що випускається споживачем при використанні відповідно базового і нового предмета праці, без урахування їх вартості;

К₁ і К₂ — супутні капітальні вкладення споживача при використанні ним відповідно базового і нового предмета праці з розрахунку на одиницю продукції, вироблюваної із застосуванням нового предмета праці.

На стадії включення заходів щодо нової техніки в план виробництва її ефективність визначається на основі розрахунків її впливу на найважливіші показники господарсько-фінансової діяльності. Ці ж методи застосовуються і при визначенні фактичної ефективності нововведень.

Вплив переходу до виробництва нової продукції на об'єм прибутку визначається в такому порядку:

П_t = (Ц_t - C_t )А_t - (Ц₁ – С₁) А₁, (2.10)

де П_t — планований (звітний) приріст прибутку в 1-м року;

Ц_t і С_t — оптова ціна (без податку з обороту) і собівартість одиниці нової продукції в і-м планованому (звітному) році;

Ц₁ і С₁ — оптова ціна (без податку з обороту) і собівартість виробництва замінюваної продукції в році, передуючому впровадженню нової техніки;

А_t і А₁ — об'єм виробництва нової продукції в 1-м планованому (звітному) році і об'єм виробництва замінюваної продукції в році, передуючому впровадженню нової техніки.

Термін окупності капітальних вкладень (Т_а) визначається шляхом ділення абсолютної величини капітальних вкладень (Н₀) на абсолютну величину прибутку від реалізації річного об'єму продукції в розрахунковому році (П_а), тобто по формулі:

Т_а = К_а/П_а. (2.11)

Якщо капітальні вкладення на впровадження нової техніки перевищують капітальні вкладення по базовій техніці, розраховується термін окупності (Т_д) додаткових капітальних вкладень (К_д) шляхом їх ділення на додатковий (у порівнянні з базовою технікою) прибуток (П_д), тобто по формулі:

Т_д=К_д/П_д. (2.12)

Зменшення чисельності () промислово-воробничого персоналу(умовне вивільнення працюючих) на дільницях, йде упроваджена нова техніка, визначається шляхом перемножування величини зниження трудомісткості одиниці продукції (, вираженої в чисельності працівників, на об'єм продукції в 1-м року (, тобто по формулі:

= . (2.13)

Підвищення продуктивності праці (у відсотках) за рахунок застосування нової техніки (розраховується по формулі:

= [(Ц₁/(Ч₁ - ) : Ц₁/Ч₁) -1] * 100, (2.14)

де Ц₁ і Ч₁ — об'єм товарної продукції (без податку з обороту) і середньосписочна чисельність промислово-виробничого персоналу в році, передуючому упровадженню нової техніки.

Економія капітальних вкладень () визначається по формулі:

(K₁A₂/A₁-K₂)/A_t, (2.15)

де К₁ до К₂ ^_ питомі капітальні вкладення в базову і нову техніку;

А₁ і А₂ — річні об'єми продукції, вироблювані при використанні базової і нової техніки;

А_t — річний об'єм продукції на базі нової техніки в розрахунковому році.

Економія собівартості () від впровадження нової технології, механізації і автоматизації, наукової організації праці, а також від використання нової продукції у споживача. визначається по формулі:

(С₁-С_t) А_t, (2.16)

де С_t і С₁ — собівартість виробництва одиниці продукції в 1-м році і році, передуючому впровадженню нової техніки; А_t - виробництва в t-м році

Висновки: З данної курсової ми бачимо, що НТП хоча і повільними темпами, в деяких його напрямках, але має чітку тенденцію просування вперед.  Застосування нових технологій дозволяє виробникові заощадити кошти на сировину, електроенергію, робочу силу, організацію виробничого процеса та інше. Нажаль, Україна не є країною, яка найшвидше зназодить застосування та впроваджує нові технології, хоча задля цього був своренний спеціальний Фонд Розробки та впровадження нових технологій. Економічній розвиток України має забезпечити нова інноваційна політика, яка грунтується на реалізації кращих вітчиязняних розробок. - На яких принципах Державній інноваційний фонд здійснює відбір та фінансування проектів? Державний інноваційний фонд прагне забезпечити загальнодержавні та регіональні пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки. Зокрема технології з переробки та збереження продукції сільского господарства, ресурсо- та енергозберігаючі, виробництво нових матеріалів і речовин з високими властивостями тощо.  З початку діяльності Фонду (1993 р.) профінансовано 1852 проекти на загальну суму 698 мільйонів гривень. Прикладами деяких з них можуть послугувати наступні: Інноваційні проекти з будування літаків Ан-140, Ан-70, створення нового покоління авіадвигунів на АТ "Мотор-Січ" (м. Запоріжжя), виробництво вітчизняних зернозбиральних комбайнів ("Славутич", м.Херсон та "Лан" м. Кіровоград) технологічне переоснащення Вінницької швейної фабрики "Володарка", впровадження технології виробництва нового покоління суден для потреб рибопромислового флоту на Чорноморському судномеханічному заводі (м. Миколаїв), відновлення виробництва телевізійних приймачів на Львівському концерні "Електрон", створення виробництва субстанції інсуліну АТ "Біохімфарма-Основа" (м. Львів) та інші. На сьогодні вже завершенно 610 інноваційних проектів. Виробленно інноваційної продукції на суму 478 млн. грн. Створенно та збережено 22,5 тис. робочих місць. Крім того, тільки у вигляді різних податків (без урахування суми повернених позик) від підприємств, які здійснюють реалізацію інноваційних проектів, вже надійшло до Державного бюджету близько 362 млн. грн. Крім того, є й непрямий ефект. Впровадження вітчизняних науково-технічних розробок та технологій через Інноваційний фонд стримує відтік інтелекту з України, надає перспективу вченим, припиняє втрату Україною наукових ідей, на які держава вже витратила великі кошти. Залучення іноземних інвестицій є однією з найголовніших проблем Україні. Практика показує, що інветор активніше вкладає гроші в ті виробництва, в яких держава вже взяла частку ризику на себе. За словами голови Державного інноваційного фонду Україні, доктори технічних наук, Володіміра Новіцького, "… для активізації інноваційної діяльності в державі треба сконцентруватися на наступних пріоритетах: літакобудування, суднобудування, створення нових зразків військової зброї, ракетобудування, біотехнології, інформаційні технології, виробництво енергетичного устаткування, створення нових видів матеріалів, впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій тощо. На підставі визначених пріоритетів потрібно вдосконалити програми інноваційного розвитку регіонів та розробки програми інноваційного розвитку України." 

Cписок використанної літератури. 1. Ворст І., Ревентлоу П. Економіка фірми: підручник - М.: Висша школа, 1994. 2.Горфінкель В.Я. Економіка підприємств, Москва "Банки і біржі", 1996 - с.155-175. 3. Економіка України - 1998 - №10 - с.29-37. 4. Економіка і бізнес/ Под ред. В.В. Кашаева - М.:МГТУ ім. Баумана, 1993. 5. Купряков Е.М. Стандартизація та якість виробничої продукції - М.: Висшая школа, 1993. 6.Надольний Ф. Філософіяя, Київ "Вікар", 1997 - с.124-127 7. Організаційно-економічні проблеми приватизації/Кол. авт. под. ред. В.Я Горфінкеля, В.А. Швандра - М.: Економічне виховання. 8. Розбудова держави - 1998 -№1-2, с. 5-15. 9. Світ - 2000 - №4 (січень) - с.2. 10. Світова економіка і міжнародні відносини - 1998 - №7 - с.90-101. 11. Техніка, "Енергія вітра", квітень-травень, 1999 - с. 12-14 12. Техніка, "Термінатор жив, живе і буде жити", березень-квітень, 1999 - с. 16-17. 13. Урядовий кур'єр - 1999 - 2 грудня - с.4.